Рішення від 11.11.2025 по справі 505/3484/25

Справа № 505/3484/25

№ 2/505/3259/2025

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої - судді Ващук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Федорцової І.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

В жовтні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 16289,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір №1610755 про надання споживчого кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання своїх зобов'язань за договором кредиту ТОВ «Селфі Кредит» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000 грн., шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1,5% в день, строком на 360 днів.

24 лютого 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-04/25, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №1610755 від 04 липня 2024 року, укладеним із відповідачем.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-04/25 від 24 лютого 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1610755 від 04 липня 2024 року в сумі 16289,98 грн., з яких: 2999,98 грн. - сума заборгованості по тілу; 8055 грн. - сума заборгованості за відсотках; 5235 грн. - пеня.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач ТОВ «Свеа Фінанс», який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, свого представника не направив, згідно позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 , який повідомлений про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, у визначений судом строк відзив на позов не подавав. Надав до суду заяву, згідно якої просив позов залишити без задоволення та справу розглядати без його участі. Крім того, зазначив, що є інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серії 2-18 ОД №098713 від 14 листопада 2011 року та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 21 лютого 2012 року.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1610755 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором С966.

За умовами даного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000 грн., строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 1,5% в день, знижена процентна ставка 1,35% в день.

24 лютого 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-04/25, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №1610755 від 04 липня 2024 року, укладеним із відповідачем.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-04/25 від 24 лютого 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1610755 від 04 липня 2024 року в сумі 16289,98 грн., з яких: 2999,98 грн. - сума заборгованості по тілу; 8055 грн. - сума заборгованості за відсотках; 5235 грн. - пеня.

Таким чином, фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором та надала відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконує, кредитні кошти не повертає.

Наведені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими

обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 04 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1610755 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» на умовах, визначених вказаним договором.

Відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С966, а ТОВ «Селфі кредит» перерахувало суму кредиту в розмірі 3000 грн. на вказану відповідачем платіжну картку НОМЕР_1 .

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.

У подальшому за договором факторингу ТОВ «Селфі Кредит» відступило право вимоги за договором кредиту ТОВ «Свеа Фінанс», а тому останнє набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до відповідача за договором кредиту №1610755 від 04 липня 2024 року.

Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вищезазначеним договором кредиту перед новим кредитором ТОВ «Свеа Фінанс», у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 14.07.2020 року в справі №367/4970/13-ц) заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, процесуальним обов'язком боржника є надання до суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором, так і розмір боргу.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Також відповідач не оспорював факт користування ним кредитними коштами банку.

Вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018 року, №917/1307/18 від 23.10.2019 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив умови договору кредиту №1610755 від 04 липня 2024 року, допустив прострочення з повернення тіла кредиту та сплати процентів, тому з нього на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 11054,98 грн., з яких: 2999,98 грн. - сума заборгованості по тілу; 8055 грн. - сума заборгованості за відсотках.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Свеа Фінанс» просило також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5235 грн. (пені).

Договором №1610755 від 04.07.2024 року, передбачено що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 450,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 33,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно загальна сума штрафу за даним договором складає - 5235 гривень.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Однак, не може бути стягнута з відповідача неустойка, розмір якої передбачено п. 6.4 кредитного договору, оскільки це суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 62 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки неустойка в сумі 5235 грн. нарахована позивачем у період з 04 липня 2024 року по 24 лютого 2025 року, і в цей період в Україні діяв воєнний стан, то з урахуванням положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у стягненні цієї неустойки з відповідача слід відмовити.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути заборгованість за договором кредиту №1610755 від 04 липня 2024 року в розмірі 11054,98 грн., з яких: 2999,98 грн. - сума заборгованості по тілу; 8055 грн. - сума заборгованості за відсотках.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №641 від 22 вересня 2025 року.

Якщо рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, то вони компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач є інвалідом ІІ групи (що підтверджується довідкою до акту МСЕК серії 2-18 ОД №098713 від 14 листопада 2011 року, безстроково, та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 21 лютого 2012 року, то судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 16289,98 грн., а задоволено на суму 11054,98 грн., тобто на 67,86% (11054,98 х 100 : 16289,98).

За таких обставин, Товариству з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1643,84 грн. (2422,40 грн. х 67,86%) судового збору.

Керуючись ст. ст.12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №1610755 від 04 липня 2024 року в розмірі 11054,98 грн., з яких: 2999,98 грн. - сума заборгованості по тілу; 8055 грн. - сума заборгованості за відсотках.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1643,84 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариств з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, місце знаходження: вул. Іллінська, будинок 8, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 17 листопада 2025 року.

Суддя О.В. Ващук

Попередній документ
132037923
Наступний документ
132037925
Інформація про рішення:
№ рішення: 132037924
№ справи: 505/3484/25
Дата рішення: 11.11.2025
Дата публікації: 26.11.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Подільський міськрайонний суд Одеської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (11.11.2025)
Дата надходження: 02.10.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
11.11.2025 09:30 Котовський міськрайонний суд Одеської області