Дата документу 25.11.2025
Справа № 501/1902/25
2/501/1218/25
25 листопада 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості,
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача.
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»29.04.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договорами №555155210904 від 03.09.2021, №3662252 від 05.07.2021 у розмірі 31 833,01 грн., судові витрати у справі та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
В обґрунтування вимог, представник позивача посилається на те, що 03.09.2021 між ТОВ «Київська Торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №555155210904, згідно умов якого первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 3500,00 гривень для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
05.07.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №3662252, згідно умов якого первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 4500,00 гривень для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
18.12.2023 між ТОВ «Київська Торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №555155210904 від 03.09.2021.
15.12.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №15/12-2021-22 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18-02/25 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №555155210904 від 03.09.2021 становить 5710,95 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3459,70 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2251,25 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №3662252 від 05.07.2021 становить 26122,06 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3370,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22257,06 грн.
Відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою.
У встановлений ухвалою строк відповідач не подав відзив на позов.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 29.04.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.99).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 16.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.102-103).
Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач також викликався в суд через оголошення на офіційному веб-порталі «Судової влади України». Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але у судове засідання так і не з'явився, тому, на підставі ст.280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 03.09.2021 між ТОВ «Київська Торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №555155210904, згідно умов якого первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 3500,00 гривень для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
05.07.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №3662252, згідно умов якого первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 4500,00 гривень для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
18.12.2023 між ТОВ «Київська Торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №555155210904 від 03.09.2021.
15.12.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №15/12-2021-22 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18-02/25 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №555155210904 від 03.09.2021 становить 5710,95 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3459,70 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2251,25 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №3662252 від 05.07.2021 становить 26122,06 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3370,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22257,06 грн.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 03.09.2021 між ТОВ «Київська Торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №555155210904, згідно умов якого первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 3500,00 гривень для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
05.07.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №3662252, згідно умов якого первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 4500,00 гривень для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №555155210904 від 03.09.2021 становить 5710,95 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3459,70 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2251,25 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №3662252 від 05.07.2021 становить 26122,06 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3370,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22257,06 грн.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
До позовної заяви додано розрахунки заборгованості відповідача перед первісними кредиторами.
Відповідач не оспорив у встановленому законом порядку укладення ним вказаних кредитних договорів, а також не надав суду належних і допустимих доказів виконання нею зобов'язань за даними кредитними договорами у повному обсязі.
Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитними договорами.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, пред'являючи вимоги про повернення кредитів (позики), просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками та комісію.
Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення відсотків та/або комісії, матеріали справи не містять, а тому суд прийшов висновку про наявність підстав для стягнення таких складових договору з відповідача.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Отже, зміст зазначеної норми не врегульовує питання нарахованих процентів та містить вимоги щодо штрафних санкцій (пеня, штрафи), які відповідачу не нараховувалися. Водночас нарахування процентів за користування кредитними коштами регулюється статтями 1048, 1056-1 ЦК України та їх розмір встановлюється та погоджується сторонами.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою.
Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до частини 3 статті 1079 ЦК України, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2023 між ТОВ «Київська Торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №555155210904 від 03.09.2021.
15.12.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №15/12-2021-22 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18-02/25 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №3662252 від 05.07.2021.
Отже, суд доходить до висновку про доведеність позивачем факту передачі прав вимоги від попередніх кредиторів до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Крім того вищезгаданий договір не був визнаний недійсним в судовому порядку, а тому діє презумпція правомірності правочину і вважається, що такі правочини були вчинені та ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» є належним позивачем, який має право вимагати повернення кредитних коштів.
Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі заявленому позивачем.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Також суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно платіжної інструкції №0516070029 від 23.04.2025 (а.с.1) позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі.
Крім того, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 2 ст.137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду, крім договору про надання правничої допомоги, також повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.
Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу.
До позову надано:
- договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 з видом послуг (а.с.88-90, 91-92);
- заявка на надання юридичної допомоги №272 від 01.03.2025 (а.с.93);
- витяг з акту №7 про надання юридичної правової допомоги від 31.03.2025 (а.с.94).
Разом з тим, представником позивача не надано до суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договорами №555155210904 від 03.09.2021, №3662252 від 05.07.2021 у розмірі 31 833,01 грн., судові витрати у справі у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко