Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/796/25
Провадження № 3/499/508/25
Іменем України
20 листопада 2025 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Руслан Миколайович, розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст..130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Іванівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст..130 КУпАП.
Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №392681 15.07.2025 року о 20.21 год в с.Северинівка по вул.Центральна, буд.№88 водій ОСОБА_1 керував мопедом Хонда Такт, д.н.з. відсутній з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з рота, порушення мови, почервоніння шкіри обличчя та тремтіння рук). Пройти на місці огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 викликався в судове засідання призначене на шляхом направлення смс повістки, яка була направлена на номер телефону НОМЕР_1 , який повідомлений ОСОБА_1 в заявці на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою СМС повідомлення, що долучена до матеріалів справи.
Згідно довідки про доставку «СМС» судова повістка не доставлена. про те суд вважає його повідомленим належним чином, оскільки він особисто повідомив номер телефону, для виклику його в судове засідання. Проте його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того ОСОБА_1 викликався до суду шляхом направлення судової повістки на повідомлену ним адресу місця проживання.
ОСОБА_1 в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав.
Проте його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до рішення Ради суддів України № 26 від 05 серпня 2022 року, яким рекомендовано судам здійснювати виклики та повідомлення учасників проваджень за допомогою електронної пошти або з використанням вказаних учасниками мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення), ОСОБА_2 вважається повідомленим належним чином про день та час судового розгляду справи.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на офіційному веб-сайті Судова влада.
Суд, даючи оцінку ситуацію щодо неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності виходить з такого.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 відомо про наявність справи про притягнення його адміністративної відповідальності, що підтверджується його особистими підписами в протоколі про адміністративне правопорушення.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Оскільки, ОСОБА_1 повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за його відсутність в судовому засіданні законом повністю покладено на нього.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про виклики до суду, не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, або уникнення відповідальності, тому в порядку ч.2 ст.268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши та матеріали та розглянувши справу прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР встановлює, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В ч.1 ст.130 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння .
Згідно ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, а саме поліцейським ВП №1 Березівського РВП із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою. Також у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом долученим до протоколу. Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився під відеозапис.
Як вбачається в протоколі зафіксовано факт керування особи транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови він проходження огляду, що підтверджено відповідним доказом, а саме відеозаписом, який долучений до матеріалів справи.
З відеозапису судом встановлено, факт керування мопедом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, також з відеозапису вбачається, що особа не заперечує що керував мопедом, так як зазначив, що спускався мопедом згоди та вживав дві пляшки пива, а потім вказував що вживав горілку, з відеозапису в поведінці ОСОБА_1 явно вбачаються ознаки алкогольного спяніння: невнятна річ, нестійка хода, невиразне мовлення та ін.
При складанні протоколу своїх заперечень ОСОБА_1 не вносив, про невідповідність протоколу не заявляв, про примусове підписання протоколу не повідомляв, на дії працівників поліції не скаржився.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов'язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).
Протокол про адміністративне правопорушення, це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Отже на відеозапису зафіксовано категоричну відмову продувати алкотестер та проходження медичного огляду на стан сп'яніння, тобто ця обставина є доведено та не спростованою.
Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Вина у вчиненні правопорушення, доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення; відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення, на якому зафіксовано обставини з місця події.
Дослідивши докази та оцінивши їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення адміністративного правопорушення внаслідок винних дій ОСОБА_1 повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП так як відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При накладенні адміністративного стягнення, суд приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, а тому приходить до переконання, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На думку суду, саме такий вид стягнення буде достатньою і необхідною мірою відповідальності для запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді даної справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Відповідно ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., доказів про звільнення від сплати судового розгляду він суду не надав.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 221, 283-284, 287-291, 298-299 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один ) рік без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову судді подається протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
Суддя:Руслан ТИМЧУК