Єдиний унікальний номер справи: 650/2776/25 Головуючий в суді І інстанції Хомик І.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1322/25 Доповідач Кутурланова О.В.
25 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,
суддів:Воронцової Л.П.,
Майданіка В.В.,
секретарОлійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Микола Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за землю,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук М.О., звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю.
В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:040:0005, загальною площею 9,729 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 255855.
Факт зміни прізвища позивача підтверджується свідоцтвом про шлюб.
05.08.2010 року між позивачем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі №4АА002128-041071500023.
18.09.2015 року укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно якої новим орендарем спірної земельної ділянки стало ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс».
24.07.2017 року між позивачем, ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 05.08.2010 року, у якій сторони домовилися викласти договір оренди в новій редакції, визначити нову сторону в договорі (Орендаря), а саме ТОВ «ЮТС- Агропродукт», встановили нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 308 539,65 гривень та визначили, що розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9 256,19 гривень.
Додатковою угодою від 28.12.2017 року встановлено строк дії договору оренди до 30.11.2027 року.
Проте, станом на дату звернення до суду відповідачем порушені умови договорів оренди, не погашено заборгованість з орендної плати за 2022-2024 роки, яка становить 27 768,57 грн.
Посилаючись на те, що систематична несплата орендної плати, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо виконання договору свідчать про істотне порушення його умов, що є підставою для розірвання договору, представник позивача просив суд:
- розірвати договір оренди землі від 05.08.2010 року №4АА002128-041071500023 (з урахуванням додаткової угоди від 24.07.2017 року та додаткової угоди від 28.12.2017 року), укладеного між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 32094963, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:040:0005;
- стягнути з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 27 768,57 грн., витрати на судовий збір в розмірі 2 422.40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено:
- розірвати договір оренди землі від 05.08.2010 року №4АА002128-041071500023 (з урахуванням додаткової угоди від 24.07.2017 року та додаткової угоди від 28.12.2017 року), укладеного між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 32094963, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:040:0005;
- стягнути з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 18 512,38 грн., витрати на судовий збір в розмірі 2 422.40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-Агропродукт» - Журик А.Л., посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Ковальчук М.О., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо наявності змін у суб'єктному складі сторін жоден із учасників справи не зазначав, відповідних клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб чи правонаступників сторони не заявляли, а тому апеляційний суд виходить з наявної в матеріалах справи інформації, яка була актуальною на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на їх електронні адреси.
Представник ТОВ “ЮТС-Агропродукт» - Журик А.Л. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2023-2024 роки, що є істотним порушенням умов договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. При цьому суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, що систематична несплата орендної плати була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є істотним порушенням умов укладених між ними договорів оренди землі.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 255855 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:040:0005, загальною площею 9,729 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованої 18.04.2025 року, підтверджується, що об'єктом нерухомого майна є земельна ділянка загальною площею 9,729 га, яка розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кадастровий номер ділянки: 6520686700:03:040:0005.
Згідно з записом № 32094963 від 15.06.2019 року за ТОВ «ЮТС-Агропродукт» зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки.
05.08.2010 року між позивачем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі №4АА002128-041071500023.
18.09.2015 року укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно якої новим орендарем спірної земельної ділянки стало ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс».
24.07.2017 року між позивачем, ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 05.08.2010 року, згідно якої сторони домовилися викласти договір оренди в новій редакції, визначити нову сторону в договорі (Орендаря), а саме ТОВ «ЮТС-Агропродукт», встановили нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 308 539,65 гривень та розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9 256,19 гривень.
Згідно з Додатковою угодою № 1100002 від 24.07.2017 року до Договору оренди землі №4АА002128-041071500023 від 05.08.2010 року, сторони виклали договір оренди земельної ділянки в новій редакції, визначили новим орендарем ТОВ «ЮТС-Агропродукт».
Згідно з Додатковою угодою № 1100002-3 від 28.12.2017 року до Договору оренди землі №4АА002128-041071500023 від 06.10.2016 року та додаткової угоди № 1100002 від 25.07.2017 року, сторони виклали договір оренди земельної ділянки в новій редакції, визначили орендарем ТОВ «ЮТС-Агропродукт».
Згідно з умовами договору оренди та додатковими угодами, орендна плата мала сплачуватися до 31 грудня кожного року.
Згідно з листом-довідкою Новорайської сільської військової адміністрації від 03.03.2025 року за № 01-12/432/25 станом на 25.02.2025 року земельні ділянки належні позивачам, які перебувають в оренді ТОВ «ЮТС-Агропродукт», не використовуються, тобто обробіток їх не здійснюється; також ТОВ «ЮТС-Агропродукт» протягом 2022-2024 років зверталось до Новорайської СВА із заявою про визнання орендованих земельних ділянок потенційно забрудненими, але у відповідь на таку заяву приймалось лише розпорядження про надання пільг з місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади. Такі ділянки комісією військової адміністрації не обстежувались та окремими розпорядженнями не визнавались забрудненими вибухонебезпечними предметами, а вважались такими, що потребують обстеження в зв'язку з тим, що громада тривалий час (вісім місяців 2022 року) перебувала в окупації військових російської федерації і на цих землях велись бойові дії. Але, вже після деокупації, що відбулась 11.11.2022 року, незважаючи на проведення обстеження та очищення цих земельних ділянок спеціальними саперними військами України та відновлення можливості використовувати їх за цільовим призначенням, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на сьогоднішній день так і не розпочало використання на території Новорайської сільської громади орендованих ними земельних ділянок і, за наявною інформацією, орендна плата власникам земельних ділянок також не сплачується.
Розпорядженням начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31.10.23р. № 163, розпорядженням начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 15 від 18.04.2024 року та розпорядженням начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 11.02.25р. № 58 ТОВ «ЮТС-Агропродукт» надано пільги із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2022-2025рр.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на якого законодавством покладений обов'язок доведення відсутності вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з виплати орендної плати або доведення факту виконання ним цього зобов'язання, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини у порушенні зобов'язання щодо внесення орендної плати за 2023-2024 роки та прийняття заходів направлених на виконання цього зобов'язання. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладені договору.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, у відповідача у зв'язку з укладенням договору та прийняттям в користування об'єкта оренди виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування земельною ділянкою.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗКУкраїни та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини 1 статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не виплачувало ОСОБА_1 орендну плату за 2023 та 2024 роки (тобто, після деокупації території, на якій розташована земельна ділянка) у строки, визначені умовами укладеного між ними договору та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору, та такими, що позбавили позивача права на те, на що він розраховував погоджуючись на укладення договорів оренди (стаття 651 ЦК України). Отже, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договорів оренди.
Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022-2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати у строки обумовлені договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини 4статті 263 ЦПК України.
Зокрема, такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, за яким підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ТОВ «ЮТС-Агропродукт» визнало факт невиплати орендної плати за вказані періоди у строки передбачені договором, при цьому представник відповідача посилався на те, що заборгованість по орендній платі за 2022-2024 року виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання.
За наведених обставин стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі №757/58385/16-ц).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, сторони у пункті 13.1 додаткової угоди домовились, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Тобто будь-яких обставин, які сторони вважають форс-мажорними, вони у договорі оренди не визначили.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в доводах апеляційної скарги посилається на те, що відсутність сплати орендної плати відповідачем у період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період.
Так, в листі від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно з висновками Верховного Суду, у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконанні зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислової палати в Україні із засвідченням таких обставин.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачці орендної плати за 2023 та 2024 роки.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання умов договору, а саме несвоєчасного виконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що в 2023-2024 роках підприємство не могло використовувати орендовану земельну ділянку позивача через її можливе замінування і через це було звільнене від оподаткування за вказаний період часу, оскільки за наявними у справі доказами, позивачем доведено, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» з 24.02.2022 року і по теперішній час не здійснює господарської діяльності на орендованій земельній ділянці, навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення, при цьому підприємство не зверталося з відповідними зверненнями до військової адміністрації, та не повідомляло орендаря про неможливість виконання своїх обов'язків. Звільнення відповідача від оподаткування на певний період часу жодним чином не звільняє його від виконання обов'язків, покладених умовами договору оренди (лист-довідка Новорайської СВА Бериславського району від 05.05.2025 року).
Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання за цільовим призначенням.
Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України «Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати, а доданий до апеляційної скарги лист ГУ ДСНС України у Херсонській області, отриманий за зверненням відповідача після ухвалення рішення суду першої інстанції у сукупності з іншими обставинами, не містить в собі підстав для застосування ч.6 ст.762 ЦК України, оскільки містить в собі інформацію про припущення щодо земельних ділянок.
Посилання ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про те, що Новорайська сільська військова адміністрація Бериславського району не є уповноваженим органом, який наділений правом видавати листи-довідки зі спірних питань, колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на приписи статті 4, 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», якими визначено повноваження військово-цивільних адміністрацій та їх керівників.
Що стосується доводів товариства про те, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» є неналежним відповідачем у справі з огляду на відчуження товариством права оренди земельної ділянки на користь ТОВ «Перемога-Плюс», колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене. Разом з тим, згідно з частиною п'ятою статті 6 зазначеного Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
Отже, саме з моменту державної реєстрації переходу права оренди новий орендар набуває юридично значущих прав та обов'язків щодо користування земельною ділянкою.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі договору про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок, укладеного 17 квітня 2025року між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ТОВ «Перемога-Плюс», право оренди землі строком на один рік перейшло до ТОВ «Перемога-Плюс».
Правовідносини, що виникли між сторонами стосуються періоду 2022-2024 років, тобто часу, який передував відчуженню права оренди землі (квітень 2025 року).
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» належним чином повідомлялося про день, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджені довідками про доставку судових повісток до електронного кабінету товариства. При цьому колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, як підставу для скасування ухваленого у справі судового рішення, про неналежне повідомлення ТОВ «Перемога-Плюс» про розгляд справи, адже ТОВ «Перемога-Плюс» не є стороною у справі, до участі у справі не залучалася, і як особа, права якої могли бути порушенні, з апеляційною скаргою на рішення суду не зверталася.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду клопотання про відвід судді, як підстави для обов'язкового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 376 ЦПК України (розгляд справи неналежним складом суду) не ґрунтуються на нормах процесуального закону.
Так, заява ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про відвід судді Хомик І.І. подана 23.09.2025 року з підстав порушення порядку визначення судді для розгляду справи.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року заяву про відвід судді залишена без розгляду.
Відповідно до п.1,2 ч.3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
Чинне процесуальне законодавство не надає визначення терміну «неповноважний склад суду», однак неповноважним склад суду можна вважати якщо:
1) справу розглянуто з порушенням правил підсудності;
2) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді строк повноважень якого закінчився;
3) справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду або за її участі;
4) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду;
5) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді який брав участь у її вирішенні;
6) справу яку належить розглядати колегіально розглянуто і вирішено суддею одноособово.
Відповідний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 28 грудня 2022 року у справі № 183/4809/19, від 11 жовтня 2023 року у справі №306/844/20, від 06 березня 2024 року у справі № 686/9073/22.
Отже, з урахуванням того, що наведені заявником у заяві про відвід судді підстави для його відводу, зважаючі на застосування судом першої інстанції положень ст.ст. 36,37,40 ЦПК України не дають підстав для висновку про неналежний склад суду та унеможливлюють застосування за таких обставин ч.3 ст.376 ЦПК України, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду підлягають відхиленню.
Щодо стягнення заборгованості з орендної плати колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, у відповідача у зв'язку з укладенням договору та прийняттям в користування об'єкта оренди виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування земельною ділянкою. Орендна плата відповідачем не сплачувалась за 2022, 2023 та 2024 роки.
Разом з цим, як зазначалось вище, апеляційним судом встановлено, що у відповідача не було доступу до орендованої земельної ділянки в період з квітня 2022 року по листопад 2022 року, що обумовлено тимчасовою окупацією Херсонської області, та зазначені обставини не були належним чином оцінені судом першої інстанції.
Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 травня 2018 у справі № 910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Таким чином, підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то, на підставі наведеної правової норми, він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 911/1064/21.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за 2022 рік у зв'язку з позбавленням можливості користування орендованим майном.
Щодо іншої частини позовних вимог, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень про неможливість використовувати об'єкт оренди після деокупації територіальної громади, тобто в період 2023, 2024 років. Також відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неможливість використовувати об'єкт оренди в зазначений період часу, чи будь-яких доказів, підтверджуючих намагання відповідача здійснювати господарську діяльність на орендованій земельній ділянці.
Звільнення від орендної плати не може бути застосовано, якщо не доведено факт неможливості використовувати об'єкт оренди. Орендарю необхідно довести прямий причино-наслідковий зв'язок між обставинами, що знаходяться поза його волею, та неможливістю користування орендованим майном. Тобто необхідно довести, що саме конкретні обставини, за які орендар не відповідає, унеможливили користування таким орендарем цим майном. Адже існування таких обставин саме по собі не означає автоматичної неможливості користування орендованим майном і не звільняє від сплати орендної плати.
Отже, з урахуванням вимог закону, встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з боржника підлягає стягненню заборгованість за договором оренди земельної ділянки за 2023-2024 року у загальному розмірі 18 512,38 грн.
Крім того, стягуючи витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. (пропорційно задоволеним позовним вимогам), відповідно до п.1 ч.2 ст.141, ст.137 ЦПК України, суд обґрунтовано враховував часткове задоволення позовних вимог, предмет спору, ціну позову та складність справи, доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (наявність квитанції до прибуткового касового ордеру, відповідно до якої адвокат Ковальчук М.О. отримав від позивача за надання правничої допомоги 10 000,00 грн), їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих правничих послуг та ціни позову, враховував відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також те, що вказана сума витрат є співмірною з середньоринковими розцінками на правничі послуги.
Повно та всебічно дослідивши обставини у справі та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі, частково стягнувши з відповідача заборгованість з орендної плати за землю за 2023-2024 роки.
Керуючись статтями 374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Повний текст постанови виготовлено - 25 листопада 2025 року.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
В.В.Майданік