Справа № 607/22851/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/306/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
13 листопада 2025 р.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12025211060000255 від 12.08.2025 року, за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 (м. Тернополі) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосовано до
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло, окрім випадків увімкнення сигналу повітряної тривоги з метою прибуття до укриття, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби..
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон в уповноважені органи Державної міграційної служби у Тернопільській області.
Встановлено строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 30 грудня 2025 року.
Як слідує з матеріалів провадження, слідчими слідчого відділу ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211060000255 від 12.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
11 серпня 2025 року близько 15 години 50 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «AUDI» моделі «A6», р.н. НОМЕР_1 без пасажирів та без вантажу, рухався автодорогою М-12 зі сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка» в напрямку м. Тернопіль, лівою смугою напрямку свого руху.
Рухаючись вказаною автодорогою зі швидкістю 156 км/год., та перебуваючи неподалік території «Підгороднянського кладовища», що знаходиться між с. Підгороднє та м. Тернопіль, водій ОСОБА_7 , не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і належного виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.6 (ґ) 12.9 (б), 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимоги, які наведенні у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов'язували його під час керування автомобілем своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, обрати дозволену швидкість руху транспортним засобом поза межами населеного пункту, тобто рухатися автомобілем зі швидкістю не більше 90 км/год. та не перевищувати поза межами населеного пункту встановлену швидкість руху транспортних засобів та у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу,
Не врахувавши дорожніх умов та дорожньої обстановки, а також наявність на автодорозі М-12 зі сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка» автомобіля марки «Ford» моделі «Fusion» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , що рухаючись із одним пасажиром ОСОБА_11 здійснював виїзд на автодорогу М-12 зі сторони території «Підгороднянського кладовища», водій ОСОБА_7 , не забезпечив безпеку дорожнього руху, перевищив встановлену максимально допустиму швидкість руху транспортних засобів поза межами населеного пункту, тобто 90 км/год., яку забороняється перевищувати, таким чином позбавив себе можливості запобігти небезпеці та допустив зіткнення із автомобілем марки «Ford» моделі «Fusion» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , чим порушив вимоги п.12.6 (ґ), 12.9 (б) ПДР України.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Ford» моделі «Fusion» р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, забою грудної клітки, забою обох легень, закритої травми живота, забою передньої черевної стінки, розриву селезінки, розриву правої частки печінки, розриву великого сальника, розриву брижі тонкої кишки, розриву брижі сигмовидної кишки, заочеревинної гематоми зліва, забою лівої нирки, повної травматичної ампутації проксимальної фаланги 1-го пальця правої кисті, численні поширені синці, осаднення тулуба та кінцівок. В результаті отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень 14.08.2025 ОСОБА_11 , померла в приміщенні КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги».
Окрім того, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Ford» моделі «Fusion» р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми поперекового відділу хребта у виді перелому лівого поперечного відростка 2-го хребця, без порушення функції спинного мозку, садна ділянки лівого плечового суглоба, забійної рани 2-го пальця правої кисті, які у своєму клінічному перебігу супроводжується тривалим (більше 21 день) розладом здоров'я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень - п.п. 2.2.1, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Порушення водієм ОСОБА_7 , вимог пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка» і належне виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.6 (ґ), 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у статті 1, абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями,перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті пасажира автомобіля марки «Ford» моделі «Fusion» р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , та спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень водію ОСОБА_10 .
30 жовтня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою.
На переконання апелянта, застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати житло за місцем проживання в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00хв., слідчий суддя не дотримався окремих норм Кримінального процесуального кодексу України.
Виходячи зі змісту апеляційної скарги, не погоджується з обґрунтованістю повідомленої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_7 є фізичною особою підприємцем, здійснює діяльність, спрямовану на продовження підприємницької справи, має міцні соціальні зв'язки, є матеріально забезпеченою особою, раніше не судимий, користується позитивною репутацію та характеризується позитивно.
Вважає, що найбільш дієвим запобіжним заходом, який забезпечить виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків може бути особисте пов'язання.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану підозрюваним апеляційну скаргу і, навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просять її задовольнити; прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги підозрюваного; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Колегія суддів, як і слідчий суддя суду першої інстанції, погоджується з доводами прокурора щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 та наявності ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя правильно врахував, що існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, без альтернативної міри покарання, і на даний час, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір покарання, з метою уникнення покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця проживання, зокрема переїхати проживати у іншу область, а використовуючи наявне посвідчення водія та паспорт громадянина України для виїзду закордон, а також факт наявності 21 річного віку, у зв'язку із чим може безперешкодно пересуватись територією України та вжити заходів для виїзду за кордон, що у сукупності надасть підозрюваному можливості уникнути кримінальної відповідальності.
При цьому, колегія судді враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Окрім того, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтом рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як прокурором, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, яким підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Колегія суддів також погоджується з доводами, наведеними у рішенні суду першої інстанції щодо оцінки ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, аналіз яких дає підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Кожен з цих ризиків судом досліджено та належним чином мотивовано необхідність його врахування при обранні запобіжного заходу.
Колегія судді звертає увагу, що слідчим суддею зроблено детальний аналіз ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотання та прокурор у судовому засіданні та які суд визнав доведеними, виходячи з яких обґрунтовано мотивував своє рішення, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Мотиви, наведенні слідчим суддею на обґрунтування своїх висновків щодо оцінки ризиків зазначених слідчим у клопотанні про обрання запобіжного заходу є належним чином аргументовані і сумніві у колегії суддів не викликають.
Наведені міркування щодо оцінки слідчим суддею ризику у даному кримінальному провадженні також спростовує доводи сторони захисту про недоведеність стороною обвинувачення обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід, слідчим суддею враховано також інші обставини, визначені ст.178 КПК України, а саме - особу підозрюваного, його вік, міцність його соціальних зв'язків, а також тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є тяжким злочином, покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винною - позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, вагомість доказів винуватості, те, що підозрюваний раніше не судимий.
На думку колегії суддів, слідчий суддя обрав такий вид запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , правильно, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.196 КПК України ухвалив рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв..
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що в матеріалах кримінального провадження наявні достатні докази для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу, який судом визначений у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Це рішення належним чином умотивоване, відповідає вимогами ст.ст.194, 177 КПК України і сумніві у колегії суддів не викликає.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя не в повному обсязі врахувала особу підозрюваного ОСОБА_7 , те що він є фізичною особою підприємцем, яка здійснює діяльність, спрямовану на продовження підприємницької справи, має міцні соціальні зв'язки, є матеріально забезпеченою особою, раніше не судимий, користується позитивною репутацію та характеризується позитивно, апеляційний суд з урахуванням наведеного вище, відхиляє як такі, що жодним чином не впливають на висновки слідчого судді про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а відтак і не дають підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є неперконливі, оскільки, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є тяжким злочином, покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винною - позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, апеляційний суд вважає, що застосування до ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, визначенні у ст. 177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року відносно ОСОБА_7 законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді