Справа № 681/980/25
Провадження 2/681/666/2025
24 листопада 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У серпні 2025 року позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 173906791 від 28.11.2023 в загальній сумі 28311,42 грн.
На обґрунтування вимог позивач зазначав, що 28.11.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено вказаний кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 5600,00 грн. Первісний кредитор свої зобов'язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача .
Відповідач, у свою чергу, належним чином зобов'язання за договором не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Надалі право вимоги за цим договором було правомірно відступлено за ланцюгом договорів факторингу: спочатку від Первісного кредитора (ТОВ «МАНІВЕО») до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згодом від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», і зрештою від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Станом на дату подання позову загальна сума заборгованості, право вимоги якої належить позивачу, становить 28311,42 грн, з яких: 5599,44 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) та 22711,98 грн - заборгованість за нарахованими відсотками .
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Представниця відповідача ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не надано належних доказів перерахування та отримання ним кредитних коштів.
Крім того, вважає нарахування відсотків неправомірним та невірним. Стверджує, що договірна процентна ставка порушує законодавчі обмеження у 1% на день. Також зазначає, що строк договору становив 30 днів та закінчився 28.12.2023, а тому, посилаючись на практику Верховного Суду, кредитор не мав права нараховувати договірні відсотки поза межами цього строку. Також нею надано власний розрахунок, за яким борг становить 7278,70 грн. Також просить стягнути з позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
ІІ. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява надійшла до Полонського районного суду 11.08.2025.
Ухвалою суду від 26.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження (а.с. 105-106).
Одночасно з позовом позивач подав клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою підтвердження належності відповідачу банківського рахунку та факту зарахування на нього кредитних коштів. Ухвалою суду від 26.08.2025 клопотання було задоволено. 07.10.2025 на виконання ухвали суду надійшла відповідь від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з запитуваною інформацією .
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст. 279 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», є фінансовою установою, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 103). Відповідно до Витягу, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) зареєстроване за адресою: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, керівником є Хлопкова М.С., а серед видів діяльності зазначено «64.92 Інші види кредитування».
28.11.2023 відповідач ОСОБА_1 заповнив на сайті Первісного кредитора Заявку на отримання грошових коштів (а.с. 28). У заявці відповідач вказав свої персональні та паспортні дані (НВ717513), номер мобільного телефону НОМЕР_1 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер платіжної картки 4149-49XX-XXXX-6334 для зарахування коштів.
На підставі цієї заявки сторони в електронній формі уклали Договір кредитної лінії №173906791 (а.с. 114-132) та підписали Паспорт споживчого кредиту до нього (а.с. 110-113). У Паспорті кредиту та Договорі узгоджено суму кредитного ліміту 5600,00 грн та строк кредитування до 1857 днів.
З огляду на матеріали справи, зокрема зміст Кредитного договору № 173906791 від 28.11.2023, суд провів детальний аналіз його умов, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до пункту 2.1 Договору, кредитодавецьзобов'язався надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії. Сторонами було погоджено суму кредитного ліміту та суму першого траншу у сумі 5600,00 грн.
Важливим для справи є розмежування загального строку договору та пільгового періоду користування коштами. Згідно з пунктом 11.1 Договору, він діє протягом 5 (п'яти) років з моменту підписання. Пунктом 7.3 чітко визначено кінцеву дату повернення кредиту - 28.12.2028. Водночас пунктом 3.1 встановлено Дисконтний період строком на 30 днів від дати отримання першого траншу. Саме в цей період діє пільгова (знижена) процентна ставка.
Договором передбачена диференційована система процентних ставок, яка залежить від дотримання позичальником графіку оплат та продовження дисконтного періоду. Відповідно до пункту 8.3.1, протягом перших 30 днів (до 28.12.2023) застосовувалася базова (дисконтна) ставка 1,06% на день. Пунктом 8.3.2 передбачено, що у разі продовження дисконтного періоду (пролонгації), на наступний період застосовується ставка 2,12% на день. Водночас пункт 8.5 надає кредитодавцю право зменшувати цю ставку для лояльних клієнтів, що і було зроблено у цій справі, коли на другий період пролонгації застосували ставку 1,70%.
Згідно з пунктом 8.4 Договору, якщо дисконтний період закінчився і не був продовжений, на залишок заборгованості нараховуються відсотки за підвищеною стандартною ставкою 2,98% на день. Саме цей пункт став підставою для нарахування позивачем відсотків у період прострочення, який суд визнав таким, що підлягає обмеженню в силу Закону.
Пунктом 3.2 Договору визначено механізм продовження дисконтного періоду: він продовжується автоматично за умови сплати позичальником усіх фактично нарахованих на момент оплати відсотків.
Пункт 7.7 Договору встановлює порядок розподілу коштів, що надходять від позичальника. Згідно з цим пунктом, у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти, у другу чергу - сума кредиту та нараховані проценти за користування кредитом, а у третю чергу - неустойка та інші платежі. Цей пункт пояснює, чому платежі відповідача першочергово зараховувалися в погашення відсотків, а тіло кредиту залишалося майже незмінним.
За результатами аналізу договору суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є змішаним договором, який поєднує елементи кредитного договору з фіксованим строком повернення та відновлювальної кредитної лінії. Умови договору є чіткими та зрозумілими. Відповідач, підписавши договір електронним підписом, погодився з усіма його пунктами, зокрема зі строком дії до 2028 року та підвищенням процентної ставки у разі виходу з пільгового періоду.
Факт підписання договору відповідачем підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в ІКС (а.с. 19-20). Згідно з довідкою, 28.11.2023 о 10:23:13 відповідач підписав договір шляхом введення одноразового ідентифікатора CCAA-3926, який був надісланий йому о 10:19:50 на номер телефону НОМЕР_1 .
На виконання умов договору (п. 2.3), Первісний кредитор 28.11.2023 надав відповідачу кредитний транш у сумі 5600,00 грн, що підтверджується Платіжним дорученням № 46860aa9-0644-46fe-8470-59ba104dfe5e, згідно з яким кошти перераховано на картку № 4149-49XX-XXXX-6334(а.с. 9, зворот).
Заперечення відповідача про недоведеність факту отримання коштів повністю спростовуються інформацією, отриманою судом від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит суду. У листі банку № 20.1.0.0.0/7-250922/101975-БТ від 26.09.2025 зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_3 . Фінансовим номером телефону, на який надсилається інформація про операції за цією карткою, є НОМЕР_1 . Надана банком виписка по рахунку № НОМЕР_3 містить операцію від 28.11.2023 «Зарахування переказу на картку» на суму 5600,00 UAH (а.с. 133-134).
Сукупність цих доказів (Заявка, Договір, Довідка про підписання, Платіжне доручення та незалежне підтвердження від банку) беззаперечно доводить факт укладення договору саме відповідачем та отримання ним кредитних коштів.
Надалі право вимоги заборгованості за Договором № 173906791 правомірно відступлено.
02.04.2024 на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с. 80). Факт відступлення боргу відповідача підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги № 278 (а.с. 78), в якому зазначено борг: 5599,44 грн (тіло) та 9029,46 грн (відсотки), на загальну суму 14628,90 грн. Факт виконання цього договору факторингу підтверджено Протоколом узгодження предмету факторингової операції № 278 від 02.04.2024 (а.с. 77) та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 (а.с. 76), який підтверджує повну оплату за цим реєстром.
10.10.2024 на підставі Договору факторингу № 10/1024-01 право вимоги від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (а.с. 71-74). Згідно з Витягом з Реєстру прав вимоги №2, сума боргу відповідача на момент відступлення становила 28311,42 грн (5599,44 грн тіла та 22711,98 грн відсотків). Факт оплати цього договору підтверджено Платіжною інструкцією № 7524 від 16.10.2024 на суму 3486046,38 грн з призначенням платежу: «Оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024р.» (а.с. 68).
04.06.2025 на підставі Договору факторингу № 04/06/25-Ю право вимоги від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло до Позивача - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а.с. 63-66). Факт передачі боргу відповідача підтверджено Реєстром Боржників (а.с. 60-62) та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 04.06.2025 (а.с. 57), де сума боргу ідентична - 28311,42 грн. Факт оплати цього договору Позивачем підтверджено низкою платіжних інструкцій, а саме № 467 від 10.06.2025, №468 від 10.06.2025, № 469 від 11.06.2025, № 470 від 11.06.2025, № 478 від 19.06.2025, №479 від 19.06.2025, № 483 від 25.06.2025 (а.с. 53-56) та листом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» вих. № 26.06.2025-1 про уточнення призначення платежів як оплати за Договором факторингу № 04/06/25-Ю (а.с. 56, зворот).
Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є належним кредитором у зобов'язанні. Станом на 25.06.2025 заборгованість відповідачем погашена не була, що підтверджується Випискою з особового рахунку, наданою позивачем (а.с. 47).
Згідно з розрахунком Первісного кредитора, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 51-52), перший платіж відповідача 27.12.2023 у сумі 1722,00 грн зараховано як 1721,44 грн в рахунок відсотків та 0,56 грн в рахунок тіла кредиту. Таким чином, залишок основного боргу склав 5599,44 грн (5600,00 - 0,56). Другий платіж 27.01.2024 у сумі 3502,00 грн був повністю зарахований в рахунок відсотків. Після 27.01.2024 відповідач платежів не здійснював, чим порушив умови договору, оскільки друга пролонгація продовжувала дисконтний період лише до 25.02.2024.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, Первісний кредитор продовжив нарахування відсотків. Аналіз розрахунку показує, що нарахування відповідало умовам договору: до 27.12.2023 застосовувалась ставка 1,06% (п. 8.3.1), після першої пролонгації - 2,12% (п. 8.3.2), після другої - 1,70% (згідно з Довідкою про дії), а після закінчення дисконтного періоду 25.02.2024 - 2,98% (п. 8.4).
Новий кредитор, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», продовжив нарахування відсотків на залишок основного боргу, що підтверджується Розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с.48-50). Розрахунок показує, що нарахування здійснювалось щоденно у розмірі 166,86 грн, що відповідає ставці 2,98% на день (5599,44 грн * 2,98%), як це передбачено п.8.4 Договору на випадок прострочення. Нарахування тривало з 02.04.2024 по 23.06.2024, коли сума боргу була зафіксована на рівні 28311,42 грн (5599,44 грн тіла та 22711,98 грн відсотків).
IV. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Також відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом такого договору, згідно зі ст. 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на цей час.
Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.
При цьому, згідно зі ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.
Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд встановив, що Кредитний договір № 173906791 був укладений в електронній формі з дотриманням вимог ст. 207 ЦК України та Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Волевиявлення відповідача було підтверджене електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що є належним акцептом оферти.
Доводи відповідача про недоведеність факту отримання коштів суд відхиляє, оскільки вони повністю спростовані письмовими доказами, зокрема платіжним дорученням Первісного кредитора та, що має вирішальне значення, випискою з банківського рахунку самого відповідача, отриманою судом безпосередньо від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка підтверджує зарахування 5600,00 грн на його картку.
Щодо заперечень відповідача про неправильний розрахунок відсотків.
Суд здійснив перевірку розрахунків сторін та проаналізував виконання договору в хронологічному порядку, враховуючи умови договору, здійснені платежі та зміни в законодавстві.
Судом встановлено, що 28.11.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії № 173906791, за яким відповідач отримав кредит у сумі 5600,00 грн. Пунктом 11.1 Договору визначено загальний строк його дії - 5 (п'ять) років, а пунктом 7.3 встановлено кінцеву дату повернення кредиту - 28.12.2028. 30-денний строк, про який зазначає відповідач у відзиві, є виключно «Дисконтним періодом» (п. 3.1 Договору), протягом якого сторони погодили застосування пільгової процентної ставки.
Суд критично оцінює та відхиляє доводи відповідача про те, що строк дії договору закінчився 28.12.2023 і нарахування відсотків після цієї дати є незаконним. Закінчення дисконтного періоду не припиняє дію договору в цілому, а лише змінює розмір процентної ставки, що прямо передбачено умовами Договору. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач своїми діями продовжував строк користування кредитом.
Аналіз наданого позивачем розрахунку та виписки по рахунку свідчить про наступну динаміку нарахувань та погашень:
Перший етап: з 28.11.2023 по 28.12.2023 (включно). У цей період, що становив початковий дисконтний строк, нарахування відсотків здійснювалося у сумі 59,36 грн на день. 27.12.2023 відповідач здійснив платіж у сумі 1722,00 грн. Цей платіж погасив нараховані відсотки та частково тіло кредиту в сумі 0,56 грн. Таким чином, залишок основного боргу зменшився до 5599,44 грн, а дисконтний період було продовжено.
Другий етап: з 29.12.2023 по 26.01.2024 (включно). Після пролонгації нарахування здійснювалося за ставкою 2,12% на день, що становило 118,71 грн щоденно. 27.01.2024 відповідач здійснив другий платіж у сумі 3502,00 грн. Цей платіж був повністю зарахований в погашення нарахованих відсотків. Цим платежем відповідач вдруге скористався правом на продовження строку дисконтного періоду до 25.02.2024.
Третій етап: з 27.01.2024 по 25.02.2024 (включно). У цей період діяла знижена ставка 1,70% на день, що становило 95,19 грн щоденно. Це нарахування відповідає умовам договору щодо дисконтного періоду і є правомірним. Однак, після 27.01.2024 відповідач припинив здійснювати платежі, тому відсотки, нараховані за цей період (з 28.01.2024 по 25.02.2024), залишилися несплаченими. Сума боргу за цим етапом становить: 95,19 грн х 29 днів = 2760,51 грн.
Четвертий етап: з 26.02.2024 по 23.06.2024 (період прострочення). Після закінчення дисконтного періоду, з 26.02.2024 борг перейшов у статус простроченого. Позивач за цей період здійснював нарахування за ставкою 2,98% на день (166,86 грн). Суд вважає застосування такої ставки незаконним з огляду на наступне.
24.12.2023 набрав чинності Закон України № 3498-IX, яким встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що ці обмеження поширюються на договори, укладені до набрання чинності Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання ним чинності.
Хоча сторони вільні у визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України), суд враховує, що, що Закон України "Про споживче кредитування" спрямований на захист слабшої сторони (споживача) і запобігання покладенню на нього надмірного тягаря. Також суд вважає, що законодавець, прийнявши Закон № 3498-IX, чітко висловив волю держави щодо обмеження надвисоких процентних ставок на ринку мікрокредитування. Хоча формально цей Закон не має зворотної сили до даного договору, його положення слугують орієнтиром для визначення того, який розмір відсотків вважається справедливим та допустимим у сучасних правовідносинах. Також згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала на необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Стягнення відсотків, які в рази перевищують суму позики, нарахованих за надвисокою ставкою, порушує цей баланс і призводить до надмірного збагачення кредитодавеця за рахунок боржника, що не відповідає меті цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги введені законодавцем обмеження як критерій розумності нарахувань, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принцип справедливості, обмеживши розмір відсотків, що підлягають стягненню.
Таким чином, на період дії спірного договору поширювалися такі законодавчі обмеження денної процентної ставки: з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року включно - не вище 2,5 %; з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно - не вище 1,5 %.
Враховуючи викладене вище до спірних правовідносин у період прострочення підлягають застосуванню імперативні обмеження процентної ставки викладені у Законі, а не договірна ставка - 2,98%.
Суд здійснює власний перерахунок відсотків за період прострочення на залишок тіла кредиту 5599,44 грн.
Період дії ставки 2,5%: з 26.02.2024 по 21.04.2024 (56 днів). Розрахунок: 5599,44 грн х 2,5% х 56 днів = 7839,22 грн.
Період дії ставки 1,5%: з 22.04.2024 по 23.06.2024 (63 дні). Розрахунок: 5599,44 грн х 1,5% х 63 дні = 5291,47 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню, складається з несплачених відсотків за дисконтний період та перерахованих судом відсотків за період прострочення: 2760,51 грн + 7839,22 грн + 5291,47 грн = 15891,20 грн. Позивачем заявлено до стягнення 22711,98 грн. відсотків Різниця у сумі 6820,78 грн є наслідком застосування позивачем завищеної процентної ставки, що суперечить закону, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 5599,44 грн (основний борг) + 15891,20 грн (відсотки) = 21490,64 грн.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, вся сума судового збору покладається на відповідача.
Загальна ціна позову складала 28311,42 грн. Судом задоволено вимоги на суму 21490,64 грн, що становить 75,91% від ціни позову.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам: 2422,40 грн х 75,91% = 1838,84 грн.
Позивач також просить стягнути 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат та їх розміру позивачем надано пакет документів, що підтверджують договірні відносини, обсяг наданих послуг та їх вартість.
Зокрема, суду надано Договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, укладений між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (Адвокат) (а.с. 43-45).
На виконання цього рамкового договору, сторони уклали Додаткову угоду №25770778439 від 05.06.2025 (а.с. 42), яка стосується безпосередньо справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 173906791. Цією додатковою угодою сторони погодили перелік послуг (аналіз документів, формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви) та встановили фіксований розмір гонорару за ведення цієї справи у сумі 7000,00 грн .
Факт надання узгоджених послуг підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору № 05/06/25-01 від 05.06.2025 (а.с. 41), підписаним обома сторонами. Повноваження адвоката Тараненко А.І. підтверджуються ордером (а.с. 82, зворот) та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 83).
Відповідно до частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
При розв'язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст.137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідач у своєму відзиві, заперечуючи проти позову по суті, не подав окремого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не надав жодних доказів чи обґрунтувань їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг чи витраченим часом.
Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, ці витрати також підлягають пропорційному розподілу. З відповідача підлягає стягненню: 7000,00 грн х 75,91% = 5313,70 грн.
Керуючись наведеним, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №173906791 від 28.11.2023 в загальній сумі 21490 (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто) гривень 64 копійки, яка складається з: 5599 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 44 коп. - заборгованість за основним боргом; 15891 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн 20 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судовго збору у сумі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 5313 (п'ять тисяч триста тринадцять) грн 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, оф. 10;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 24.11.2025.
Суддя Сергій ІЛЛЮК