Провадження № 2/679/998/2025
Справа № 679/1467/25
24 листопада 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді Гавриленко О.М.,
секретар судового засідання Дмітрієва О.В.,
номер справи 679/1467/25,
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Хмельницького обласного управління,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Хмельницького обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участю представників учасників справи:
представника позивача Огородніка В.В.,
представника відповідача Волкова С.В.,
У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Хмельницького обласного управління, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2025 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3359183943302, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 110000,00 грн на строк 60 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 18.03.2030 із сплатою 40 % річних за користування кредитом.
Підпунктом 3.3.3. договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 1833,33 грн. та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 18 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з квітня 2025 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів/дебетових переказів, надане йому згідно умов договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної договором.
Відповідно до п.п.4.2.2, 4.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний у строки, обумовлені цим договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківській послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором. Банк має право при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та або процентами більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за кредитним договором, та стягнути заборгованість за кредитним договором в примусовому порядку.
Підпунктом 3.11.2 кредитного договору визначено, що термін остаточного повернення кредиту за кредитним договором є таким, що настав з дати виникнення будь - якої з вказаних в цьому пункті договору відкладних обставин, і позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користуванням кредитом та інші визначені цим договором платежі не пізніше наступного робочого дня після настання будь - якої з наступних відкладних обставин, а саме: прострочення виконання зобов'язання позичальником за цим договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 88 календарних днів (п.п.3.11.2.2).
Банк свої зобов'язання, визначені договором, виконав в повному обсязі, але позичальник допустила прострочення виконання зобов'язань за цим договором щодо погашення заборгованості, у тому числі за процентами.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання, передбачені договором, щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків, не виконує, в результаті чого станом на 02.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 129491,19 грн, з якої: 107707,33 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом), 16347,21 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.; 4271,38 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1165,27 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Хмельницького обласного управління заборгованість за договором про споживчий кредит №3359183943302 від 18.03.2025 в розмірі 129491,19 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20.10.2025 виправлено описку у судовому рішенні.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.10.2025 постановлено проводити судові засідання в режимі відеоконференції.
Будь - яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.
22.10.2025 представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відео конференції
07.11.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що згідно доданої позивачем до позовної заяви платіжної інструкції №3591839433 від 18.03.2025 вбачається, що позивач на виконання умов кредитного договору перерахував на банківський рахунок відповідача кредитні грошові кошти в сумі 107811,00 грн. З метою погашення кредиту за кредитним договором відповідачем 23.04.2025 сплачено для позивача 10880,00 грн. 08.09.2025 позивач скористався своїм правом передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України та пред'явив відповідачу вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів. З урахуванням зазначеного представник відповідача навів свій порядок списання банком коштів на погашення кредиту: 10880,00 грн - 1833,33 грн на тіло кредиту - 4017,07 грн на проценти (107811*40%/365*34 дні фактичного користування до внесення платежу) = 5029,60 грн. Представник відповідача зазначає, що до дати першого платежу - 23.04.2025, відповідач покрила суму платежу за тілом кредиту 1833,33 грн та процентами - 4017,07 грн (загальна сума 5850,4 грн (1833,33 грн+4017,07 грн), а залишок в розмірі 5029,60 грн згідно умов п. 3.3.3. кредитного договору залишився на рахунку з метою погашення (списання) майбутніх чергових платежів. наступний платіж в травні 2025 року згідно умов кредитного договору, враховуючи фактично видану в кредит суму та сплаченої в квітні 2025 року суми (107811,00 грн - 1833,33 грн =105977,67 грн), становить - 1833,33 грн на тіло кредиту + 3484,20 грн (105977,67 грн залишок тіла * 40%/365*30 днів) на проценти, разом 5317,53 грн. Тобто, на переконання представника відповідача, останньою погашено черговий платіж в травні 2025 року за тілом кредиту - 1833,33 грн та погашено 3196,27 грн в рахунок процентів, відповідно залишилось непогашених (прострочених) процентів 287,93 грн.
Представник відповідача у відзиві робить висновок, що сума залишку непогашеного тіла кредиту становить 104144,34 грн, а заборгованість за відсотками станом на 08.09.2025 становить 12782,65 грн (104144,34х40%/365х112 (кількість днів з 19 травня по 08 вересня 2025 року).
Щодо стягнення пені, то представник відповідача вказує у відзиві, що така не підлягає до стягнення, оскільки п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі наведеного представник відповідача просить позовні вимоги позивача задовольнити частково в розмірі 116926,99 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 104144,34 грн та заборгованості за відсотками в сумі 12782,65 грн.
11.11.2025 представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де вказав на помилковість тверджень представника відповідача з приводу того, що банк надав для відповідача кредитні кошти згідно умов кредитного договору від 18.03.2025 в розмірі 107811,00 грн. Зокрема у відповідності до п. 2.2. кредитного договору банк надав позичальником кредит у розмірі 110000,00 грн. Згідно п.2.5.1 кредитного договору сторони узгодили, що за надання кредиту позичальник протягом одного банківського дня з моменту підписання такого, зобов'язаний сплатити банку комісійну винагороду в розмірі 1,99% від суми кредиту, визначеної п.2.2. цього договору, що становить 2189,00 грн. Розмір комісійної винагороди, встановлений цим підпунктом є незмінним. Позичальник усвідомила та погодилася з тим, що комісійна винагорода буде списана шляхом договірного списання, в тому числі за рахунок коштів, що надійшли у вигляді кредиту, у зв'язку з цим сума коштів, що буде доступна їй для використання на поточному рахунку після списання комісійної винагороди зменшиться на розмір комісійної винагороди банку. Таким чином, представник позивача зазначає, що розмір кредиту становить 110000,00 грн.
Не погодився представник позивача у відповіді на відзив також з наданим представником відповідача розрахунком заборгованості по кредиту, а також з його аргументами щодо визначення дати першого платежу по кредиту. Зокрема представник позивача зазначає, що першою датою платежу по кредитному договору є 18.04.2025, а не 23.04.2025, як помилково вважає сторона відповідача. Щодо права позичальника дострокового повернення кредиту, то представник позивача вказав, що таке право у позичальника є, однак останній має погодити таке з банком.
Стверджує представник позивача у відповіді на відзив, що відповідач здійснювала погашення кредиту 18.04.2025 у сумі 1833,33 грн, 19.05.2025 у сумі 456,96 грн, 24.05.2025 у сумі 2,38 грн, а всього 2292,67 грн та по процентам за користування кредитом - 18.04.2025 у сумі 1687,67 грн. Дані погашення здійснювались у відповідності до вимог кредитного договору, тобто шляхом договірного списання банком коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості з поточного рахунку відповідача та підтверджені розрахунком заборгованості та виписками по рахунках обліку кредитної заборгованості.
Звернув увагу представник позивача і на те, що поточний рахунок відповідачу відкрито банком на умовах тарифного пакету «Зарплатний», тобто даний рахунок використовується для користування власними коштами, а згідно умов кредитного договору відповідач взяла на себе зобов'язання забезпечити щомісячно на дату погашення заборгованості за кредитом та процентами наявність коштів у розмірі необхідному для їх погашення.
Представник позивача у відповіді на відзив заперечив факт погашення відповідачем кредиту в сумі 10880,00 грн, вказавши, що така сума відповідачем була сплачена не банку, а третім особам, на що надав відповідні докази.
Щодо правомірності вимоги позивача про стягнення пені, то представник позивача послався на приписи ст.ст. 627, 1054 ЦК України, а також положення Закону України «Про споживче кредитування», які, на його думку, є спеціальними нормами, які регулюють правовідносини за договорами за надання споживчого кредиту і в яких зазначено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно - правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту. Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону було доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 533-IX від 17.03.2020, із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13.05.2020, в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023. Так, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункт 6 Закону України «Про споживче кредитування» викладено у наступній редакції: «6. У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем». Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності - 24.12.2023, відповідно тридцятим днем включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 22.01.2024. Тобто, вважає представник позивача, положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладені та укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, а саме з 23.01.2024. Звертає увагу представник позивача, що 18.03.2025 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №359183943302.
На підставі наведеного представник позивача вважає, що нарахування позивачем пені за несвоєчасне погашення відповідачем основного боргу (кредиту) та процентів за користування кредитом відповідає вимогам закону.
17.11.2025 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де вказав, що фактично позивач перерахував для відповідача кредитні кошти в сумі 107811,00 грн, а не 110000,00 грн, як стверджує представник позивача у відповіді на відзив, а твердження останнього, що така сума перерахована для відповідача за мінусом комісійної винагороди, визначеної у п.2.2 кредитного договору суперечить умовам кредитного договору. На думку представника відповідача банк повинен був спочатку перерахувати для відповідача усю суму, яка передбачена у кредитному договорі, а потім вже здійснювати договірні списання, в тому числі і комісійну винагороду.
Окрім того, представник відповідача вказав у запереченні, що погоджується з доводами представника позивача, що сума 10880,00 грн не була перерахована відповідачем на виконання кредитних зобов'язань, а квитанція від 23.04.2025 на цю суму була помилково надано до суду.
Вказав представник відповідача у запереченні, що перевіривши відомості про списання коштів з банківського рахунку відповідача такі спрямовані на погашення кредиту, а тому остання погоджується, що на погашення кредиту було списано - на погашення тіла кредиту (основного боргу) у наступні дати 18.04.2025 у сумі 1833,33грн, 19.05.2025 у сумі 456,96 грн, 24.05.2025 у сумі 2,38 грн, а всього 2 292,67 грн та по процентам за користування кредитом 18.04.2025 у сумі 1 687,67 грн.
Пунктом 2.2. кредитного договору встановлено строк кредитування 60 місяців, а за п.3.3.3. позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами. Отже зважаючи на суму отриманого відповідачем кредиту у сумі 107811,00 грн, щомісячний платіж на погашення тіла кредиту, на думку представника відповідача, становить 1796,85 грн (107811/60). За користуванням кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 40,00 % річних. Зазначена у цьому пункті договору процентна ставка є фіксованою (п. 2.4.1. кредитного договору). Денна процентна ставка за кредитом становить 0,06% (п. 2.4.1.2. кредитного договору).
З врахуванням зазначеного вище представник відповідача навів розрахунок, згідно якого, на його думку, відбувалось фактичне погашення заборгованості відповідача по кредиту, а саме:
-за період з 18.03.25 по 18.04.25 (31 день користування), де сума кредиту 107811,00 грн, погашення тіла кредиту 1883,33 грн, погашення процентів 1687,00 грн, то виникне переплата в сумі 36,48 грн;
- за період з 19.04.25 по 18.05.25 (30 днів користування), де сума кредиту 105977,67 грн, погашення тіла кредиту 0,00 грн, погашення процентів 0,00 грн, то виникне сума простроченого платежу за тілом кредиту 1796,00 грн;
- за період з 19.05.25 по 18.06.25 (31 день користування), де сума кредиту 105977,67 грн, погашення тіла кредиту 456,96 грн та 2,38 грн, погашення процентів 0,00 грн, то виникне сума простроченого платежу за тілом кредиту 1337,51 грн;
- за період з 19.06.25 по 18.07.25 (30 днів користування), де сума кредиту 105518,33 грн, погашення тіла кредиту 0,00 грн, погашення процентів 0,00 грн, то виникне сума простроченого платежу за тілом кредиту 1796,00 грн;
- за період з 19.07.25 по 18.08.25 (31 день користування), де сума кредиту 105518,33 грн, погашення тіла кредиту 0,00 грн, погашення процентів 0,00 грн, то виникне сума простроченого платежу за тілом кредиту 1796,00 грн;
- за період з 19.08.25 по 08.09.25 (21 день користування), де сума кредиту 105518,33 грн, погашення тіла кредиту 0,00 грн, погашення процентів 0,00 грн, то виникне сума простроченого платежу за тілом кредиту 1796,00 грн;
Таким чином, зазначає представник відповідача у запереченні, відповідач визнає позов в частині вимог про стягнення з неї 105518,33 грн. заборгованості за тілом кредиту та 9387,91 грн. заборгованості за процентами, а всього 114906,24 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені, то представник відповідача вказав, що ЦК України має вищу силу, як нормативно - правовий акт у порівнянні зі спеціальним законом, а тому слід керуватися ЦК України.
Також представник відповідача зауважив, що умова кредитного договору про встановлення комісійної винагороди лише за факт видачі кредиту без вчинення інших супутних дій є нікчемною, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
19.11.2025 представник позивача надав до суду пояснення у справі у яких зазначив, що не погоджується з твердженнями представника відповідача щодо нікчемності умов кредитного договору стосовно комісійної винагороди за надання кредиту. Свою незгоду мотивував тим, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості та комісія за надання кредиту не є тотожними поняттями. Оскільки виникають з різних підстав. Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом становлять, зокрема і комісію. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, в тому числі і комісії кредитодавця.
Представник позивача у поясненнях не погодився з наведеним представником відповідача розрахунком заборгованості останньої перед позивачем по кредитним зобов'язанням вказавши на його помилковість.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив такі задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та поясненнях. Додатково вказав, що відповідач мала 14 календарних днів на роздуми щодо необхідності отримання кредиту, і навіть при отриманні такого в цей же період повернути надані їй кошти без будь - яких зобов'язань.
Відповідач в судове засідання будучи належним чином повідомлена не з'явилась, її представник у судовому засіданні просив позов позивача задовольнити частково з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву. Водночас представник відповідача просив брати до уваги розрахунок заборгованості відповідача щодо виконання зобов'язань по кредитному договору наведений у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, при цьому уточнив такий щодо нарахувань відсотків. А саме вказав, що оскільки позивачем припинено нарахування відсотків з 01.09.2025, то нарахування ним у запереченні відсотків за період з 19.08.2025 по 08.09.25 треба зменшити з 21 дня до 13 днів (19.08.2025 по 01.09.2025), а саме зменшити на 823,04 грн, в результаті чого заборгованість по відсоткам відповідача перед позивачем складе 8564,87 грн, а не 9387,91 грн. Також, представник відповідача вказав на неправомірність вимоги позивача щодо стягнення комісії, оскільки, на його думку, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу, при цьому пославшись на Постанову Верховного Суду №582/202/22 від 09.10.2024. Окрім того, представник відповідача зробив заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду від подасть докази на підтвердження розміру судових витрат відповідача у зв'язку з розглядом справи.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 18.03.2025 між АТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ №10022/138 філії Хмельницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3359183943302 (а.с.4-11).
Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3., 2.4.1. договору, банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов'язується належним чином використати і повернути передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в загальному розмірі 110000,00 грн. на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 18.03.2030, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору. Кредит надається на споживчі цілі. За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 40% річних. Зазначена процентна ставка є фіксованою.
Згідно п.п.3.2.1 договору, банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування/здійсненням договірного списання/дебетового переказу коштів на поточний рахунок позичальника.
Згідно пп.3.3.3. договору, позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 1833,33 грн. та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 18 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з квітня 2025 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів/дебетових переказів, надане йому згідно умов договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної договором.
Відповідно до п.п.4.3.2., 4.2.2. договору, позичальник зобов'язаний у строки, обумовлені цим договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківській послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором. Банк має право при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та або процентами більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за кредитним договором, та стягнути заборгованість за кредитним договором в примусовому порядку.
Підпунктами 3.11.2. та 3.11.2.2. договору визначено, що термін остаточного повернення кредиту за кредитним договором є таким, що настав з дати виникнення будь якої з вказаних в цьому пункті договору відкладних обставин, і позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користуванням кредитом та інші визначені цим договором платежі не пізніше наступного робочого дня після настання будь - якої з наступних відкладних обставин, а саме: прострочення виконання зобов'язання позичальником за цим договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 88 (вісімдесят вісім) календарних днів.
Договір про споживчий кредит № 3359183943302 від 18.03.2025, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.12 зворот, 13, 14 зворот), додаток № 2 перелік третіх осіб, взаємодія з якими визначена договором про споживчий кредит (а.с. 12), паспорт споживчого кредиту (а.с.15-17) та графік платежів станом на 18.03.2025 (а.с.18, 19) власноручно підписані відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки по рахункам виконавця за період 18.03.2025 по 02.10.2025, філія Хмельницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» здійснила нарахування суми кредиту в розмірі 110000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №3359183943302 від 18.03.2025 (а.с.29). Згідно виписки по рахункам виконавця за період 18.03.2025 по 02.10.2025, філія Хмельницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» одночасно здійснила утримання комісії в розмірі 2189,00 грн (а.с.30). Згідно платіжної інструкції від 18.03.2025 відповідач після утримання комісії на свій картковий рахунок отримала 107811,00 грн (а.с.20).
Отже, АТ «Ощадбанк» виконало свої зобов'язання перед відповідачем, надавши їй кредитні кошти в обумовленому кредитним договором розмірі.
Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків не виконує, у визначений строк щомісячні платежі не вносить, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3359183943302 від 18.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.10.2025 складає 129491,19 грн, з якої: 107707,33 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом), 16347,21 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.; 4271,38 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1165,27 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с. 27,28 зворот).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ч.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України).
З наведеного вбачається, що у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 встановленого договором обов'язку з повернення кредиту частинами, АТ «Ощадбанк» використало, передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України, право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №3359183943302 від 18.03.2025 в розмірі 124054,54 грн, що складається з заборгованості за кредитним договором у сумі 107707,33 грн та заборгованості за відсотками в сумі 16347,21 грн.
При стягненні вказаного розміру заборгованості суд погоджується з наданим позивачем розрахунком такої заборгованості, оскільки такий останнім здійснений згідно умов кредитного договору та його обґрунтованість підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Зокрема суд погоджується з твердженнями представника позивача, що відповідачу надано кредитні кошти в сумі 110000,00 грн, а не 10781,00 грн, як стверджує представник відповідача. Означене твердження підтверджується випискою по рахунку виконавця від 18.03.2025 (а.с.29). Одночасно з отриманням кредитних коштів з відповідача було утримано комісію в розмірі 2189,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку виконавця від 18.03.2025 (а.с.30).
Щодо правомірності утримання з відповідача банком комісії за надання кредиту в розмірі 2189,00 грн, то суд звертає увагу, що таке утримання визначене умовами договору, а саме п.2.5.1 кредитного договору, а також п.4 паспорту споживчого кредиту.
Надаючи оцінку наведеному представником відповідача розрахунку заборгованості відповідача по кредитному договору, то суд вважає, що такий здійснений з розрахунку початкового наданого розміру кредиту в розмірі 107811,00 грн, а не 11000,00 грн, а тому, на переконання суду, є помилковим. Поряд з цим суд звертає увагу, що наданий представником розрахунок заборгованості не містить розрахунку заборгованості відповідача по відсоткам.
Судом відхиляються твердження представника відповідача щодо нікчемності умов кредитного договору стосовно комісійної винагороди за надання кредиту з огляду на наступне.
Комісійна винагорода за надання кредиту, що визначена умовами договору про споживчий кредит № 359183943302 узгоджується з приписами Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІ (зі змінами) який є спеціальним законом, регулює кредитні правовідносини у сфері споживчого кредитування. У пункті 3 частини 3 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону зазначено, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно із Законом України від 20.09.2019 № 122-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг», який набрав чинності 20.01.2020, до вказаного Закону України «Про споживче кредитування» були внесені зміни, якими зокрема визначено можливість встановлення комісійної винагороди кредитодавця. Так, в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту включаючи проценти за користування кредитом, комісії , та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. У зв'язку з чим погоджується з позицією представника позивача з даного приводу.
Окрім того, суд вважає нерелевантним посилання представника відповідача на Постанову Верховного Суду №582/202/22 від 09.10.2024 щодо його твердження про нікчемність умов кредитного договору стосовно комісійної винагороди за надання кредиту, оскільки в такій описуються умови кредитних договорів в яких не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а не одноразова комісія за видачу кредитних коштів. В даній постанові зроблено висновок, що у кредитних договорах повинен бути перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця і такі мають бути погоджені зі споживачем при укладенні кредитних договорів, і лише за відсутності таких положення договорів про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Водночас позовні вимоги про стягнення з відповідача: 4271,38 грн - пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1165,27 грн - пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з наступних підстав.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Відповідно пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10. 2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 грошового зобов'язання, що випливає із кредитного договору, враховуючи період нарахування пені, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.
Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції висловленій у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).
Суд звертає увагу, що основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст. 4 ЦК України).
Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 5436,65 грн пені підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача. З огляду на зазначене суд погоджується з позицією представника відповідача з даного приводу.
Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 124054,54 грн, що складається з заборгованості за кредитним договором у сумі 107707,33 грн та заборгованості за відсотками в сумі 16347,21 грн.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2900,82 грн (3028 х 95,8%/100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Хмельницького обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Хмельницького обласного управління заборгованість за договором про споживчий кредит №3359183943302 від 18.03.2025 у розмірі 124054 гривні 54 копійки, яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 107707 гривень 33 копійки та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 16347 гривень 21 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Хмельницького обласного управління судовий збір в розмірі 2900 гривень 82 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в особі філії Хмельницького обласного управління, ЄДРПОУ 09315357, місцезнаходження: 29000, м.Хмельницький, вул.Кам'янецька, 46.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 24.11.2025.
Суддя О.М.Гавриленко