Справа № 602/1093/25
Провадження № 1-кп/602/141/2025
"24" листопада 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025216030000103 від 06.11.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишгородок Лановецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою спеціальною освітою, непрацевлаштованого, особи з інвалідністю ІІ групи, не депутата, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-
Як встановлено органом досудового розслідування і не оспорюється учасниками судового провадження, у червні 2024 року, більш точний час не встановлено, але не пізніше 26.06.2024, ОСОБА_2 з метою отримання посвідчення водія звернувся до невстановленої особи в соціальній мережі «Фейсбук», на вимогу якої надав власні анкетні дані та фотокартку. Надалі ОСОБА_2 , не проходячи установленого порядку отримання посвідчення водія, через поштовий зв'язок «Нова пошта», отримав від неустановленої особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія на своє ім'я серії НОМЕР_1 , видане територіальним сервісним центром №1242.
5 листопада 2025 року о 13 год. 03 хв. ОСОБА_2 керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки ВАЗ 2106 з номерним знаком НОМЕР_2 та рухався по вул. Соколівка неподалік будинку 76 у с. Соколівка Кременецького району Тернопільської області, де його відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»було зупинено працівниками СРПП відділення поліції №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. Під час перевірки працівниками поліції документів водій ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, пред'явив завідомо підроблене посвідчення водія на своє ім'я серії НОМЕР_1 , видане територіальним сервісним центром №1242, з відкритою категорією «В», виготовлене не на підприємстві, яке повинно здійснювати їх випуск.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.
Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні разом з доданими до нього матеріалами та клопотанням прокурора про розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні надійшов до Лановецького районного суду Тернопільської області.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 визначено головуючого суддю у справі - ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Частиною першою статті 382 КПК України встановлено, що суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Згідно з ч.7 ст. 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, беззаперечно визнав, погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та, будучи ознайомленим з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України, погодився з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, що підтверджується доданою обвинувального акта його письмовою заявою від 14.11.2025, складеною у присутності захисника ОСОБА_3 (а.с. 10).
Суд дійшов висновку, що вимоги статті 302 КПК України сторонами кримінального провадження дотримано, а саме: обвинувальний акт містить клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додано письмову заяву підозрюваного в порядку ч. 3 ст. 302 КПК України, додано матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Згідно зі ч. 4 ст. 358 КК України відповідальність настає за використання завідомо підробленого документа. При цьому використання може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред'явлення документа; 2) подання документа. При пред'явленні документа особа, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. Підроблений документ залишається у володінні винного. Використання завідомо підробленого документа є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту, коли документ пред'явлено винним, незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети.
Аналогічні висновки викладені у постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 715/2635/22 (провадження № 51-3091 км 23).
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини в їх сукупності, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд дійшов висновків, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (кримінального проступку) є повністю доведеною, а його дії правильно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, з огляду на положення статей 50 та 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, є умисним кримінальним проступком, спрямованим проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Суспільна небезпечність цього кримінального правопорушення визначається тим, що його вчинення не тільки загрожує нормальній діяльності органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій, але й може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб та сприяє вчиненню інших правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Суд не визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, визнання вини, про що зазначено в обвинувальному акті, з наступних міркувань.
Так, згідно з усталеною судовою практикою Касаційного кримінального суду повне визнання вини особою є основною формою прояву щирого каяття (див., до прикладу, постанови ККС ВС від 30.10.2018 у справі № 559/1037/16-к, від 03.06.2021 у справі №310/9749/19, від 26.02.2025 у справі № 539/3707/22).
Щире каяття фактично передбачає та включає в себе повне визнання особою своєї вини. Таким чином, врахування щирого каяття та визнання особою своєї вини як двох самостійних підстав, що у розумінні ст. 66 КК пом'якшують покарання, є необґрунтованим (подібний за змістом висновок викладений у постанові ККС ВС від 01.02.2022 у справі № 161/4501/19, провадження № 51-3099км21).
Суд також не визнає обставиною, яка пом'якшує покарання у цьому кримінальному провадженні те, що обвинувачений учасник бойових дій, про що зазначено в обвинувальному акті, оскільки з матеріалів кримінального провадження не вбачається взаємозв'язку наявності в обвинуваченого цього спеціального статусу зі способом, характером та мотивами вчиненого кримінального проступку, змістом дій обвинуваченого та іншими факторами, що безпосередньо обумовлюють вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, та обставина, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, ураховується судом як дані, що характеризують особу винного, про що зазначено нижче.
Обставини, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_2 неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання проживання характеризується нейтрально (заяви і скарги на нього до органу місцевого самоврядування не надходили), під спостереженням у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Суд ураховує також те, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та учасником бойових дій. Суд вважає, що наявність у винного статусу УБД свідчить про його позитивні моральні якості, зокрема про розвинене у нього почуття обов'язку та про відсутність у нього стійких антисоціальних поглядів, що у свою чергу характеризує особу винного як особу з низьким ступенем суспільної небезпечності.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід призначити найменш суворий вид покарання, передбачений санкцією ч.4 ст.358 КК України, - штраф, але у його максимальному розмірі, визначеному згаданою нормою.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
У цьому кримінальному провадженні понесені процесуальні витрати в сумі 3565,60 грн на проведення судової технічної експертизи документів від 12.11.2025 №СЕ-19/120-25/14090-ДД, які слід стягнути з обвинуваченого відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів слід вирішити згідно з положеннями ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі наведеного вище, керуючись статтями 50, 53, 65-67, ч.4 ст.358 КК України та статтями 100, 124, 368 - 371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 3565,60 грн (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Речові докази, а саме: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 та оптичний диск із відеозаписом, на якому зображено факт пред'явлення ОСОБА_2 посвідчення водія працівникам поліції, що містяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1