Справа № 464/4711/25
пр.№ 2/464/2164/25
25.11.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач у письмовій формі звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість: послуги з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2023 року по 31 травня 2025 року - 15299,61 грн; пеня за надані послуги з постачання теплової енергії - 377,75 грн; 3 % річних за надані послуги з постачання теплової енергії - 216,69 грн; інфляційні втрати за надані послуги з постачання теплової енергії - 974,23 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань.
За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.
Суддя ухвалою від 25 липня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв'язку із малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства, про що просив позивач.
Ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.
Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.
Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.
Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
За відсутності у відповідача електронного кабінету копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у порядку ст.187 ЦПК України.
Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення у зв'язку «адреса відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судового повідомлення.
З огляду на викладене долучена до справи довідка поштового відділення (узгоджується із трекінгом поштового відправлення) з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення з підстав - «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, що узгоджується із положеннями п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Судом вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).
За позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року) обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог.
Cуд, вирішуючи цивільно-правовий спір між сторонами про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, дійшов наступного висновку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 зробив висновок, що положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені у ч.1 ст.12, ст.13 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», за яким надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст.ст.633, 634 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Як регламентовано ст.ст.1, 5, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо);
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Плата за абонентське обслуговування нараховується у відповідності до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Виходячи з приписів ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Як регламентовано ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 виснував, що з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань (стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги) на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.13 Конституції України, ст.ст.319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом у ході розгляду справи з'ясовано, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Указане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 грудня 2024 року за № 406252679. Про актуальність інформації свідчить інформаційна довідка від 25 листопада 2025 року за № 453435566, отримана судом з використанням механізму ст.32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На офіційному вебсайті позивача розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 1 грудня 2021 року (долучено до позову), що слугує підставою для висновку наявності між сторонами договірних правовідносин, що ґрунтуються на умовах публічного договору приєднання.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем як теплопостачальною організацією за вказаною адресою надаються послуги з постачання теплової енергії.
Покликаючись на неналежне невиконання відповідачами обов'язку із оплати за спожиті житлово-комунальні, позивач долучає розрахунок заборгованості: послуги з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2023 року по 31 травня 2025 року - 15299,61 грн; пеня за надані послуги з постачання теплової енергії - 377,75 грн; 3 % річних за надані послуги з постачання теплової енергії - 216,69 грн; інфляційні втрати за надані послуги з постачання теплової енергії - 974,23 грн.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, доказів його неправильності не надано, власного контррозрахунку не проведено. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Докази ненадання чи неналежного надання житлового-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.
Непроживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
Підсумовуючи вищевикладене у своїй сукупності, позивачем з наданням переконливих доказів, доведено наявність у відповідача невиконаного зобов'язання по оплаті житлово-комунальних платежів, у зв'язку з чим у судовому порядку підлягає стягненню. Суд погоджується із переконливими доводами позивача. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували рішення суду та беззастережно доводили протилежне.
Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. З огляду на викладене на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору. Докази наявності у відповідача пільг зі сплати судового збору у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задоволити позов.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги: послуги з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2023 року по 31 травня 2025 року - 15299,61 грн; пеня за надані послуги з постачання теплової енергії - 377,75 грн; 3 % річних за надані послуги з постачання теплової енергії - 216,69 грн; інфляційні втрати за надані послуги з постачання теплової енергії - 974,23 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» 3028 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1;
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО