справа № 439/1798/25
провадження 1-кп/439/243/25
25 листопада 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Броди кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12025141160000279 від 08.08.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Берлин, Золочівського району, Львівської області, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, одруженого, не працюючого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого Бродівським районним судом Львівської області 07.10.2024 за ч.1 ст.263 КК України на строк 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст.75.76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, судимість не погашена, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, суд,-
24.10.2024 постановою Бродівського районного суду Львівської області (справа №439/2044/24) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки. Проте, ОСОБА_4 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч вказаній постанові суду, 08.08.2025 близько 10.22 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом - мотоциклом марки «ALPHA» без реєстраційного номера у селі Лагодів, Золочівського району, Львівської області, де був зупинений працівниками СРПП відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області за порушення ним Правил дорожнього руху України та стосовно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.08.2025 серії ЕНА №5426185 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5426132 від 08.08.2025 за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого відповідно до викладеного в обвинувальному акті, щиро розкаявся.
Пояснив, що дійсно знав про наявність постанови Бродівського районного суду Львівської області від 24.10.2024, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, яка набрала законної сили та був з нею ознайомлений, однак керував транспортним засобом - мотоциклом марки «ALPHA», без реєстраційного номера у селі Лагодів, Золочівського району, Львівської області, де і був зупинений працівниками поліції.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють інших обставин справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке є не тяжким злочином; особу обвинуваченого: раніше судимого, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також досудову доповідь, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як «високий», ризик небезпеки для суспільства оцінено як «високий».
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Виходячи з вищенаведених обставин суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 ст.69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на вчинення неодноразово кримінальних правопорушень, відсутність у провадженні сукупності обставин, що істотно пом'якшують та знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Крім того, суд вважає, що вчинення нового кримінального злочину під час іспитового строку свідчить про стійкість злочинних намірів обвинуваченого та небажання останнього стати на шлях виправлення, тому звільнення його від реального відбування покарання не відповідає вимогам справедливості.
Згідно ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 14.09.2021 року в справі №443/806/19, щодо вирішення питання можливості застосування ст.75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до ст.71 КК України.
Верховний Суд виходить з того, що призначення ст.75 КК України полягає у наданні засудженій особі можливості протягом іспитового строку підтвердити можливість її виправлення і інтеграції у суспільство без відбування призначеного покарання.
Аналіз положень КК України (ч. 3 ст. 78, ч.1, 4 ст. 71, ч.3 ст.72), п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» дає можливість зробити висновок, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Частиною 1 ст.71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
За наведеного, оскільки ОСОБА_4 вироком Бродівським районним судом Львівської області засуджений 07.10.2024 за ч.1 ст.263 КК України на строк 3 роки 6 місяців позбавлення волі, проте під час іспитового строку за вказаним вироком він вчинив нове кримінальне правопорушення, тому до призначеного покарання за новим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду, згідно з вимогами ст.71 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю вироків.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання частини невідбутого покарання за попереднім вироком Бродівського районного суду Львівської області від 07.10.2024 за ч.1 ст.263 КК України остаточно визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків - позбавлення волі на строк три роки сім місяців.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили ОСОБА_4 не обирати.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання для виконання покарання за цим вироком.
Речові докази: DVD+R диск залишити при справі.
Апеляційна скарга на вирок подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити сторонам.
Суддя ОСОБА_1