Справа № 523/11971/25
Провадження №2/523/5347/25
"19" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси в складі:
головучого судді - Аліної С.С.,
при секретарі - Томілко М.В.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в самостійний об'єкт нерухомого майна та визнання права власності,-
До Пересипського районного суду м.Одеси з уточненою позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в самостійний об'єкт нерухомого майна та визнання права власності, в якій просить:
-Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належний їм 97/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в окремий об'єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного в технічному паспорті під літ. «З» загальною площею 330,6 кв. м., навісу літ. «И», № 2 огорожа, № 10 огорожа, № 11 огорожа, № 8 огорожа, № 9 огорожа, IІІ мостіння.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на виділений самостійний об'єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного в технічному паспорті під літ. «З» загальною площею 330,6 кв. м., навісу літ. «И», №2 огорожа, №10 огорожа, №11 огорожа, №8 огорожа, №9 огорожа, IІІ мостіння, в рівних частинах.
В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2009 року визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного в технічному паспорті під літ. «З» загальною площею 330,6 кв. м., навісу літ. «И», № 2 огорожа, № 10 огорожа, № 11 огорожа, №8 огорожа, № 9 огорожа, IІІ мостіння, що складає 97/100 частин домоволодіння в рівних частках.
Вказане рішення суду зареєстроване в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 26.08.2009 року.
Вказаний будинок розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 5110137600:17:027:0008, площею 0,05 га, яка належить позивачам на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки складає 1/1.
Проте відповідно до відповіді на запит адвоката, стало відомо, що право власності на 9/50 частин домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстровано за іншою фізичною особою, відповідно до розрахунку часток ідеальна частина даної фізичної особи склала 3/100 частини домоволодіння, але станом на 31.12.2012 року не була перереєстрована.
Таким чином, позивачі не мають можливості самостійно володіти та розпоряджатись своїм домоволодінням, яке є окремим від інших домоволодінь.
Позивачка вквазує, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано право власності на дві земельні ділянки, одна з якої зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , інша земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_4 , кадастровий номер 5110137600:17:027:0001, площею 0,0404 га.
Відповідно до договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 4 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., п.1.3 зазначено, що на зазначеній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі, що підтверджується Довідкою, виданою ТОВ «Техноконсалт БТІ» 29.09.2021 №06/09.
Звернувшись до відповідачки щодо присвоєння окремих адрес земельним ділянкам та здійснити розподіл майна, ОСОБА_4 відповіла, що вирішувати дане питання в неї немає можливості та бажання.
Відповідно до Висновку №17-03/25-1 щодо технічної можливості експлуатації житлового будинку літ. «З», навісу літ. «И», мостіння III та огорожі №2,8-11, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , як самостійного об'єкту нерухомого майна, зазначено що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не становить частину 97/100, а є окремим (самостійним) об'єктом нерухомого майна. Частини житлового будинку, що становить 3/100 об'єкта - не існує (знесено). Суміжна земельна ділянка, на якій раніше було розташовано 3/100 частини житлового будинку, має кадастр, номер: 5110137600:17:027:0001, відокремлена огорожею та вільна від забудови.
Таким чином, Літ. «З» загальна площа будинку - 330,6 кв.м., житлова - 110,9 кв.м., навіс літ. «И», мостіння III та огорожа № 2, 8-11, розташовані на виділеній земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:17:027:0008, площею 0,0500 га., що складає одиницю.
За технічними показниками житловий будинок літ. «З» загальною площею 330,6 кв.м., житловою -110,9 кв.м., навіс літ. «И», мостіння III та огорожа № 2, 8-11 за адресою: АДРЕСА_1 , складає одиницю, та являє собою самостійний об'єкт нерухомого майна.
Позивачка вимушена звернутись до суду з позовом, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 23.06.2025 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.08.2025 року на 15 годин 15 хвилин.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 10.07.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Журік Т.В. задоволено. Суд витребував від КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» інвентарну справу щодо домоволодіння, яке розташовано за адресою : АДРЕСА_3 .
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 27.08.2025 року позовні вимоги до ОСОБА_4 - залишено без розгляду.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 27.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 24.09.2025 року на 10 годин 05 хвилин.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином. До суду надійшла письмова заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Журік Т.В. про розгляд справи за відсутністю позивача та представника, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином, про причини не явки суду не повідомила.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, про причини не явки суду не повідомив. Надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які повідомлені судом належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доказаним, підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доказаним, підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку зазначеного в технічному паспорті під літерою «З», загальною площею 330,6 кв.м., навісу «И»,№2 огорожа, №10 огорожа, №11 огорожа,1/2 №8 огорожа,1/2 №9 огорожа, ІІІ мостіння, що складає 97/100 частин домоволодіння, в рівних частинах, відповідно до рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 30.04.2009 року. Рішення Суворовського районного суду м.Одеси по цивільній справі за № 202447/09 набуло законної чинності 12.05.2009 року ( арк.сп.55-56).
Відповідно до письмового витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.08.2009 року, від 07.09.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками по 97/200 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( арк.сп.54,60,61).
Відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 296569 від 15 травня 2006 року, позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:17:027:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі рішення Одеської міської ради від 21 квітня 2005 року за № 4020-ІV ( арк.сп.62).
Відповідно до письмового витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.09.2021 року позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:17:027:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( арк.сп.59).
Із матеріалів справи вбачається довідка за № 9822.69.09 від 13.08.2009 року про розрахунок ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_4 , яка видана директором Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» ( арк.сп.74).
Відповідно до вищевказаної довідки про розрахунок ідеальних часток вбачається, що іншим співвласником 9/50 частин домоволодіння АДРЕСА_4 є відповідачка ОСОБА_2 . У фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться 3/100 частин домоволодіння ( арк.сп.74).
Відповідно до письмової довідки від 26.05.2025 року за № 2575/03.01-12, яка видана Директором Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації « Одеської міської ради Швець Н., вбачається що станом на 31.12.2012 року право власності на 9/50 частин домоволодіння АДРЕСА_5 , зареєстровано за іншою фізичною особою ( відповідно до розрахунку часток ідеальна частина даної фізичної особи складала 3/100 частин домоволодіння, але станом на 31.12.2012 рік не була перереєстрована) ( арк.сп.50-52).
Із матеріалів справи вбачається, відповідно до копії технічного паспорту від 13.08.2009 року ( арк.сп.43-49), проекту технічного паспорту від 17.03.2025 року ( арк.сп.-34), на житловий будинок АДРЕСА_4 вбачається, що житловий будинок в цілому складається з: житлового будинку літ «З», навісу літ. «И», мостіння ІІІ та огорожі № 2,8-11,який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:17:027:0008, площею 0,0500га.
Із матеріалів справи вбачається письмовий висновок від 17.03.2025 року за № 17-03/25-1 щодо технічної можливості експлуатації житлового будинку №3, навісу літ. «И», мостіння ІІІ та огорожі АДРЕСА_6 , як самостійного об'єкту майна. Висновок видано Приватним підприємством « Проект».
Відповідно до письмового висновку від 17 березня 2025 року №17-03/25-1, встановлено, що за технічними показниками житловий будинок літ. «З» загальною площею 330,6 кв.м. житловою - 110,9 кв.м., навіс літ. «И», мостіння ІІІ та огорожа №2,8-11 за адресою: АДРЕСА_1 , складає одиницю та являє собою самостійний об'єкт нерухомого майна.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 10.07.2025 року витребувано від КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» інвентарну справу щодо домоволодіння, яке розташовано за адресою : АДРЕСА_3 .
На виконання ухвали Пересипського районного суду м.Одеси від 10.07.2025 року до суду надійшли матеріали справи з КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» на домоволодіння по АДРЕСА_3 , на 199 -ти аркушах, які містяться в матеріалах справи.
Із вищевказаної інвентарної справи вбачається, що співвласником 9/50 частин житлового будинку є ОСОБА_2 , відповідно до договору дарування від 30.06.1999 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1617.
Відповідно до договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 4.10.2021 року, за цим договором дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного, а обдаровуваний приймає земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1.3. договору вбачається, що на зазначеній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі, що підтверджується Довідкою, виданою ТОВ «Техноконсалт БТІ» 29.09.2021 №06/09 ( арк.сп.40).
Правовідносини пов'язані із виділом в натурі частки спільної часткової власності врегульовано Цивільним кодексом України.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Відповідно до ч. 1ст.356ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною першою ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника па виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини, цього майна у власність, учасника спільної власності пропорційну його частки у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Згідно ч.3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у, натурі частки із спільного майна ля співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Як випливає з положення ч.1 та ч.3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває і спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом накладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.
Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна № 55 від 18.06.2007 року, затвердженою в Мінюсті України від 06.07.2007 року.
Так, згідно з пунктами 1.2. 2,12.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу га розрахунку часток об'єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року, поділ об'єкта, нерухомого майна, виділ частки, на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст.181ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року №1117 "Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".
Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок", при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Таким чином, до компетенції суду відноситься вирішення питання про виділ частки будівлі в окремий об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно зі ст. ст.321,317,319 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.
За змістом положень статей 21,24,41 Конституції України та статей 319,358 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, кожен має право володіти, користуватися /розпоряджатися своєю власністю, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2, 4. 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснив, що квартира (будинок), яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
Згідно ст.ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку визначеному законом.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Як роз'яснено в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, застосовуючи положення статті 391 ЦКУкраїни, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4-18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263- 284, 354 ЦПК України, ст.ст. 355, 356, 361, 364, 391 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в самостійний об'єкт нерухомого майна та визнання права власності - задовольнити.
Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належний їм 97/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в окремий об'єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного в технічному паспорті під літ. «З» загальною площею 330,6 кв. м., навісу літ. «И», №2 огорожа, №10 огорожа, №11 огорожа, №8 огорожа, №9 огорожа, IІІ мостіння.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на виділений самостійний об'єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, зазначеного в технічному паспорті під літ. «З» загальною площею 330,6 кв. м., навісу літ. «И», №2 огорожа, №10 огорожа, №11 огорожа, №8 огорожа, №9 огорожа, IІІ мостіння, в рівних частинах.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено та підписано 24.11.2025 року.
Суддя: Аліна С.С.