Справа № 471/1117/25
Провадження №2/471/454/25
Номер рядка звіту 82
(заочне)
"24" листопада 2025 р.с-ще Братське
Братський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Прокопчук Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/1117/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення майна з-під арешту,
Позивач звернулася до суду з позовом про зняття арешту з майна, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, яка крім іншого складається з нежитлового приміщення, а саме складу, який розташований за адресою, АДРЕСА_1 , що належав померлому згідно рішення суду від 16.01.2007р., зареєстрованого Вознесенським МБТІ 13.02.2007 року. Після смерті ОСОБА_2 у визначений законодавством термін позивач звернулася до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини. Однак, під час підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, при перевірці відсутності заборони відчуження за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, було виявлено інформацію про наявну чинну заборону. В зв'язку з цим позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Дана заборона - арешт, зареєстрована 13.04.2011 року за №11070152 Миколаївською філією державного підприємства “Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава внесення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 13.04.2011 року Заступником начальника відділу державної виконавчої служби Братського РУЮ Павловою Н.С., а саме на склад за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 . Станом на сьогодні відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження в яких боржником був ОСОБА_2 . Тому позивач вимушена звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна оскільки немає змоги розпоряджатись належною їй спадщиною. В позасудовому порядку вирішити дане питання немає можливості.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки невідомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилася спадщина, яка крім іншого складається з нежитлового приміщення, а саме складу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому згідно рішення суду від 16.01.2007р. , зареєстрованого Вознесенським МБТІ 13.02.2007 року.
Після смерті ОСОБА_2 у визначений законодавством термін позивач звернулася до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини.
Однак, під час підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, при перевірці відсутності заборони відчуження за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, було виявлено інформацію про наявну чинну заборону. Дана заборона - арешт, зареєстрована 13.04.2011 року за №11070152 Миколаївською філією державного підприємства “Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава внесення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 13.04.2011 року Заступником начальника відділу державної виконавчої служби Братського РУЮ Павловою Н.С., а саме на склад за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» та частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном на власний розсуд. Підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту шляхом звільнення майна з-під арешту.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи всі докази досліджені судом в судовому засіданні в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивачем доведені обставини на які він посилаються в позовній заяві належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги.
Вимога позивача не порушує нічиїх прав та обов'язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України.
Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.
Скасувати та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт, накладений 13.04.2011 року за №11070152 Миколаївською філією державного підприємства “Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава внесення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 13.04.2011 року, Заступником начальника відділу державної виконавчої служби Братського РУЮ Павловою Н.С., об'єкт обтяження: склад за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місце знаходження: бульвар Квітковий, 4, корпус 4, Вознесенський район Миколаївської області, код ЄДРПОУ 45112306.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Гукова І. Б.