Провадження № 2/537/1109/2025
Справа № 537/2409/25
10.11.2025 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Фадєєвої С.О. при секретарі судових засідань Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 537/2409/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь 221960 грн. компенсації половини вартості спільного майна подружжя - автомобіля «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2010 року випуску; стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь понесені ним судові витрати у розмірі 24719 грн. 60 коп., з яких: 2219 грн. 60 коп. - судовий збір, 2500 грн. - оплата експерту по визначенню вартості автомобіля та 20000 грн. - витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що з відповідачем ОСОБА_2 він перебував у шлюбі з 21.06.2022 по 09.04.2024. Під час перебування у шлюбі вони разом за спільні кошти подружжя придбали легковий автомобіль «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який 11.04.2023 було зареєстровано на ім'я відповідача. Під час судового розгляду справи про розірвання шлюбу автомобіль залишався у користуванні ОСОБА_2 . На даний час йому стало відомо, що відповідач 07.02.2024 перереєструвала транспортний засіб на нового власника, але він згоди на відчуження майна не надавав. Отримані відповідачкою кошти не були використані в інтересах сім'ї, оскільки на той час фактичні шлюбні відносини між ними були припинені, спільного бюджету вони не мали та спільне господарство не вели. Вважає, що оскільки відповідач відчужила спільне сумісне майно без його згоди, вона повинна сплатити компенсацію вартості його частки, виходячи з дійсної вартості транспортного засобу на момент розгляду справи.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Гусачем С.Ю. подано відзив на позов, де він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вказав, що батько відповідачки, ОСОБА_3 , загнув, захищаючи Батьківщину, ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Попасна отримавши травми, які у подальшому призвели до його смерті. Мати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , подала заяву на отримання грошової допомоги у розмірі 15000000 грн. у зв'язку із загибеллю її чоловіка. У подальшому відповідачкою було укладено шлюб із ОСОБА_1 , який попрохав її позичити у борг у матері 5000 доларів США, щоб зробити медичні документи та мати змогу списатися з військової служби. Вказані кошти ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 . Надалі мати ОСОБА_2 , яка працює, отримує пенсію та почала отримувати виплати після загиблого батька, запропонувала ОСОБА_2 придбати автомобіль, щоб мати змогу водити дитину та її у справах, на що ОСОБА_2 погодилася. 11.04.2003 мати відповідачки придбала автомобіль за власні кошти та зареєструвала його на ім'я ОСОБА_2 . Вказав, що жодної участі у придбанні автомобіля ОСОБА_1 не брав, ніде не працював та грошових коштів не мав. ОСОБА_2 перебувала у декретній відпустці і займалася дитиною. Надалі відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погіршилися через подружню зраду останнього. На початку 2024 мати відповідачки неодноразово просила повернути ОСОБА_1 борг 5000 доларів США, але останній не мав таких коштів і тоді ОСОБА_2 , поспілкувавшись з ОСОБА_1 , прийняли рішення перереєструвати автомобіль «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , на матір відповідачки в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 . Це було спільне рішення сторін, про що достовірно відомо відповідачеві. Фактично сторони ніколи не були володільцями автомобіля, оскільки транспортний засіб придбаний за кошти матері відповідачки, ОСОБА_4 , і від продажу автомобіля ОСОБА_2 грошових коштів не отримала, а закрила борг ОСОБА_1 . Зазначив, що ОСОБА_1 ніколи не працював, про що зазначав у відзиві у справі про стягнення аліментів, де також посилався на тяжкий стан здоров'я, він не мав жодної матеріальної можливості брати участь у купівлі автомобіля.
Позивач та відповідач до суду повторно не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Скляров М.М. у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гусач С.Ю. у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи, визначені у частині 2 цієї статті, відсутні.
Зважаючи, що представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі, а сторона відповідача чотири рази не з'явилася у судове засідання, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, суд вважає за можливе розглядати справу по суті.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України). Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність та змагальність. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). В силу ч.1 ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 21.06.2022. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.03.2024, яке набрало законної сили 09.04.2024, розірвано шлюб між сторонами.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що 11.04.2023, тобто під час перебування сторін у шлюбі, за відповідачем ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано автомобіль «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2010 року випуску.
Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відомостями з РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях підтверджується, що автомобіль «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2010 року випуску, 07.02.2024 був перереєстрований на ОСОБА_4 на підставі електронного договору купівлі-продажу від 05.02.2024 № 3245/2024/4299259, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 засобами електронного Порталу Дія.
Сторони також не заперечували, що на момент придбання транспортного засобу шлюбні відносини не були фактично припиненими, вони вели спільне господарство та проживали разом.
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (стаття 68 СК України).
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. В силу ч.1 ст. 70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. В силу ч.2 ст.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Отже, поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1, 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст. 364 Цивільного кодексу України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Набуття майна за час шлюбу є підставою для виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на це майно. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована та один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. У разі коли презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростовано, за відсутності належних доказів того, що майно набуте за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17, від 29 червня 2021 року в справі № 916/2813/18 .
Сторони не заперечують, що спірний транспортний засіб придбаний у період шлюбу. Отже тягар доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на набуте у шлюбі майно, покладається на відповідача ОСОБА_2 . Суд вважає, що відповідачем не спростовано поширення правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль «Skoda superb», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 . Так, відповідач вказує, що автомобіль придбано за кошти її матері та зареєстровано на її, ОСОБА_2 , ім'я, а в подальшому був за згодою позивача відчужений ОСОБА_4 у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що з копії свідоцтва про народження НОМЕР_4 , копії свідоцтва про одруження НОМЕР_5 , рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.06.2011 (відомості з ЄДРСР) вбачається, що матір'ю ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_5 є ОСОБА_6 .
Письмовими доказами, у тому числі копією свідоцтва про смерть, підтверджується також, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_4 . Акт службового розслідування та витяг з акту службового розслідування № 103, витяг з протоколу засідання 12 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 16.11.2022, витяг з наказу № 150-ОД від 28.06.2022, витяг з наказу № 225 від 12.08.2022 підтверджують, що поранення і причина смерті солдата ОСОБА_3 пов'язані із захистом Батьківщини.
Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору підтверджується, що ОСОБА_4 протягом 2022 - 2024 років мала дохід, у тому числі у березні 2023 отримала дохід від ІНФОРМАЦІЯ_3 та СПТ у розмірі 3300000 грн. та надалі по березень 2024 включно по 300 000 грн. щомісячно. Також суду надано довідки про доходи ОСОБА_4 у вигляді заробітної плати на посаді молодшої медичної сестри у Кобеляцькому психоневрологічному будинку-інтернпті та у вигляді пенсійних виплат.
Вказаними доказами підтверджується наявність доходу у ОСОБА_4 , проте не доводиться, що саме кошти ОСОБА_4 були використані на придбання транспортного засобу «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , як особистого майна ОСОБА_4 чи особистого майна ОСОБА_2 . Між отриманням грошових коштів ОСОБА_4 у достатній для купівлі автомобіля сумі та придбанням цього транспортного засобу ОСОБА_7 пройшов певний час. Суду не надано оригіналу договору, за яким ОСОБА_2 було придбано спірне майно, з якого можливо було б зробити висновок, що вона придбавалося не в інтересах сім'ї, а як особиста приватна власність. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 пред'являла вимоги про визнання за нею права власності на автомобіль до його відчуження на її користь, суду не надано. Суду також не доведено неможливості реєстрації права власності на автомобіль за ОСОБА_4 до його відчуження 07.02.2024.
Доказів того, що ОСОБА_4 надала або подарувала власні кошти донці, ОСОБА_2 , для купівлі транспортного засобу, як її особистого майна, а також доказів надання нею у борг грошових коштів у сумі 5000 доларів США ОСОБА_1 , суду не надано, як не доведено і наявності домовленості між позивачем та відповідачем про відчуження 07.02.2024 транспортного засобу на користь ОСОБА_4 .
Як встановлено судом ОСОБА_1 з 10.01.2022 до 26.10.2023 офіційно працевлаштований не був, отримав дохід у жовтні 2023 від ТОВ "Вигідна покупка" у вигляді заробітної плати у сумі 3092,18 грн., надалі до березня 2024 офіційного доходу не отримував, що підтверджується письмовими доказами та не заперечується стороною позивача. У суді представник позивача вказував, що на придбання автомобіля витрачені накопичені кошти сім'ї.
Верховним Судом у постанові від 27.12.204 у справі № 686/21098/22 зроблено висновок за яким спростування презумпції спільності майна подружжя потребує доведення обставин придбання спірного майна за рахунок особистих (не подружніх) коштів, а не шляхом доведення відсутності доходів у іншого з подружжя, адже відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). За таких обставин інформація щодо відсутності в ОСОБА_1 особистих доходів у спірний період не може бути підставою відмови в поділі спільного майна подружжя.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що транспортний засіб «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.22). У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п.30). Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц, у постанові Верховного суду від 02.10.2024 у справі № 686/26591/21. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Згідно з висновком експерта № 35 від 20.03.2025 вартість автомобіля «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_1 , на час проведення оцінки складає 443920 грн. Вказана оцінка транспортного засобу не оспорювалася стороною відповідача.
Факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя. В матеріалах справи відсутні докази того, що отримані відповідачем кошти за рахунок відчуження автомобіля було використано в інтересах сім'ї. Отримання коштів відповідачем ОСОБА_2 за продаж автомобіля ОСОБА_4 підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2024/4299259.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір та витрати на проведення експертизи.
Керуючись ст.ст. 12,13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсацію вартості частини автомобіля «Skoda superb», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , 2010 року випуску, у розмірі 221960 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2219 грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 2500 грн. витрат на проведення експертизи.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Фадєєва
Повне рішення складено 21.11.2025