Справа № 463/9460/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н. Л.
Провадження № 33/811/1637/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
20 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Качора Степана Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року,
встановив:
цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. в дохід держави.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 28 вересня 2025 року о 09 год 42 хв у м. Львові на вул. Зелена, 115, керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», р.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновком лікаря-нарколога № 001988 від 1 липня 2025 року, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування зазначає, що приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладення стягнення на ОСОБА_1 , суддя першої інстанції допустив неповноту і однобічність з доказів по справі, не надав їм належної оцінки.
Вказує, що суд не оцінив, що результат приладу «Драгер» 0,23 проміле знаходиться в межах допустимої похибки, яка становить +-0,04 проміле.
Відповідно до тесту, результат його огляду в медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння становить 0.23%, що не перевищує допустиму норму алкоголю, оскільки є меншою за 0,25 мг на літр повітря, як вказано в п. 6 ст. 8 Конвенції.
Зважаючи на зазначене, з врахуванням абсолютної похибки приладу “Драгер 6820», можна прийти до переконання, що результат огляду на стан алкогольного сп'яніння, здійснений за допомогою вказаного вище спеціального технічного засобу, не перевищує встановлену гранично допустиму норму алкоголю в крові, що у свою чергу, виключає в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Качора С.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи вирішуючи дану справу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги зазначених вище норм, та положень ст.ст. 245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність.
Згідно частин другої - п'ятої статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 2.9 а ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту з Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КАП України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надав пояснення, що в той день жодних спиртних напоїв не вживав, оскільки хворів і використовував напередодні спрей для горла, який приписав лікар. Ствердив, що в стані алкогольного сп'яніння він не перебував, а результат приладу «Драгер» є помилковим, оскільки знаходиться в межах допустимої похибки.
Як слідує з матеріалів справи, працівники поліції, після зупинки транспортного засобу запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній погодився, оскільки, як він зазначив, алкогольних напоїв не вживав. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» результат 0,33 проміле. ОСОБА_1 не погодився із зазначеним результатом, та був доставлений до КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень». Після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», який проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», результат становив 0,23 проміле.
Так, згідно з результатами огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою «Drager Alcotest 6820», прилад ARNA-0343, в організмі останнього було виявлено алкоголь 0,23 ‰, що стверджується роздруківкою (а.с.21).
З долученого захисником свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихованому повітрі «Drager Alcotest 6820», прилад ARNA-0343 у діапазоні вимірювань від 0,00‰ до 0,04‰ абсолютна похибка складає ± 0,04‰; у діапазоні вимірювань від 0,4‰ до 5,00‰ відносна похибка складає ± 10‰, що також відображено у листі ТОВ «АТЗТ Компанія Сатури Дейта Інтернешл», котре є уповноваженим представником та офіційним ексклюзивним дистриб'ютором виробника концерну Drager Safety AG&Co.KGaA (Німеччина) в Україні.
З наведеного вбачається, що технічними характеристиками газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» передбачено похибку при результатах від 0 до 0,4 ‰ (проміле) +/- 0,04 ‰ (проміле).
За таких обставин, оцінюючи докази в їх сукупності, виявлений під час проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 рівень випарів алкоголю становить 0,23‰, що перебуває в межах відносної похибки даного приладу, а показник алкоголю, враховуючи похибку приладу може становити 0,19‰ та у відповідності до Інструкції затвердженою Наказом МВС та МОЗ України № 452/735 від 09.11.2015р. не може вважатися станом алкогольного сп'яніння, відтак суд першої інстанції дійшов висновку про наявність стану сп'яніння, без урахування похибки та вимог Інструкції №1452/735, що є передчасним та необґрунтованим.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Отже, наявні в матеріалах справи докази неможливо визнати належними та допустимими й складеними у відповідності до вимог законодавства.
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-,
постановив:
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задоволити.
Постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КупАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук