Справа № 396/1267/25
Провадження № 2/396/716/25
21.11.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головукючого - судді Цесельської О.С., за участі секретаря судових засідань Трохимчук Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ТОВ «ВІНФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «ВІН ФІНАНС» Романенко Михайло Едуардович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 237176 від 23.07.2018 року у загальному розмірі 17185 гривень, з яких: 4500 грн - сума основного боргу, 2430 грн - сума боргу за процентами, 9855 гривень - сума боргу за пенею та штрафами. Також прохав стягнути суму інфляційних втрат - 3757, 75 грн, сума 3% річних - 17185 гривень, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.
23.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 237176, відповідно до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» надано відповідачці позику в сумі 7000 грн.
Договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» було виконано умови договору та перераховано на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн.
Однак, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 17185 гривень, з яких: 4500 грн - сума основного боргу, 2430 грн - сума боргу за процентами, 9855 гривень - сума боргу за пенею та штрафами. Також прохав стягнути суму інфляційних втрат - 3757, 75 грн, сума 3% річних - 17185 гривень, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1 та додаткову угоду № 9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 10 від 06.12.2018 року відступлення права вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 237176 від 23.07.2018 року перейшло до нового кредитора - позивача по справі.
Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитороостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідачм ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Отже, позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням ч.2 ст.625 ЦК України, а тому позивачем було нараховано на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних. Заборгованість за кредитним договором № 237176 від 23.07.2018 року склала 17185 гривень, з яких: 4500 грн - сума основного боргу, 2430 грн - сума боргу за процентами, 9855 гривень - сума боргу за пенею та штрафами. Також прохав стягнути суму інфляційних втрат - 3757, 75 грн, сума 3% річних - 17185 гривень становить 22 142,29 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 978,11 грн.
Тому, товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
Ухвалою суду від 21 березня 2025 року вказану справу було прийнято до провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача разом з вимогами в позовній заяві про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості, просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідач, яка належним чином повідомлена про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особлив повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подала, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст.1082 ЦК України Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. …неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Згідно вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦКУкраїни якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно цивільно-правового договору є грошовим зобов'язанням. Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням. Таким чином, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати послуг водопостачання та водовідведення, якій кореспондується правом вимоги кредитора про оплату наданих послуг. Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, до таких правовідносин застосовується і норма ст. 625 ЦК, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку про наявність законних підстав для притягнення відповідача до передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення ними строків виконання грошового зобов'язання.
З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що інфляційні втрати були розраховані за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року та становлять 3757, 75 гривень.
Згідно із Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою Наказом Держкомстату № 265 від 27 липня 2007 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Розрахунок індексу інфляції повідомляється Листом Національного банку України, за даними Держкомстату України наступного місяця, який слідує за розрахунковим.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості у розмірі 3757, 75 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в цій частині також підлягають задоволенню.
Отже, позивач має право на стягнення з відповідача також заборгованості з урахуванням ч.2 ст.625 ЦК України, а тому позивачем було нараховано на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних. Разом з цим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, отримавши кредитні кошти у встановлений договором строк їх не повернув, а відтак, виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України, наявні підстави вважати, що права позивача були порушені у зв'язку з чим, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020року № 211карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020року № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15 грудня 2021року продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 року, постановою від 09 грудня 2020 року №1236 продовжено дію до 30 квітня 2023 року. Постановою від 27 квітня 2023 року №383 продовжено дію до 30 червня 2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, суд зазначає, що з 17 березня 2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 15 січня 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
З урахування наведеного вище, суд приходить до висновку, що стягнення заборгованості за кредитним договором заявлено позивачем в межах визначеного законодавством строку позовної давності.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов до такого.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача, здійснює адвокат Романенко М.Е. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №36 від 25.04.2024 та додаткової угоди №б/н, до матеріалів справи також долучено письмові докази щодо надання юридичних послуг: Акт про підтвердження факту надання правової допомоги від 03.03.2025 року та детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом послуг та затраченим часом на надання правничої допомоги, суд вважає, що понесені витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також принципу справедливості, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн., понесених витрат на професійну правничу допомогу, при цьому підстав для зменшення вказаної суми судом не встановлено.
Крім того, відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,76,133,141,247,259,264,265,268,273,280-282,283-289,354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором №237176 від 23.07.2018 року розмірі 17185 гривень, з яких: 4500 грн - сума основного боргу, 2430 грн - сума боргу за процентами, 9855 гривень - сума боргу за пенею та штрафами, суму інфляційних втрат - 3757, 75 грн, сума 3% річних - 17185 гривень, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Суддя: О. С. Цесельська