Справа № 396/1654/25
Провадження № 2/396/948/25
17.11.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі; головукючого - судді Цесельської О.С., за участі секретаря судових засідань Трохимчук Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 12.01.2025 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12.01.2025 - 100000054, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 20000 гривень, строком на 155 днів. Однак, відповідач всупереч Закону та умовам договору своїх зобов'язань перед позивачем не виконав, внаслідок чого за відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 60200 гривень, з яких: 20000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 24800 гривень - заборгованість по процентам.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Чехун Ю.В. в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві також просила суд провести розгляд справи без участі їхнього представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач скерував до суду позов в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до Заявки та умов і правил кредитного договору № 12.01.2025 - 100000054 від 12.01.2025 року відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 20000 гривень, строком на 155 днів.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, а саме не здійснював виплату належних до сплати сум кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості станом на дату пред'явлення позову, заборгованість відповідача становить - 20000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 24800 гривень - заборгованість за процентами, що загалом становить 44800 гривень.
Разом з тим, позивач прохав стягнути заборгованість за кредитом у загальному розмірі 60200 гривень, при цьому вимоги про стягнення різниці між заборгованістю 60200 гривень - 44800 гривень = 15400 гривень, - взагалі не обґрунтовані, оскільки розміру заборгованості за комісією та неустойкою в змісті позову не зазначено.
Але, зважаючи, якщо позивач все ж мав на увазі що 15400 гривень є заборгованістю за неустойкою та комісією, суд приходить до висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК. а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, з урахуванням положень Закону № 2120-1X, яким доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідних положень п. 6-1 Закону Україні «Про споживче кредитування», не підлягає стягненню неустойка, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно нарахування комісії.
Згідно з а.3 ч.4ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії. які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-УІІІ визначено загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно- правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит. - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір ро споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові га супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 Постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Таким чином, положення Кредитного договору (оферти) № № 12.01.2025 - 100000054 від 12.01.2025 року про сплату позичальником комісії, суперечать положенням ч. 1. ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
Ухваливши рішення по суті справи суд повинен вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України, згідно з частиною першою якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1802, 72 гривень сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 526, 549-552, 1054 ЦК України та ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 12.01.2025 - 100000054 від 12.01.2025 року у розмірі 44800 гривень, з яких: 20000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 24800 гривень - заборгованість за процентами та 1802, 72 грн витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ТОВ «Споживчий центр», місцезнаходження м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя: О. С. Цесельська