Справа № 353/560/25
Провадження № 2/353/410/25
24 листопада 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н. І.,
з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі ТОВ «ВІН ФІНАНС») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило поновити строк позовної давності для подання позову та стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 від 12.05.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в розмірі 23465,82 грн., яка складається з: 17930,00 грн. - суми заборгованості; 3920,65 грн. - суми інфляційних витрат; 1615,17 грн. - суми 3% річних.Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.07.2024 року відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 року на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
12.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 871383. Відповідно до індивідуальної частини договору № 871383 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 7000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 871383 від 12.05.2019 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 17930 грн., а саме:
- заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн.;
- заборгованість за процентами - 2700,00 грн.;
- заборгованість за пенею і штрафами - 10230,00 грн.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п. 2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 871383 від 12.05.2019 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Договір про надання фінансового кредиту № 871383 від 12.05.2019 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить позичальнику в СМС-повідомленні. При укладенні договору № 871383 від 12.05.2019 року на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору. Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути на його користь заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 23465,82 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, а справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та матеріалів.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.07.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження о 13 год. 00 хв. 29.07.2025 року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред'явити зустрічний позов. Однак, у зв'язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд страви, дану цивільну справу було відкладено та викликано сторін в судове засідання, з метою заслухання їх усних пояснень, в приміщення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядкупозовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просив справу розглядати без участі представника позивача, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву суду не надала, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 85).
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач просив поновити строк позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 від 12.05.2019 року, зі встановленим строком користування на 30 днів, тобто до 12.06.2019 року.
З позовною заявою ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду 27.06.2025 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) 12.03.2020 року на території України був встановлений крантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01.07.2023 року.
Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України (чинних на момент подання позову до суду) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що даний позов поданий у строки, визначені законом, оскільки строк дії договору був погоджений до 11.06.2019 року, а тому строк звернення до суду з позовом спливав 11.06.2022 року, на яку припадає продовження дії таких строків позовної давності.
Судом встановлено, що 12.05.2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 (а. с. 18-19). Згідно п. 1.1. Договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в загальній сумі 5000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат Клієнта, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування позикою.
Відповідно до п. 1.3. Договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 0,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (328,50% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних); стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору.
Як вбачається з п. 1.4. Договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 127,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 6350,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 27,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 1350,00 грн. (у грошовому виразі).
Згідно п. 1.2. Договору позика надається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 1.5. Договору позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта, наданий клієнтом.
З розділу 7 Договору встановлено, що зазначений Договір підписано відповідачем електронним підписом 12.05.2019 22:57:33 відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до довідки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с. 33) 12.05.2019 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 871383 строк кредитування 30 днів, сума кредиту 5000,00 грн, знижена процентна ставка 1,71 % в день, стандартна ставка 1,81% в день, одноразовий ідентифікатор А778941, фінансовий номер, на який відправлено однаразовий ідентифікатор НОМЕР_1 , дата переказу кредитних коштів 12.05.2019 року.
Додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 від 12.05.2019 року є графік платежів до договору про надання коштів у позику, на умовах споживчого кредиту № 12.05.2019, з якого встановлено, що сторонами погоджено суму позики: 5000 грн.; суму нарахованих процентів: 1350,00 грн. Разом до оплати: 6350,00 грн. Дата повернення Позики та сплати нарахованих процентів: 11.06.2019 року (а.с. 19 зворот).
Відповідно до повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5590-ВП від 07.05.2025 року (а.с. 39-46) згідно з договором ВП-200417-1 від 20.04.2017 року було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів, зокрема, 12.05.2019 року на суму 5000 грн., маска картки № НОМЕР_2 , код авторизації 251896, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-2102678.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунок заборгованості) № 871383 від 12.05.2019 року (а.с. 8-10) за період з 12.05.2019 року до 11.09.2019 року заборгованість відповідача становить 17930 грн., яка складається з 5000 грн. основного боргу, 10530,00 грн. процентів, 2400,00 грн. штрафу.
Із зазначеної картки обліку вбачається, що заборгованість нарахована станом на 11.09.2019 року.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» (далі клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі фактор) укладено договір факторингу №1 (а.с. 14-16), відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження крієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
12.09.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено додаткову угоду № 25 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року (а.с. 48).
Згідно з реєстром прав вимог № 25 від 12.09.2019 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року відступило на користь позивача права грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором № 871383 від 12.05.2019 року, що укладений з відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 30-31).
Відповідно до довідки № 84/25-АГ від 03.04.2025 року (а.с. 34) ТОВ «Авентус Україна» підтвердило здійснення ТОВ «ВІН ФІНАНС» (до зміни назви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») розрахунків за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулося на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, з усіма додатковими угодами до нього.
Відповідно до протоколу № 1706 загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 року (а.с. 26) та наказу № 55-К від 25.07.2024 року (а.с. 20) ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано у ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Згідно з розрахунком заборгованості (Станом на дату відступлення прав вимоги) за договором № 871383 від 12.05.2019 року заборгованість становить 17930 грн., з яких: основний борг 5000,00 грн., сума боргу за відсотками 2700,00 грн. та сума боргу за пенею та штрафами 10230,00 грн.(а.с. 27).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Згідно зіст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідач не виконав умов вищевказаних договорів.
Відповідно до ч ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1047 цього Кодексу на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 1048 ЦК України, яка на підставічастини 2 статті 1054 цього Кодексу застосовується до відносин закредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно дочастини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Нормами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Отже, між сторонами вказаного кредитного договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконала своїх договірних зобов'язань за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 від 12.05.2019 року та допустила перед позивачем заборгованість, яка становить 17930 грн., а саме: заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн.; заборгованість за процентами - 2700,00 грн.; заборгованість за пенею і штрафами - 10230,00 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.
Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 від 12.05.2019 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов'язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасила, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 від 12.05.2019 року, загальний розмір якої становить 17930,00 грн.
Звертаючись до суду із позовом, ТзОВ «ВІН ФІНАНС» просило стягнути крім тіла кредиту та відсотків також суми інфляційних втрат в розмірі 3920,65 грн. та суми 3% річних в розмірі 1615,17 грн. за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року.
Відповідно до ч 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданого позивачем розрахунку, боржнику ОСОБА_1 ТОВ «Він Фінанс» нараховано інфляційні втрати за період 23.02.2019 року по 23.02.2022 у загальному розмірі 3920,65 грн., а також 3 % річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 в сумі 1615,17 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При такому вирішенні позову з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. (платіжна інструкція в національній валюті № 871383 від 06.06.2025 року (а.с. 49).
Щодо витрат за надання правничої допомоги.
За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (а.с. 11-13), додаткову угоду до Договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 року (а.с. 35), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), в якому сторони визначили вартість послуг з надання правової допомоги, а саме: 5000 грн. за підготовку позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості (а.с. 28), детальний опис робіт виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 32).
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною. З урахуванням кваліфікації і досвіду адвоката заявлені до відшкодування витрати в розмірі 5000,00 грн. є явно неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення із позивача на користь відповідача 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
На підставі наведеного, ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 631, 638, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082, 1084 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 128, 141, 247, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Авіаканструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38750239, заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 871383 від 12.05.2019 року, в розмірі 23465 (Двадцять три тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 82 коп., яка складається з: 5000 (Шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу; 2700 (Дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. боргу за процентами; 10230 (Десять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. боргу за пенею і штрафами; 3920 (Три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 65 коп. суми інфляційних втрат; 1615 (Одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 17 коп. суми 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Авіаканструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38750239, - 2422 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. понесених позивачем судових витрат та 3000 (Три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийН. І. ЛУЩАК