Справа № 171/3542/25
Провадження 1-кп/216/759/25
про продовження строку тримання під вартою
24 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5 бере участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання від 24.11.2025 року прокурора Криворізької східної окружної прокуратури по кримінальному провадженню № 12025043090000197 від 04 серпня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта повна середня, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх або інших непрацездатних осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186 КК України, -
В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходяться матеріали кримінального провадження №12025043090000197 від 04 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2ст. 289, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні 24.11.2025 року прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки наразі строк обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 01.12.2025 року.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного.
В обґрунтування вказаного клопотання сторона обвинувачення зазначає зокрема, що
підставою продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_6 у вчинені тяжких кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після обрання запобіжного заходу та продовжують існувати.
За твердженням прокурора метою продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість, неминучість покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, та достатності зібраних органом досудового розслідування доказів вчинення ним злочинів, може переховуватися від суду.
Також прокурор стверджує у клопотанні, що обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те, що ОСОБА_6 з метою уникнення покарання може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, у тому числі малолітньої особи (свідок ОСОБА_7 ) та особи похилого віку (потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимий, у тому числі за корисливі злочини, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисні злочини.
Так, ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів упродовж короткого періоду часу після його звільнення по відбуттю строку покарання, що свідчить про високий рівень небезпечності цієї особи для суспільства.
Обвинувачений немає постійного місця роботи чи навчання, постійне джерело доходів у ОСОБА_6 відсутнє, іншою суспільно корисною працею не зайнятий, що може спонукати його до вчинення інших корисливих злочинів для отримання матеріальних цінностей, необхідних для проживання.
Крім того, за твердженням прокурора, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необачність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення; вік і стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію та майновий стан, а також наявність у нього судимостей; дотримання обвинуваченим умов застосованих до нього раніше запобіжних заходів; наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Також відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
ОСОБА_4 підставно обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186 КК України, санкція ч.4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Прокурором доведено існування ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений намагаючись уникнути покарання може переховуватись від
суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд враховує відсутність обставин, які б перешкоджали утриманню обвинуваченого під вартою, зокрема таких як похилий вік, інвалідність, тяжкі захворювання тощо.
Разом з тим суд бере до уваги відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків і законного джерела доходу, оскільки останній не працює.
Таким чином, наведені вище обставини про особу обвинуваченого та суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, підтверджують наявність високого ступеню ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , спосіб їх вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й зазначені в клопотанні прокурора ризики об'єктивно існують і запобігти їм, окрім як продовженням строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо.
При цьому такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінальних правопорушень і даним про особу обвинуваченого, а також є співмірним з реально існуючими ризиками. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Таким чином, даних про наявність підстав для скасування обраного обвинуваченому запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням свободи, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, оскільки строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою спливає 01.12.2025 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершене з наведених причин, підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу на теперішній час не встановлено, оскільки ризики, які існували під час його застосування, не зменшились і виправдовують подальше тримання під вартою, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, тобто до 22 січня 2026 року включно.
Разом з тим відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд вправі не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, в даному випадку оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосування насильства та який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 314, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури від 24.11.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 січня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору та направити для виконання директору державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Дія ухвали закінчується о 24.00 год. 22 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1