Справа № 758/3556/24
Категорія 47
24 листопада 2025 року
Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
з участю секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Марченко Т.В.,
представника відповідача - Красноштан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,
В березні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Марченко Т.В. звернулась до суду із позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», в якому просила стягнути із відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 190180 грн., на відшкодування послуг з прибирання суму в розмірі 7100 грн., а також на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 20000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 31.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 00-76, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати послуги в житловому будинку, а позивач зобов'язалась здійснювати своєчасну оплату таких послуг. Зазначає, що 12.01.2024 в її квартирі відбулось затоплення ванної кімнати каналізаційними відходами через унітаз та душову кабіну, про що в цей день неодноразово повідомляла диспетчерську службу відповідача. О 23-05 год. прибула аварійна служба та здійснила прочищення каналізаційного трубопроводу і відновила водовідведення в квартирі. Однак, позивач зазначає, що прочищення системи належним чином здійснено не було та затоплення квартири каналізаційними відходами продовжувалось 14, 15 та 16 січня 2024 року. Після численних скарг позивача, 16.01.2024 здійснено повторне прочищення каналізаційних систем будинку та залиття приміщення квартири припинились. 16.01.2024 комісією складено акт про залиття, відповідно до якого причиною залиття вказано засмічення каналізаційного трубопроводу по стояку квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 будівельними відходами, а також рекомендовано власниці квартири АДРЕСА_2 виявити серед мешканців зазначених квартир по стояку хто заподіяв шкоду. 19.01.2024 позивач подала скаргу із вимогою здійснити перевірку належності виконання своїх обов'язків працівниками відповідача та притягнення винних осіб до відповідальності, оскільки каналізаційний трубопровід належним чином вчасно прочищено не було, що призвело до повторного залиття квартири, та працівники відповідача відмовлялись належним чином складати відповідний акт про залиття. Крім того, позивач опитала мешканців квартир, зазначених в акті, та, останні, вказали, що ними не проводились ремонтні роботи. 12.02.2024 позивач звернулась до відповідача із вимогою про повторне скликання комісії, в якій вказала на недоліки акту про залиття від 16.01.2024 з огляду на не зазначення в ньому наслідків та обсягів пошкоджень, спричинених залиттям квартири. 14.02.2024 комісією складено акт про обстеження квартири, відповідно до якого, серед іншого, зазначено про те, що виявлені пошкодження стались внаслідок засмічення внутрішньо будинкового каналізаційного трубопроводу (стояку), з якого витоки через унітаз в квартирі спричинили залиття зазначеної квартири. Позивач не погоджується із висновками відповідача про те, що засмічення каналізаційного трубопроводу сталось через неналежне використання системи водовідведення та не за її призначенням мешканцями розташованих вище квартир по стояку квартир АДРЕСА_2 , а також позивач вказує про хибність вказівки відповідача на відсутність вини підприємства в нанесенні матеріальних збитків, внаслідок залиття квартири позивача. Так, остання, наголошує, що внаслідок неналежного виконання обов'язків по утриманню житлового будинку, зокрема, вчасного ремонту внутрішньо будинкових водопровідно-каналізаційних систем за заявами мешканців, а також вчасного прочищення каналізаційної системи працівниками відповідача в день залиття в квартирі в наступні дні продовжувалось затоплення, що призвело до завдання позивачу ще більшої шкоди. Внаслідок винних дій відповідача позивачу завдано шкоду, яка, відповідно до звіту № 37/24 від 21.01.2024, складає суму в розмірі 190980 грн. Крім того, позивач вимушено замовляла послуги професійного прибирання, за що нею сплачено кошти в загальній сумі 7100 грн. З огляду на винну поведінку відповідача, яка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку із завданою позивачу матеріальною шкодою, відсутність відшкодування збитків в добровільному порядку, позивач вказує про наявність підстав для стягнення зазначеної шкоди із відповідача на її користь в примусовому порядку. Крім того, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, що призвело до неодноразового затоплення квартири, позивачу спричинено також моральну шкоду, оскільки порушено її звичайний ритм життя, та позивач була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Так, позивачем оцінено моральну шкоду в сумі 20000 грн, яку позивач просить також стягнути із відповідача. Посилаючись на викладене, а також з огляду на відсутність відшкодування відповідачем завданої шкоди в добровільному порядку, позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, головуючим суддею у справі визначено суддю Будзан Л.Д.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2024, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В квітні 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що дійсно 12.01.2024 о 15-15 надійшла заявка від ОСОБА_1 з приводу засмічення каналізаційного стояка (тече вода з під унітазу, коли зливають воду зверху, підлога в туалеті мокра). Зі змісту зазначеного звернення, яке зафіксовано оператором встановлено, що, останнє, не було аварійним. Відповідач вказує, що в цей день зафіксовано велику кількість звернень про аварії, які з огляду на їх характер підлягали терміновому виконанню, а тому після усунення термінових заявок о 23-04 год 12.01.2024 працівниками відповідача здійснено прочищення каналізаційного трубопроводу/стояку та відновлено водовідведення у квартирі позивача. Позивач стверджує, що її квартиру також було затоплено 13.01.2024 та 14.01.2024, однак, жодних заявок в ці дні від позивача до диспетчерської служби не надходило. За зверненням позивача 15.01.2024, працівники відповідача прибули до квартири АДРЕСА_2 , однак, мешканців не було та двері ніхто не відчинив. Дочекавшись мешканця квартири, слюсарями-сантехніками проведено чистку каналізаційного стояка через унітаз, та, впевнившись в тому, що каналізаційні стоки зійшли, зазначену заявку позивача було також належним чином виконано та закрито. Крім того, за зверненням позивача 16.01.2024, працівники відповідача прибули до квартири позивача, провели чистку каналізаційного стояка, виявивши білі згустки невідомої речовини, та, впевнившись в тому, що каналізаційні стоки зійшли, зазначену заявку позивача було також закрито. Відповідач вказує, що належним чином відреагував на звернення позивача, та після прочищення каналізаційної системи 12.01.2024, інших повідомлень про залиття квартири на диспетчерську службу 13.01.2024 та 14.01.2024 від позивача не надходило, а тому причиною залиття квартири позивача не може бути недбале та неналежне виконання робіт відповідачем. Так, причиною повторного прочищення каналізаційного стояка є нові обставини, а саме: продовження порушення мешканцями будинку правил експлуатації каналізаційної мережі сторонніми предметами, засобами особистої гігієни, сміттям, тощо, та доказів зворотному позивачем не надано. 16.01.2024 за зверненням позивача складено акт про залиття, відповідно до якого причино залиття квартири зазначено засмічення каналізаційного трубопроводу по стояку квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 будівельними відходами (сатен-гіпс, гіпсова штукатурка), а також 14.02.2024 представниками відповідача здійснено обстеження квартири позивача, за результатами якого складено відповідний акт, в якому зазначено перелік виявлених пошкоджень та вказано, що причиною залиття в квартирі стало засмічення внутрішньо будинкового каналізаційного трубопроводу (стояку), з якого витоки через унітаз в квартирі позивача спричинили її залиття. Відповідач наголошує, що причиною аварійної ситуації є засмічення каналізаційного трубопроводу, яке сталось не з вини відповідача, а з вини неналежного та халатного використання системи водовідведення мешканцями розташованих вище квартир по стояку квартири АДРЕСА_2 житлового будинку. Виявлені під час чищення каналізаційного стоку будівельні відходи свідчать про недотримання правил користування каналізаційною мережею мешканцями будинку, а тому відповідач не є заподіювачем шкоди, його дії не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку із завданою шкодою, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Крім того, відповідач вказує, що наданий позивачем звіт про оцінку завданого збитку виконано не коректно, містить вказівку на необхідність ремонту значно більшої площі стін та підлоги ніж зазначено в акті від 14.02.2024, а відтак позивачем не доведено достатніми доказами розміру завданої матеріальної шкоди. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача завдано позивачу моральних страждань, що свідчить про недоведеність позовних вимог в цій частині.
В березні 2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач протиправно проігнорував 12.01.2024 о 15-15 год. термінову заявку позивача про аварію, та з огляду на те, що квартиру продовжувало затоплювати позивач повторно подала заявку о 20-11 год., а також о 21-37 год. цього ж дня. Доводи відповідача про перезавантаження аварійної бригади, та неможливості відповідача негайно відреагувати на заявку позивача є сумнівними та належним чином не доведеними. Крім того, позвиач вказує, що 12.01.2024 надані послуги із усунення аварії сантехніками відповідача були неякісними, в зв'язку з чим позивач зверталась повторно 15.01.2024 та 16.01.2024. Відсутність звернень позивача 13.01.2024 та 14.01.2024 була пов'язана із відсутністю орендаря в квартирі, однак, повернувшись до квартири 15.01.2024 та, виявивши значне затоплення квартири, позивач вжила усіх заходів щодо подачі відповідної заявки до диспетчерської служби про аварію. Позивач наголошує, що саме недбале та неналежне виконання робіт відповідачем 12.01.2024 призвело до повторного залиття квартири позивача, яке виявлено орендарем квартири 15.01.2024. Невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо якісного обслуговування каналізаційної мережі, а також невчасна ліквідація аварії через засмічення, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку із завданою позивачу шкодою, а тому заперечення відповідача в цій частині є хибними. Позивач вказує, що наданий звіт про оцінку вартості матеріальних збитків є належним доказом розміру завданої матеріальної шкоди, який стороною відповідача достатніми доказами не спростований, а відтак беззаперечно підтверджує заявлений до стягнення розмір збитків. Крім того, надані відповідачем акти огляду будинку, за відсутності актів прочищення будинкової каналізаційної мережі, беззаперечно не вказують на повне та належне виконання відповідачем своїх зобов'язань, та додатково свідчать про неналежний контроль з боку відповідача за технічним станом інженерного обладнання будинку, та наявність причинно-наслідкового зв'язку із подією залиття 12.01.2024 та повторного залиття 14-16.01.2024. Позивачем повністю доведена наявність шкоди та її розмір, а відповідачем не доведено відсутність вини у завданні такої шкоди, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними достатніми доказами.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.09.2024, у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з викладених в позові підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, а також дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
31.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 00-76, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати послуги в житловому будинку АДРЕСА_5 , а позивач зобов'язалась здійснювати своєчасну оплату таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені договором.
26.09.2023 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди житлового приміщення № 01102023, відповідно до умов якого орендодавець передала із 01.10.2023 в строкове платне користування, а орендар прийнялаоа житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 .
12.01.2024 зафіксовано завернення ОСОБА_1 № 4-26967 про підвищення води в унітазі, в душовій кабіні, залиття підлоги санвузла.
Відповідно до листа ТОВ «Дель-Пак Сістемс Україна» від 11.04.2024, 12.01.2024 о 15-15 год надійшла заявка № 9683554 про засмічення каналізаційного стояка (повна не прохідність) в квартирі АДРЕСА_1 , яка була закрита о 23-05 12.01.2024 після чищення каналізаційного стояка.
15.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій вказала, що 12.01.2024 вона зверталась до диспетчерської служби про залиття її квартири, яке о 23.00 год. аварійною службою усунуто, однак, в ніч із 14 на 15 січня 2024 квартира була затоплена повторно відходами з унітазу, в зв'язку з чим позивач вимагала складення відповідного акту.
16.01.2024 зафіксовано завернення ОСОБА_1 № 4-34383 зі скаргами на те, що у ванній кімнаті йде повернення із каналізації, в квартирі залито підлогу нечистотами, відтак позивач вимагала терміново вжити заходів.
Відповідно до листа ТОВ «Дель-Пак Сістемс Україна» від 11.04.2024, 16.01.2024 о 09-21 год. надійшла заявка № 9693119 про засмічення каналізаційного стояка (повна не прохідність) в квартирі АДРЕСА_1 , яка була закрита о 12-30 год 16.01.2024 після прочищення каналізаційного стояка.
16.01.2024 складено та затверджено акт про залиття, відповідно до якого комісією КП«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» візуально обстежено квартиру АДРЕСА_1 після залиття, яке відбулось 16.01.2024 та встановлено, що зі слів вкласника кварири перше залиття відбулось 12.01.2024, а друге - 15.01.2024. Також комісією встановлено, що 16.01.2024 о 09-21 год. надішла заявка про залиття квартири, та слюсарями-сантехніками проводились роботи у підвальному приміщенні житлового будинку по прочищенню каналізаційного трубопроводу. Комісія вказала, що причиню залиття є засмічення каналізаційного трубопроводу по стояку квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 будівельними відходами: сатен-гіпс, гіпсова штукатурка. Комісією рекомендовано власниці квартири АДРЕСА_1 виявити серед мешканців зазначених квартир по стояку хто заподіяв шкоду.
Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 16.01.2024, на звернення ОСОБА_1 №№ 4-26967/1, 4-34383/1, 4-34598/1 щодо засмічення каналізації підприємство повідомило, що зазначені звернення були розглянуті та станом на 16.01.2024 працівниками повторно проведено прочищення каналізаційної системи по стояку квартири АДРЕСА_1 . Одночасно зазначено, що відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 № 572 в редакції постанови КМУ від 24.01.2006 № 45, власники та наймачі квартир зобов'язані дотримуватись санітарних норм і правил, забезпечувати збереження тезнічного обладнання та належне утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, поточний і капітальний ремонт спільного майна житлового будинку пропорційно до частки співвласника. З огляду на викладене, якщо мешканці будинку продовжать порушувати правила експлуатації каналізаційної меежі (засмічувати сторонніми предметами, засобами особистої гігієни, сміттям, ганчір'ям тощо), то це буде призводити до виникнення аварійних ситуацій в подальшому.
16.01.2024 позивач звернулась до відповідача зі скаргою щодо недбалого виконання робіт представниками аварійної служби о 23-00 год. 12.01.2024 по заявці позивача від 12.01.2024, що призвело до повторних затоплень всіх приміщень квартири каналізаційними відходам та псування майна в квартирі.
Крім того, 16.01.2024 позивач звернулась до відповідача із вимогою скласти належним чином акт про залиття квартири,
Також 16.01.2024 позивач здійснила виклик наряду патрульної поліції з метою фіксування бездіяльності представників ЖЕКу, що підтверджується копією довідки Подільського УП ГУ НП в м. Києві від 25.01.2024.
Зі змісту листа ГУ НП в м. Києві в вбачається, що на спецлінію «102 ГУНП у м. Києві 16.01.2024 о 09-46 надійшло повідомлення від заявниці ОСОБА_1 про складення акту про халатне відношення комунальної служби, яка не реагує на її звернення про те, що її квартиру із 12.01.2024 затоплює відходами квартира поверхом вище, а також 16.01.2024 о 10-11 год надійшло повідомлення від заявниці ОСОБА_3 про те, що із 12.01.2024 із 14-00 год. її квартиру затоплюють відходами з верхніх поверхів, та її заяви ігноруються працівникми ЖЕКу.
17.01.2024 між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір щодо наданнюя послуг по прибиранню в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до наряду-замовлення, акту приймання-передачі наданих послуг, та наявних у справі квитанцій встановлено, що 17.01.2024 в квартирі позивача проведено комплекс робіт по прибиранню, вартість яких склала суму в розмірі 7100 грн. та була повністю оплачена позивачем.
Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 24.01.2024, позивача повідомлено, що працівниками підприємства в термін, визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», 16.01.2024 проведено комісійне обстеження квартири АДРЕСА_1 та складено відповідний акт, який позивачем отримано.
19.01.2024 позивач звернулась до Управління житлово-комунальної політики зі скаргою, в якій просила здійснити перевірку виконання обов'язків працівниками відповідача з огляду на невчасне вжиття заходів по усуненню аварії та відмові у складенні відповіднго акту залиття в квартирі позивача, та притягнути відповідальних осіб до відповідальності.
12.02.2024 позивач звернулась до відповідача із вимогою повторно скликати комісію для фіксації наслідків залиття, оскільки, первісний акт не містив інформації про наслідки та обсяги залиття.
Відповідно до звіту про оцінку збитків № 37/24, виготовленого 12.02.2024 ФОП ОСОБА_5 , розмір матеріальних збитків, який завдано ОСОБА_1 в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , яке сталось за період із 14 по 16 січня 2024 станом на момент складення цього звіту складає суму в розмірі 190980 грн.
14.02.2024 комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» складено акт про обстеження квартири, у якому зафіксовано та перелічено наявні в квартирі позивача пошкодження, які за висновками комісії стались внаслідок засмічення внутрішньобудинкового каналізаційного трубопроводу (стояку), з якого витоки через унітаз в квартирі АДРЕСА_2 спричинили її залиття. Одночасно зазначено, що 16.01.2024 після отримання заявки про повторне залиття квартири працівниками опрного пункту № 1 після отримання доступу до нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі будинку, з каналізаційної ревізії, встановленої на каналізаційному стояковому внутрішньо будинковому трубопроводі, видалено засмічення, а саме: будівельні відходи (сатенгіпс, гіпсова штукатурка), в результаті чого залиття квартири припинилось. Комісією зазначено про те, що засмічення каналізаційного трубопроводу сталось через неналежне використання системи водовідведення та не за призначенням мешканцями квартир вище по стояку квартири АДРЕСА_2 , а тому вини КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» щодо нанесення матеріальних збитків з огляду на виявлені пошкодження в зазначений квартирі не вбачається.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення із № 1 по № 13 (група приміщень № 37) 1 поверх, літ А, в будинку АДРЕСА_5 належать територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
20.02.2024 позивач повторно звернулась до Управління житлово-комунальної політики зі скаргою, в якій просила здійснити перевірку виконання обов'язків працівниками відповідача з огляду на невчасне вжиття заходів по усуненню аварії та відмові у складенні відповіднго акту залиття в квартирі позивача, та притягнути відповідальних осіб до відповідальності.
26.02.2024 позивач звернулась до відповідача із запереченнями-претензією на акт про залиття від 16.01.2024, в яких, серед іншого, просила відшкодувати завдану шкоду.
Крім того, в матеріалах справи наявні акт огляду житлового будинку АДРЕСА_5 , відповідно до яких комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» здійснювався огляд житлового будинку, перевірявся його технічний стан, та за висновками комісії будинок знаходився в задовольному технічному стані та був готовий до експлуатації в 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки.
Також в матеріалах справи містяться копії актів технічного обслуговування інженерних мереж житлового будинку АДРЕСА_5 від 06.04.2023, від 11.10.2023, від 11.04.2024, відповідно до яких комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» проведено технічне обслуговування систем опалення, водопостачання та водовідведення житлового будинку за вказаною адресою, та, серед іншого, встановлено, що технічний стан ділянки трубопроводу водовідведення є задовільним, витоки відсутні, каналізаційні колодязі під'їздів 1 та 2 перебували в задовольному технічному стані, система водовідведення будинку працює, ознаки засмічення відстутні, виконане профілактичне прочищення каналізації будинку.
Крім цього, суд бере до уваги показання свідків, які в судовому засіданні повідомили наступне. Так, свідок ОСОБА_6 , пояснив суду, що працює на посаді слюсара сантехніка КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва». В понеділок 15.01.2024 отримали виклик і пішли з напарником за адресою квартира АДРЕСА_1 , нікого не було в квартирі. Дочекавшись мешканку квартири (орендаря), провели чистку каналізаційного стояка через унітаз, та, впевнившись в тому, що каналізаційні стоки зійшли (залили туди 2-3 відра води), показали це дівчині (орендарю), та пішли з квартири. На наступний день 16.01.2024 знову отримали виклик, приїхали у вказану квартиру та чистили каналізаційний стояк як через унітаз (з квартири), так і з підвалу, але ефекту не було, тому шукали ревізію (місце, де можна відкрити труби), пробили там і випав білий згусток між 1 та 2 поверхом. Ключі від нежитлового приміщення, де знаходиться ревізія їсм надало кервництво. Вважає, що причиною залиття було засмічення каналізації, однак не можливо встановити де конкретно (на якому поверсі) воно відбулося.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працює провідним інженером відділу експлуатації та утримання житлового фонду Подільського району в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва». Зазначила, що залиття квартири відбулося в січні 2024 року. Заявка від 12.01 не була аварійною. Від ОСОБА_1 надійшло звернення про направлення комісії за адресою квартира АДРЕСА_1 для складення акту. Комісія виїхала за вказаною адресою, позивач вручила їм бланк акту та просила його заповнити, у акті вказали причину залиття, акт від 16.01.2024 підписала позивач. В квартирі була мокрота на стінах висотою до 1 см. Через місяць в лютому 2024 року знову отримали письмове звернення від ОСОБА_1 , в якому остання просила направити комісію для складення акту про виявлені ушкодження. Комісією виявлено, що квартира перебувала в стані підготовки до ремонту: були підняті шпалери в окремих приміщеннях, на міжкімнатних дверях була деформація, відшарування лінолеуму в коридорі. З актом від позивач ознайомилася та підписала його. Зі слів сантехніка причиною затоплення було засмічення каналізації. Також пояснила, що за належне утримання системи водовідведення в першу чергу відповідальність несуть мешканці квартир, через які проходить стояк, про це вони повідомляються на інформаційних стендах, або на вхідних дверях будинку.
Надаючи оцінку показанням свідків, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року (справа № 404/7153/20), у якій зазначено, що відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв'язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє. Зважаючи на те, що показання вищевказаних свідків є послідовними, логічними, узгодженими між собою та такими, що містять достатню та повну інформацію щодо предмету спору, тому суд вважає їх належними та допустими доказами в розумінні ст.77-78 ЦПК України, та бере їх до уваги на підтвердження заперечень відповідача проти позовнх вимог.
Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок сторони позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 є його цивільною дружиною, та вона здає квартиру АДРЕСА_1 в оренду. 12.01.2024 близько 15 год. орендар повідомила його цивільну дружину, що квартиру затоплює, близько 23 год. вечора приїхала аварійна служба та зробила прочистку. З 13.01. по 15.01 в квартирі нікого не було. 15.01 в квартиру прийшов сантехнік за заявкою від 12.01, приїхала орендар та з сантехніком вони виявили, що квартиру затопило знову. 15.01.2024 знову звернулися із заявкою до Керуючої компанії про залиття та подали заявку на складання акту. 16.01.2024 ремонтрна бригада повідомила, що потрібно доступ до підвального приміщення, щоб прочистити стояк. На його думку, причиною залиття було засмічення в стояку, яке Керуюча компанія зобов'язана прочищати регулярно. При цьому, підтвердив, що орендар залишила житло після обіду 13.01 та з квартирою все було добре після прочистки 12.01.
Суд враховує вказані показання свідка, як такі, що стосуються предмету доказування та містять дані щодо заявлених позивачем позовних вимог.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що внаслідок неналежного утримання відповідачем каналізаційного трубопроводу в будинку, не виконання періодичних оглядів та прочисток каналізаційного трубопроводу, а також вчасної та належної прочистки за зверненням позивача каналізації 12.01.2024, відбулось повторне затоплення квартири позивача із 14 по 16 січня 2024 року, що свідчить про винність дій відповідача та завдання позивачу матеріальної шкоди, а тому з огляду на відсутністю добровільного відшкодування завданих збитків вона вимушена звернутись до суду із даним позовом.
Предствник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на належне виконання підприємством вимог закону та умов договору, в тому числі щодо перевірки технічного стану каналізаційного трубопроводу в будинку, а також вчасне та належне виконання аварійних робіт за зверненнями позивача, а тому з огляду на відсутність винних дій відповідача та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою, підстав для відшкодування шкоди відповідачем відсутні.
Перевіряючи обґрунтованість, доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.
До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов'язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Позивач вказує, що шкоду заподіяно відповідачем, а тому відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити саме відповідач.
Дійсно, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Пунктом 1.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, визначено, що повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов'язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п.2.3.6. Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).
Відповідно до додатку 4 до п.2.3.6 Правил, акт про залиття, аварію, складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представника власника будинку, будинкового комітету; в якому описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено; з зазначенням причини залиття, аварії, що трапилось (чітко зазначивши причину залиття); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують.
В абз. 2 п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 за № 76, передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (Додаток 4).
Так, відповідно до акту від 16.01.2024, який складено комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», встановлено, що причиню залиття квартири позивача є засмічення каналізаційного трубопроводу по стояку квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 будівельними відходами: сатен-гіпс, гіпсова штукатурка.
Зі змістом зазначеного акту позивач була особисто ознайомлена, та будь-яких заперечень, уточнень, доповнень до акту позивачем не внесено.
Позивач вказує, що саме з вини відповідача відбулось неодноразове залиття квартири, однак, ані зазначений акт, ані інші матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Частиною другою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець зобов'язаний, серед іншого: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_5 закріплений на праві господарського відання та перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та відповідач надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем холодного та гарячого водопостачання, водовідведення та інших внутрішньо будинкових інженерних систем у разі їх наявності, які знаходяться в зоні відповідальності підприємства.
Стороною позивача не доведено достатніми доказами факту невиконання обов'язків КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».
Натомість, із наданих КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» доказів вбачається, що відповідачем здійснювалось періодичне обстеження житлового будинку та технічне обслуговування інженерних мереж житлового будинку, а також відповідач надав докази, які в своїй сукупності свідчать про усунення аварійної ситуації як в день первісного надходження відповідного звернення позивача до диспетчерської служби - 12.01.2024, так і в день складення відповідного акту - 16.01.2024.
Сторона позивача, не погоджуючись із висновками комісії про те, що причиною залиття стало порушення мешканцями правил утримання житлових будинків і гуртожитків - засмічення каналізаційного трубопроводу, вказувала, що причиною залиття є невчасне та неналежне обслуговування, утримання та ремонт будинку АДРЕСА_5 зі сторони КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району».
Однак, суд приймає до уваги те, що звернень до диспетчерської служби про аварійну ситуацію в квартирі ані 13.01.2024, ані 14.01.2024 не надходило, а відтак твердження сторони позивача про те, що затоплення 16.01.2024 відбувалось впродовж 14-16.01.2024 внаслідок неналежного виконання працівниками відповідача аварійного виклику, належними доказами не доведені.
Окремо суд звертає увагу на те, що при зверненні 16.01.2024 до органів поліції позивач вказувала, що її квартиру затоплює відходами із квартири вище і що відповідні служби належним чином на це не реагують, що з огляду на наявну у справі позицію позивача вказує на припущення позивачем того, що залиття відбувалось з квартири, яка розташована поверхом вище, а не з огляду на винні дії відповідача.
Крім того, твердження позивача про винну поведінку відповідача, на переконання суду, ґрунтуються на припущеннях, та переконливих доказів про порушення відповідачем прав позивача матеріали справи не містять, оскільки, за зверненням позивача 12.01.2024 в той же день було усунуто причини аварійної ситуації, 13 та 14 січня 2024 року звернень про повторне залиття, в тому числі з огляду на неналежне прочищення каналізаційної системи 12.01.2024, не надходило, актом про залиття від 16.01.2024 встановлено, що причиною залиття квартири позивача є засмічення каналізаційного трубопроводу по стояку квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 будівельними відходами: сатен-гіпс, гіпсова штукатурка.
Слід відмітити, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про залиття квартири позивача, однак, відсутні докази того, що залиття квартири позивача відбулось саме з вини відповідача і що саме відповідач, як балансоутримувач будинку, має нести відповідальність за завдані позивачу збитки.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що стороню позивача також не доведено належними доказами причинний зв'язок між залиттям та виною відповідача, а наяні у справі докази в їх сукупності не свідчать про те, що саме відповідач причетний до залиття квартири позивача каналізаційними відходами, та що саме неправомірна поведінка відповідача призвела до спричинення шкоди позивачу.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, та запереченнях на позов не впливають на вказані вище висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд ще раз, наголошує на тому, що за змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини, та за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Враховуючи викладене, а також оцінивши докази в їх сукупності, встановивши відсутність у матеріалах справи належних доказів доведеності вини саме відповідача у вчиненні дій/бездіяльності, наслідком яких завдано шкоду позивачу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача, передбаченої ст. 1166 ЦК України, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на прибирання слід відмовити.
В частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоди визначені статтею 1167 ЦК України.
Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3)в інших випадках, встановлених законом.
Як передбачено статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Враховуючи роз'яснення п. 3, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).
З'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки, стороною позивача не доведено достатніми доказами вчинення відповідачем неправомірних дій/бездіяльності, що перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку із завданими позивачу моральними стражданнями, а відтак відсутні підстави для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 1167 ЦК України, та, відповідно, стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Враховуючи викладене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 133, 141, 259, 268, 267, 265, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири відмовити.
Судові витрати слід залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ;
відповідач Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», ЄДРПОУ 39609111, адреса: м. Київ, вул. Хорива, 36.
Рішення складено 24.11.2025.
Суддя Л.Д. Будзан