Справа № 758/3495/17
Провадження № 2-а/758/500/25
22 липня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засіданні Оболонській Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила: 1) визнати неправомірним дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком з 01.06.2015 р.; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 01.06.2015 р. по 05.10.2016 р.
Вимоги мотивовані тим, що рішенням управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва позивачу встановлена пенсія за віком на підставі Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., яка в подальшому перераховувалась. З 01.04.2015 року ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії. Акту індивідуальної дії, щодо неї про припинення чи невиплат пенсії не приймалось. Позивачу стало відомо, що органами пенсійного фонду виплата пенсії була припинена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII у зв'язку з тим, що вона працювала на посаді судді. До 01.06.2015 р. закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не був прийнятий. Тому з указаної дати норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаюся відповідно до спеціальних Законів є скасованими. Тобто правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді судді на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію. Отже, з 01.06.2015 р. відсутні правові підставі для виплати позивачу пенсії.
Провадження у справі за даним позовом було відкрито ухвалою від 31.03.2017 р. (суддя Роман О.А.).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.11.2017 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.
Відповідно до п.10 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (2017 р.) розгляд даної справи проводиться за нормами КАС України, чинного з 15.12.2017 р., в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 25.07.2018 р. замінено відповідача Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві на процесуального правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.
Відповідач судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішення управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва позивачу встановлена пенсія за віком на підставі Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., яка в подальшому перераховувалась.
Як вбачається з матеріалів справи, що з 01.04.2015 року ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії. Акту індивідуальної дії, щодо неї про припинення чи невиплат пенсії не приймалось.
Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до пункту 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про судоустрій і статус судів».
Оскільки вказаний в пункті 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно до яких пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначались.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, позивачу припинено виплату пенсії з 01 квітня 2015 року.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну службу».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 47 цього Закону, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру»; «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про наступний порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію, працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата їй пенсії не проводиться.
Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу»; «Про прокуратуру»; «Про судоустрій і статус суддів»; «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України»; «Про судову експертизу»; «Про Національний банк України»; «Про службу в органах місцевого самоврядування»; «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оскільки, до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.
Таким чином, починаючи з указаної дати на позивача поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.
Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII; - абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII; - пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2016 року позивачка звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві), із заявою про виплату їй пенсії з 01.06.2015 року.
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) від 12.01.2017 року позивачу у здійсненні перерахунку пенсії було відмовлено.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин суд звертає увагу, що на момент звернення позивача за проведенням перерахунку пенсії були відсутні правові норми, які передбачали проведення перерахунку пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХХІІ, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" №3723-ХХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31 травня 2000 року №865 (в редакції, чинній до 01 грудня 2015 року) передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII визнано таким, що втратив чинність зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Аналогічну правову позицію викладено зокрема у постановах Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі №712/8374/16-а та від 23 січня 2018 року у справі №745/458/16-а.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,0 грн.
На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірним дії Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 01.06.2015 року по 05.10.2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 ( шістсот сорок ) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його складання.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві(місцезнаходження за адресою: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.47; код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Н. М. Ларіонова