Справа №:755/11122/25
Провадження №: 2/755/9317/25
"30" вересня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Лазоренко Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання про поновлення процесуального строку та долучення письмових доказів, заявлене позивачем ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір'ю,
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 з вимогою: «Визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 »
03 липня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір'ю, та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, дата першого судового засідання - 01 серпня 2025 року об 11.00 година.
За змістом положень ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
30 вересня 2025 року, зареєстроване за вх.№58270, позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення процесуального строку для подання письмових доказів та приєднати до матеріалів справи фотознімки приміщення квартири в АДРЕСА_1 , квартира124, квитанції про сплату за комунальні послуги та Висновок спеціаліста судово-психіатричної експертизи С.І. Жабокрицького від 28 вересня 2025 року.
Позивач та представник позивача в підготовчому судовому засіданні просили поновити процесуальний строк для подання письмових доказів та приєднати до матеріалів цивільної справи письмові докази, які долучено до клопотання від 30 вересня 2025 року, зареєстроване за вх.№58270, оскільки на час надання позивачем відповіді на відзив ці письмові докази не були наявні у позивача в силу об'єктивних причин.
Інші учасники цивільного процесу в підготовче судове засідання не з'явилися про дату слухання справи повідомлені належним чином.
Вислухавши думку позивача та представника позивача, наведені ними підстави та заперечення щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступних висновків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст.12 ЦПК України)
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень статей 79-80 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень частини другої та четвертої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Виходячи з положень ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. ( ст. 127 ЦПК України)
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він відновленню.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06 та від 21.02.2019 у справі №911/4590/13.
В аспекті зазначеного суд вважає за доцільне також звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
У будь-якому разі на суд покладено обов'язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії та мотивувати підстави поновлення цього строку.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем процесуальних строків для подання доказів, суд враховує позицію позивача щодо підстав для відновлення процесуального строку для подання письмового доказу - Висновку спеціаліста судово-психіатричної експертизи С.І. Жабокрицького від 28 вересня 2025 року стосовно визначення психічного стану дитини ОСОБА_3 , 2018 року народження, зважаючи на дату складення цього висновку та доказового значення для вирішення даного спору, та задоволення клопотання в цій частині.
В іншій частині заявлене клопотання щодо долучення фотознімків приміщення квартири в АДРЕСА_1 , квартира124, квитанції про сплату за комунальні послуги, суд вважає заявлене клопотання необґрунтованим, відмовляє у його задоволення, оскільки отримання цих доказів позивач мала можливість отримати до подання позову до суду, а їх доказова значення не доведено стороною позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 78-81, 197, 200, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Клопотання позивача ОСОБА_1 , подане до суду 30 вересня 2025 року, зареєстроване за вх. № 58270,- задовольнити частково.
Поновити позивачу строк для подання письмових доказів та приєднати до матеріалів справи Висновок спеціаліста судово-психіатричної експертизи С.І. Жабокрицького від 28 вересня 2025 року
В іншій частині заявленого клопотання відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.