"24" листопада 2025 р.
м. Київ
справа № 755/22562/25
провадження № 2/755/15883/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про намір реалізації прав та законних інтересів у сфері банківських послуг,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про намір реалізації прав та законних інтересів у сфері банківських послуг.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з положенням ч. 5 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відповідно до матеріалів позовної заяви предметом спору є, зокрема, вимоги позивача про визнання відсутності між сторонами спору укладеного кредитного договору у письмові двосторонній формі, про визнання заяви про приєднання до умов та правил - одностороннім правочином, що не створює обов'язку для позивача щодо сплати коштів за договором позики.
З огляду на вищевикладене, ураховуючи те, що позивач, звертаючись з даним позовом до суду, вказує на те, що він не підписував/не укладав письмово кредитні договори, тому, відповідно, не є споживачем послуг відповідача за кредитним договором, тому у Дніпровського районного суду м. Києва відсутні підстави розгляду даної справи за місцем зареєстрованого проживання позивача у порядку ч. 5 ст. 28 ЦПК України, та справа підлягає передачі до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача, за територіальною підсудністю.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п.22 ч.1ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Разом з цим, як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з позовом не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених цим Законом, оскільки після укладення сторонами договору банківського рахунку виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватися.
За таких обставин в даному випадку слід застосувати правила ч. 2 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що місцезнаходження відповідача АТ КБ «ПриватБанк» є м. Київ, вул. Грушевського, 1д, що за адміністративно-територіальним поділом м. Києва належить до юрисдикції Печерського району міста Києва.
Інші відомості, які б могли свідчити про правомірність розгляду позовної заяви саме Дніпровським районним судом м. Києва позивачем не зазначені та відповідні докази до позовних матеріалів не надані, а тому відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України)
З огляду на викладене, дана справа не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, а тому підлягає передачі за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача до Печерського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Володимирська, 15), до територіальної юрисдикції якого у порядку ч. 12 ст. 28, ч. 1 ст. 31 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про намір реалізації прав та законних інтересів у сфері банківських послуг, - передати до Печерського районного суду м. Києва, за територіальною підсудністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган