Справа №:755/18755/25
Провадження №: 2-ві/755/43/25
"24" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Хромової О.О., подану в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В провадженні судді Дніпровського районного суду міста Києва Хромової О.О. перебуває цивільна справа за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
14 листопада 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючого у справі судді Хромової О.О., мотивовану тим, що у зв'язку з грубим порушеннями процесуальних прав сторони відповідача у справі №755/18755/25, ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Вищої Ради Правосуддя, тобто, вона є ініціатором дисциплінарного провадження щодо судді Хромової О.О. Внаслідок цих дій, на думку відповідача, суддя Хромова О.О. стає зацікавленою особою у цивільній справі, оскільки наявність критики стосовно судді вказує на наявність в такого судді особистої заінтересованості щодо заявника. Критика судді, вказана в скарзі до Вищої Ради Правосуддя, обґрунтована рядом дій судді, що свідчать про явне та свідоме порушення суддею процесуального законодавства та упереджене його використання на користь позивача. За доводами заяви про відвід, порушення процесуальних прав відповідача виявляється у тому, що про зміст позову та його підстави відповідач довгий час не могла довідатись, адже суд не надіслав їй ухвалу про відкриття провадження разом з позовною заявою, про наявність справи відповідач довідалася через електронний суд, у зв'язку із чим була вимушена подати запит та скаргу до суду з проханням поновити порушені права на отримання копії позовної заяви, оскільки ці документи не були надіслані на поштову адресу відповідача і відсутні в кабінеті системи. Ухвалу від 07 жовтня 2025 року відповідач знайшла в Єдиному державному реєстрі судових рішень і дізналася, що суддя вирішила розглядати справу в порядку спрощеного провадження. У зв'язку з цим, 19 жовтня 2025 року відповідач подала заяву проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження і про призначення справи до розгляду в загальному позовному провадженні у зв'язку з необхідністю реалізувати своє право на захист шляхом виклику свідків та надання ними доказів безпосередньо у судовому засіданні, та зазначила про неотримання відповідачем копії позовної заяви. Тільки після наполегливих звернень до судді та скарги до керівника апарату суду 20 жовтня 2025 року на поштову адресу відповідача надійшла позовна заява з додатками. В строк до 04 листопада 2025 року включно з дати отримання позовної заяви відповідач підготувала відзив та декілька клопотань до суду, а також зустрічну позовну заяву. Також подала до суду заяву про надання додаткового часу для збору доказів. Але суддя проігнорувала поданий відзив, зустрічну позовну заяву та подані клопотання, окремо розглянула лише заяву про розгляд справи в загальному провадженні та 06 листопада 2025 року своєю ухвалою відмовила в призначенні справи до розгляду в загальному позовному провадженні. При цьому, на думку відповідача, показання свідків мали стати базовим доказом у справі, адже під час купівлі житла у 2014 році попередній власник зазначив у договорі, що квартира відключена від централізованого опалення та гарячої води, свідки мали підтвердити, що у подальшому ситуація так само не змінювалась і відповідач не вчиняла самовільних дій для незаконного підключення до тепломереж. Суддя Хромова О.О. до теперішнього часу не призначила до розгляду зустрічний позов та продовжує ігнорувати клопотання подані відповідачем, при цьому, суддя розглянула та задовольнила клопотання позивача про залучення співвідповідача - власника квартири, яке було подане після подачі відповідачем відзиву, зустрічної позовної заяви та клопотань. При цьому жодних уточнень позовних вимог не було надано, належним чином новий співвідповідач не був повідомлений про свій статус, позов йому не був надісланий. На думку відповідача, це говорить про явні дії з боку судді на користь сторони позивача та свідоме порушення суддею прав та законних інтересів відповідача та співвідповідача. Явна зацікавленість судді проявилась і в тому, що всупереч вимогам ЦПК України позивач не направив своє клопотання для ознайомлення відповідачу, але суддя проігнорувала це порушення і все одно розглянула і задовольнила клопотання. При аналізі відповідачем судової практики судді Хромової О.О. в Єдиному державному реєстрі судових рішень з'ясувалось, що тільки в 2025 році суддя винесла більш ста рішень на користь ТОВ «Євро-Реконструкція», в більшості цих рішень відсутні заперечення відповідачів. Судячи з досвіду відповідача, суд таким чином «економив» на процесуальних правах відповідачів, про що суддя не могла не знати і не могла не розуміти цього. Тобто, практика одностороннього та упередженого розгляду судових справ на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» за одним шаблоном вже є усталеною практикою саме цієї судді. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що суддя Хромова О.О. допустила такі порушення: не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення засад гласності і відкритості судового процесу; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. На переконання відповідача, наявність скарги у Вищій Раді Правосуддя щодо судді Хромової О.О. ставить її в конфліктні та упереджені відносини зі стороною у справі - ОСОБА_1 .
У відповідності до абзацу першого ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Вирішення питання про відвід судді передано судді Гавриловій О.В. відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 21 листопада 2025 року.
Згідно ч.7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст. 36, 37 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Хромової О.О. у розгляді даної справи, заявником не наведено.
Викладена в заяві про відвід незгода заявника з прийнятими суддею процесуальними рішенням при розгляді заяв та клопотань сторін у справі, як і ухвалені суддею в інших справах рішення, не є підставою для відводу судді, що прямо визначено частиною 4 ст.36 ЦПК України.
Що ж стосується доводів заяви про наявність у позивача сумнівів у неупередженості і об'єктивності судді при розгляді справи, слід зазначити, що згідно вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Змагальність судового процесу та покладення на суд обов'язку здійснювати цивільне судочинство об'єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.
У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб'єктивною оцінкою на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справах «Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та «Thomann v. Switzerland» від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів.
Підстави для відводу судді можуть мати об'єктивний чи суб'єктивний характер.
Пряма чи побічна заінтересованість судді в результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.
Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Проте, всі викладені в заяві про відвід доводи та міркування заявника, є її суб'єктивними судженнями, не підтвердженими відповідними доказами.
Звернення відповідача зі скаргою до Вищої ради правосуддя також не породжує підстав для відводу.
Таким чином, аналізуючи наведені вище доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Хромової О.О., поданої в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На підставі викладеного та керуючись статтями 34, 36, 37, 40, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Хромової О.О., поданої в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).
Суддя: