Справа №:755/21512/24
Провадження №: 2/755/991/25
"21" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Печуркіної Я.А.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, суд, -
Позивач ОСОБА_2 через свого представника звернулася з позовом до ОСОБА_3 та відповідно до позовних вимог просила суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з позивачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 лютого 2002 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб.
В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, від 16 травня 2023 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та фактично шлюбно - сімейні стосунки між позивачем та відповідачем були припинені з кінця 2021 року.
Після фактичного припинення шлюбно - сімейних стосунків їх малолітній син став проживати разом з позивачем по справі.
Відповідач не приймає участі у вихованні та утримані свого сина так - як перебуває у розшуку з 2023 р. за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а саме за самовільне залишення військової частини та переховується від правоохоронних органів.
З врахуванням викладеного позивач звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи це тим, що їх спільний син займається спортом, часто виїздить на змагання за кордон, що потребує відповідного дозволу батька дитини для надання дозволу виїзду за кордон дитині.
Задоволення позову буде відповідати як найкращим інтересам саме дитини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на вимоги Закону України «Про охорону дитинства» та на вимоги ст.ст.141, 160, 161 СК України.
Ухвалою суду від 23.12.2024 р. по даній справі було відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження.
Відповідач через свого представника подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував щодо задоволення позову, вказуючи на той факт, що відсутній саме предмет позову, так -як відповідач не заперечує того факту, що їх малолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 після розірвання шлюбу з позивачем став проживати разом з останньою та відповідач не заперечує того факту, що їх син і в подальшому проживав разом з позивачем та не чинить цьому будь - яких перешкод.
Зазначаючи при цьому, що на даний час між позивачем та відповідачем існують певні розбіжності щодо поділу спільного майна подружжя, а також заперечував ту обставину, що відповідач не надає матеріальну допомогу позивачу в утриманні їх спільного сина.
В судове засідання позивач та її представник та наполягали на задоволені позову в повному обсязі, підтверджуючи обставини, що викладені в позовній заяві, не оспорюючи того факту, що син ОСОБА_4 після розірвання шлюбу постійно проживає разом з позивачем по справі та задоволення позову першочергово потрібно для того, щоб дитина мала змогу безперешкодно перетинати кордон так -як виникають певні труднощі в отримані від відповідача відповідного дозволу на виїзд дитини за кордон.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо позову, вказуючи на те, що відсутній саме предмет позову, підтримавши обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи надали до суду висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини від 09.04.2025 р. та просив слухати справу в його відсутність, підтримавши вказаний вище висновок , а також постановити рішення з врахуванням інтересів дитини.
В ході судового розгляду було опитано малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в судовому засіданні підтвердив той факт, що дійсно після розірвання шлюбу між батьками, він став проживати разом зі своєю мамою - ОСОБА_2 , це був його вибір, зі своїм батьком останній час він фактично не бачиться, але спілкується з ним по телефону та в месенджерах, вказуючи на те, що він займається спортом та досить часто виїздить на змагання за кордон.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, пояснення малолітнього ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом встановлено наступне, що 14 лютого 2002 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб.
В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, від 16 травня 2023 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_4 став проживати з позивачем по справі ОСОБА_2 , та будь - якого спору між позивачем та відповідачем щодо визначення місця проживання дитини між позивачем та відповідачем на даний час не існує.
Відповідач не заперечує щоб їх спільний син ОСОБА_4 й надалі проживав разом з позивачем.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації , щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( протокол засідання від 09.04.2025 р. №7) орган опіки вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Також статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України слідує, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В той же час в і судового розгляду було встановлено, що малолітній проживає постійно з позивачем по справі з моменту припинення шлюбно - сімейних стосунків між позивачем ат відповідачем.
Відповідач не заперечує та не здійснює будь - яких перешкод щоб малолітній ОСОБА_4 й надалі проживав саме з позивачем ОСОБА_2 .
Як бвається з матеріалів справи, що з 18 вересня 2023 р. відповідач ОСОБА_3 перебуває в розшуку за ознаками правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України , а саме за самовільне залишення військової частини та фактичне місце його знаходження не відомо.
В той же час, відповідно до вимог ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Предмет позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що в даний правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем не були порушені права позивача зі сторони відповідача та відсутній предмет позову так - як малолітній ОСОБА_4 постійно проживає з позивачем ОСОБА_2 та дану обставину не була в судовому засіданні ніким не оспорено та не спростовано.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.ст. 141 - 142 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141,142,157,160,161 СК України, ст.ст. 141, 209, 258, 259, 264-268, ЦПК України суд,
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державноїх адміністрації про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Кивїського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2025 р .
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа : Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд.4-А.
Суддя: