24.11.2025 Справа №607/17729/25 Провадження №2-о/607/479/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Беляєвої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 з участю заінтересованих осіб військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю похилого віку,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про встановлення факту що має юридичне значення, а саме необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб ОСОБА_1 за своєю матір'ю похилого віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування поданої заяви представник заявника адвокат Беляєва О.М. вказала, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 підтверджено Актом обстеження житлових умов №33 від 25.08.2025, складеним ПП «Перспектива».
Зазначено, що заявник ОСОБА_1 здійснював догляд за своєї матір'ю ОСОБА_2 , оскільки остання через хворобу не в змозі самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не може орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях та потребує постійного догляду та турботи. Стан її здоров'я з кожним роком погіршується, внаслідок чого вона потребує сторонньої допомоги на непрофесійній основі від фізичної особи.
На даний час заявник ОСОБА_1 проходить службу за призовом рід час мобілізації під час воєнного стану у в/ч НОМЕР_1 .
Встановлення юридичного факту потрібно заявнику для звільнення з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить її за призовом за мобілізацією під час дії режиму воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Мати заявника ОСОБА_2 з 11.06.2024 по 13.06.2024 перебувала на лікуванні У КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня швидкої допомоги» з приводу травми, отриманої внаслідок ДТП. Згідно висновку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №3666 ОСОБА_2 було становлено діагноз: закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки із допустимим зміщенням відламків. Забій м'яких тканин лобної ділянки волосистої частини голови зліва. Підшкірна гематома ліво лобної ділянки зліва. ІХС. Кардіосклероз з метаболічною кардіоміопатією. СН І ст. МКХ-10:S42.22 S)).01 143.1
Згідно висновку №4729/14 від 17.11.1923 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Дудій ВП. Рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Рішення ЛКК №4729/14 від 17.11.2023.
Згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №130 від 06.02.2025 ОСОБА_2 встановлено діагноз: емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного генезу з помірним зниженням когнітивних функцій. F06.6 Хронічна ішемія мозку з помірним аміостатичним синдромом, вестибулярною атаксією, цефалічним синдромом, когнітивним зниженням.
11.02.2025 ОСОБА_2 була оглянута сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради Яворською І.В. Встановлено діагноз: основний К91 Захворювання судин мозку.
Висновком ЛКК №178/4 від 12.02.2025 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги АЗП СМ №9» м. Тернопіль підтверджується, що матір заявника ОСОБА_1 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно висновку засідання лікарсько-консультативної комісії №178/4 від 12.02.2025 встановлено діагноз: емоційно-лабільний (астенічний розлад органічного генезу з помірним зниженням когнітивних функцій. F06.6. Хронічна ішемія мозку з помірним аміостатичним синдромом, вестибулярною атаксією, цефалгічним синдромом, когнітивним зниженням.
ІХС. Кардіосклероз з метаболічною кардіоміопатією. СН І ст. Закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки із допустимим зміщенням відламків. Забій м'яких тканин лобної ділянки волосистої частини голови зліва. Підшкірна гематома лівої лобної ділянки зліва. Заключення: потребує стороннього догляду.
Представник заявника вказала, що на даний час заявник ОСОБА_1 є єдиною особою, яка здатна здійснювати постійний догляд за матір'ю. Він постійно її доглядав, готував їжу, купував необхідні ліки та продукти харчування, оскільки мати самостійно не мгла цього зробити.
Отже, вказала представник, мати заявника ОСОБА_2 є особою похилого віку, не може самостійно себе обслуговувати та за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує соціальної послуги з постійного догляду вдома на професійній основі від фізичної особи, тобто потребує постійного стороннього догляду.
Зазначено, що відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Представник заявника вказала, що аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п. 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, а умови, що такі військовослужбовця не виловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. При цьому, законодавець визначив альтернативно документи, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК або ЛКК.
Таким чином, вказала представник заявника, законодавець визначив у підпункті «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантований захист осіб, які знаходяться у складаних життєвих обставинах через свій похилий вік та наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії та є членами сім'ї кровного споріднення.
Із вказаних підстав заявник ОСОБА_1 просить встановити факт що має юридичне значення, а саме необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб ОСОБА_1 за своєю матір'ю похилого віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення в яких вказав, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем відповідної військової частини НОМЕР_1 , яка в свою чергу входить до складу Збройних Сил України які підпорядковані Міністерству оборони України, яке здійснює забезпечення, військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України.
Таким чином, Міністерство оборони України не має безпосереднього відношення до заявника, а здійснює забезпечувальну діяльність Збройних Сил України, а не здійснює безпосереднє керівництво ними, а тому не може володіти інформацією щодо зазначеного військовослужбовця.
Щодо порядку звільнення з військової служби ОСОБА_1 представник Міністерства оборони України вказав, що відповідно до тверджень Заявника, можна дійти висновку, що головною і єдиною метою подання даної заяви є звільнення заявника з військової служби в запас рішенням командира військової частини НОМЕР_1 .
Зазначив, що положенням "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (Далі - положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Згідно з абз. 1 п. 233 Положення "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Таким чином, для звільнення військовослужбовця Збройних Сил України, йому необхідно подати відповідний рапорт до свого безпосереднього командира з усіма відповідними документами, якщо безпосередній командир не наділений повноваженнями щодо вирішення даного питання, а саме, звільнення позивача з військової служби, він клопоче про це свого безпосереднього командира.
Відповідно до пункту 225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: 2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Таким чином, звільнення з військової служби входить у повноваженням командира військової частини де зазначений військовослужбовець проходить військову службу, а не до повноважень і компетенції Міністра оборони України, а тому залучення Міністерства оборони України є безпідставними та такими, що не впливає на виникнення у Міністерства оборони України будь-яких прав та обов'язків щодо заявника.
Представник військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення в яких вказав, що встановлення заявнику факту необхідне з метою подальшого вирішення питання про наявність підстав для його звільнення з військової служби відповідно до п. п. «г» п. 2 ч. 4ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №236 від 13.08.2025 солдата ОСОБА_3 , призвано ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження базової та фахової підготовки, зараховано до списків особового складу, постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду курсанта, солдат.
Зазначено, що підстави для звільнення військової служби визначні у ст.26 Закону №2232. Відповідно до підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/1645, підтверджують підстави, вказані у п. 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та передбачено, що до рапорту додаються наступні документи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляд.
Тобто, вказав представник військової частини, обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Представник військової частини вказав, що з долучених до заяви документів встановлено, що мати заявника ОСОБА_2 згідно з висновку №4729/14 від 17.11.2023 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно Висновку засідання лікарсько-консультаційної комісії №178/4 від 12.02.2025 року потребує стороннього догляду.
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Тобто, Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі надається для надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до «Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
Представник військової частини вказав, що згідно Висновку засідання лікарсько-консультаційної комісії №178/4 від 12.02.2025 року мати заявника ОСОБА_4 потребує стороннього догляду.
Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд».
При цьому, «постійний догляд» це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження постійно.
У заяві ОСОБА_1 визнає, що на цей час є військовослужбовцем.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.
Так, згідно з частиною другою даної статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб.
У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України.
За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_5 пов'язані з доведенням наявності підстав для звільнення його з військової служби під час мобілізації, тобто визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, в той час, як діючим законодавством визначений порядок звільнення заявника із військової служби.
Згідно із заявленою ОСОБА_1 метою встановлення факту, від нього залежить виникнення, зміна або припинення не особистих чи майнових прав заявника, а його прав в публічно-правовій сфері відносин з державою, внаслідок чого заява не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства і у задоволені необхідно відмовити.
Із вказаних підстав представник військової частини НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Беляєва О.М. заяву підтримала з підстав наведених в останній, просить її задовольнити у повному обсязі.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи у їхній відсутності.
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд, проаналізувавши заяву про встановлення факту необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб ОСОБА_1 за своєю матір'ю похилого віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проаналізувавши письмові пояснення заінтересованих осіб вважає, що подану заяву слід залишити без розгляду, відповідно до положень ч.4 ст. 315 ЦПК України, оскільки під час розгляду справи судом виявлений спір про право, зокрема про право на звільнення ОСОБА_1 з військової служби, оскільки представник військової частини НОМЕР_1 заперечив щодо задоволення заяви ОСОБА_1 , так як з матеріалів заяви ОСОБА_1 вбачається, що його мати потребує стороннього догляду, в той час, як згідно положень законодавства, однією із умов звільнення з військової служби є потреба у здійсненні постійного догляду за особою, а тому поняття стороннього догляду та постійного догляду не є тотожніми.
Також, представник військової частини вказав, що встановлення факту необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб ОСОБА_1 за своєю матір'ю похилого віку ОСОБА_2 , заявником пов'язується з доведенням наявності підстав для його звільнення з військової служби під час мобілізації, тобто визнання за ним певного соціально-правового статусу не пов'язаного із будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, реалізацією та припиненням, а пов'язані, за своїм предметом та наслідками, з публічно-правовими відносинами заявника із державою, а тому заява ОСОБА_1 не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Крім цього, представник військової частини вказав, що чинним законодавством України визначений порядок звільнення заявника із військової служби, який останнім не реалізовано.
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про наявність спору про право, зокрема про право на звільнення із військової служби заявника, яке підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст. 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 з участю заінтересованих осіб військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб за своєю матір'ю похилого віку ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Заявнику ОСОБА_1 роз'яснити, що його заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку із наявністю спору про право на звільнення із військової служби.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя В. Л. Дзюбич