справа № 202/2539/25
провадження № 2/208/3001/25
21 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №202/2539/25 за позовом Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» - Горбачов Д.С. звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що КРЕДИТНА СПІЛКА «УКРАЇНСЬКА КРЕДИТНА СПІЛКА», ідентифікаційний код юридичної особи 36512355, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уклали Договір про споживчий кредит № 1537Д від 28.09.2021 р.
На виконання умов кредитного договору № 1537Д від 28.09.2021 р. КРЕДИТНА СПІЛКА «УКРАЇНСЬКА КРЕДИТНА СПІЛКА» надала, а ОСОБА_1 , отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 25000,00 (Двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень строком на 12 місяців від дати отримання кредиту з 19.01.2021 р. по 19.01.2022 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 35 % річних від основної (первісної) суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 1537Д від 28.09.2021 р. належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував.
Просить стягнути з Відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «УКРАЇНСЬКА КРЕДИТНА СПІЛКА», ідентифікаційний код юридичної особи 36512355, суму заборгованості в розмірі 48 084,60 грн. , яка складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 20635,66 грн. та нарахованих, але не сплачених, процентів в розмірі 27 448,94 за кредитним договором № 1537Д від 28.09.2021 р.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дінпропетровська від 18.03.2025 року, цивільну справу №202/2539/25 передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року, цивільну справу №202/2539/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.
Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно до відповіді №1205937 від 18.03.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 18.04.2025 року зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати суду інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, щодо відповідача: ОСОБА_1 .
15.05.2025 року на виконання ухвали судді від 18.04.2025 року надійшла відповідь, відповідно до якої, відсутня інформація щодо ОСОБА_1 .
Частиною 10 ст. 187 ЦПК України визначено, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалою судді від 28.05.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача КС «Українська кредитна спілка» - Горбачов Д.С. подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду спраив не заперечує.
Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що в розумінні ч. 12 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 28.09.2021 року між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1537Д про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно до умов договору досягнуто згоди щодо наступних істотних умов:
-Розмір кредиту - 25000,00 грн.,
-Строк - 12 місяців,
-Процентна ставка - 35% річних.
Кредитний договір власноручно підписано відповідачем.
Відповідно до платіжного доручення №2134 від 28 вересня 2021 року, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., призначення платежу: перерахування грошових коштів по к/д 1537Д від 28.09.2021 року на ім'я ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , о/р НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 48 084,60 грн., яка складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 20635,66 грн. та нарахованих, але не сплачених, процентів в розмірі 27448,94 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 15 ЦК Українипередбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згіднозі ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір раніше не оспорювався та не визнавався судом недійсним.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі Закон).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначає ЗУ «Про споживче кредитування».
Стаття 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону № 1734-VIII) містить положення про те, що цей Законзастосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
За змістом ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).
Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із закономнадаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (ч. 1 ст. 20 Закону).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №201/10403/19.
У Договорі про споживчий кредит №1537Д про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту досягнуто згоди щодо наступних істотних умов: розмір кредиту - 25000,00 грн., строк - 12 місяців, процентна ставка - 35% річних.
Відповідач погодився з даними умовами, про що свідчить його власноручний підпис.
Платіжним дорученням №2134 від 28 вересня 2021 року підтверджено, що позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 25000,00 грн.
Станом на 14.03.2025 року заборгованість ОСОБА_2 перед КС «Українська кредитна спілка» складає 48 084,60 грн., яка складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 20635,66 грн. та нарахованих, але не сплачених, процентів в розмірі 27448,94 грн.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а загальна сума заборгованості за кредитними договорами складає 48 084,60 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2422,40 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією № 176 від 23 квітня 2025 року, як судові витрати на оплату судового збору при зверненні із позовом.
Згідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи прийняття рішення про задоволення позовних вимог, згідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка», адреса: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Чорновола В'ячеслава, будинок № 20, ЄДРПОУ 36512355, заборгованость за кредитним договором №1537Д від 28.09.2021 року у сумі 48 084 (сорок вісім тисяч вісімдесят чотири) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка», адреса: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Чорновола В'ячеслава, будинок № 20, ЄДРПОУ 36512355, витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
позивач - Кредитна спілка «Українська кредитна спілка», адреса: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Чорновола В'ячеслава, будинок № 20, ЄДРПОУ 36512355;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г.Гречана