24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/3353/25
адміністративне провадження №Зі/990/233/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І. розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білак М. В., Желєзного І. В., Мацедонської В. Е. від розгляду справи № 320/3353/25 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, та
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Разом з позовною заявою її автор подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення зборів суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області № 21 від 09 грудня 2024 року про припинення автоматизованого розподілу справ на присяжного ОСОБА_1 до прийняття рішення про його увільнення на сесії Бучанської районної ради Київської області та направлення розпорядження в.о. голови Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо увільнення з числа присяжного ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київський області, розпорядження в.о. Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В. В. № 6 від 10 грудня 2024 року «Про увільнення присяжного ОСОБА_1 », подання начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Шевченко С. В. від 10 грудня 2024 року вих.№03-13/2556/24 до Бучанської районної ради Київської області про виключення зі списку присяжних та перегляд списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області для заміни ОСОБА_1 , рішення Бучанської районної ради Київської області від 24 грудня 2024 року № 294-24-VIII про внесення змін до рішення Бучанської районної ради Київської області від 18 листопада 2022 року №212-16-VIII «Про затвердження списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області», в частині виключення зі списку присяжних ОСОБА_1 .
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 січня 2025 року, яку Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2025 року залишив без змін, повернув без розгляду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 на підставі частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла (через підсистему «Електронний суд») касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 320/3353/25.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року для розгляду цієї касаційного скарги визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Білак М. В., судді: Желєзний І. В., Мацедонська В. Е.
13 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І. В. від розгляду справи № 320/3353/25.
Верховний Суд ухвалою від 14 листопада 2025 року визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І. В. і передав цю заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
У наслідку, Верховний Суд (у складі судді Єресько Л. О.) ухвалою від 18 листопада 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І. В. від участі у розгляді справи № 320/3353/25.
19 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І. В., Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 320/3353/25.
Заява від 19 листопада 2019 року обґрунтована, зокрема, тим, що на розгляді Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) є скарга ОСОБА_1 , з-поміж інших, стосовно судді Желєзного І. В., який у складі колегії (а саме: Коваленко Н. В., Берназюка Я. О., Желєзного І. В.) ухвалив постанову у справі № 826/7424/16 - теж за позовом ОСОБА_1 - яка [постанова], з погляду заявника, проявила таку поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питанні моралі, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, свідчить про умисне або у зв'язку з очевидною недбалістю порушення прав людини, гарантовані пунктом 1 статті 6, статями 8, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, пункту «g» частини першої статті 2 Європейської конвенції про соціальне забезпечення. З погляду позивача, дії суддів (у справі № 826/7424/16) мають ознаки грубого нехтування обов'язками судді, що є підставою для притягнення цих суддів до дисциплінарної відповідальності, згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пунктом 6 частини першої, частини дев'ятої статті 109 статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На думку позивача, за описаної ситуації суддя Желєзний І. В., який перед тим у складі колегії суддів ухвалив судове рішення у справі № 826/7424/16, опосередковано - через призму особи позивача - заінтересований в результаті розгляду й цієї справи (№ 320/3353/25), тому може використовувати службове становище для того, щоб спонукати інших суддів з числа колегії суддів (у цій справі) вкотре порушити його [Квашука О. Є.] права, гарантовані Конституцією України та чинними міжнародними договорами. З цих мотивів позивач зазначив про те, що має обґрунтовані сумніви у неупередженості, безсторонності та об'єктивності судді Желєзного І. В.
До того ж, позивач вважає, що ухвала від 14 листопада 2025 року, яку постановила колегія суддів Білак М. В., Мацедонська В. Е., Желєзний І. В. щодо його попередньої заяви про відвід судді Желєзного І. В. (у цій справі), теж спонукає сумніватися в неупередженості і об'єктивності цих суддів, позаяк вважає, що мотиви, якими вони керувалися, коли визнали необґрунтованим заявлений відвід судді Желєзному І. В., не узгоджуються з доводами, які були висловлені у заяві про відвід (зокрема, про скаргу, яка є на розгляді ВРП, у зіставленні з результатом розгляду справи № 826/7424/16 (за позовом ОСОБА_1 ).
Переконує також, що судді Білак М. В., Желєзний І. В., Мацедонська В. Е. та суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л. О., коли відмовили у задоволені відводу судді Желєзного І.В., позбавили його [позивача] права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, щодо розгляду його касаційної скарги в цій справі №320/3353/25 упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Позивач стверджує, що дії та поведінка суддів Білак М. В., Желєзного І. В., Мацедонської В. Е. під час розгляду його заяви про відвід судді Желєзному І. В. у справі № 320/3353/25 можна кваліфікувати як прояв упередженості, який ставить під сумнів їхню безсторонність, які можуть призвести до порушення і статей 3, 8, 9, 21, 22, 43, 48, 55 Конституції України, статей 1, частини першої статті 6, статей 13, 14 Конвенції, статей 3, 6-10, 44, 133, 150, 151, 242 КАС України, під час розгляду цієї справи.
У доповнення до наведених аргументів про порушення - з боку колегії суддів - засад верховенства права і гарантованих конституційних прав, ОСОБА_1 зазначив про особисте розчарування у судді Білак М. В. з уваги на її позицію у вирішенні питання про відвід судді Желєзному І. В. у зіставленні з її попередньою професійною діяльністю у Конституційному Суді України, а також у Національній комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, а потім - на кафедрі теорії права та прав людини Українського католицького університету.
Крім цього, позивач звернув увагу на те, що Мацедонська В. Е., згідно з Указом Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004, була призначена на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, а потім, на підставі постанови Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року №2512-VІ, призначена на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду (зараз - Шостий апеляційний адміністративний суд), тобто була суддею в тих судах, рішення, дії та бездіяльність яких [судів] оскаржуються у цій справі.
З погляду позивача, суддя Мацедонська В. Е. може мати особисті зв'язки, дружні відносини з колишніми колегами у згадуваних судах, що може позначитися на здатності судді бути безсторонньою та ухвалити об'єктивне судове рішення у цій справі. З тих самих мотивів позивач висловив думку, що суддя може бути опосередковано заінтересована в результаті розгляду цієї справи.
На основі наведених доводів ОСОБА_1 зазначив, що не довіряє суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзному І. В., Мацедонській В. Е., Білак М. В., у зв'язку з чим заявив цей відвід.
Верховний Суд (у складі колегії суддів Білак М. В., Мацедонської В. Е., Желєзного І. В.) постановив ухвалу від 20 листопада 2025 року, якою визнав заяву ОСОБА_1 необґрунтованою і, відповідно до приписів частини четвертої статті 40 КАС України, передав її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, визначеного для розгляду справи, у порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
У результаті автоматизованого розподілу вирішення заяви про відвід колегії суддів Білак М. В., Мацедонської В. Е., Желєзного І. В. передано (21 листопада 2025 року) судді Смоковичу М. І.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Білак М. В., Мацедонської В. Е., Желєзного І. В. (у справі № 320/3353/25) можна зрозуміти, що обставиною, яка, з погляду позивача, спонукає сумніватися в неупередженості або об'єктивності зазначених суддів (пункт 4 частини першої статті 36 КАС України), є, передусім, ухвала від 14 листопада 2025 року, якою суд - у зазначеному колегіальному складі - визнав необґрунтованою заяву про відвід судді Желєзного І. В., незважаючи на доводи автора цього відводу, які основані, головно, на участі судді Желєзного І. В. у розгляді і ухваленні (у складі колегії суддів) судового рішення у справі № 826/7424/16 (за позовом ОСОБА_1 ) та подання, у наслідку, скарги до ВРП, зокрема, щодо цього судді.
Отож позивач не погоджується з результатом розгляду його попереднього відводу судді Желєзному І. В. й мотивами ухваленого судового рішення з цього питання, відтак уже не тільки суддя Желєзний І. В., але також судді Білак М. В. та Мацедонська В. Е., з погляду позивача, не можуть бути об'єктивними і неупередженими у розгляді цієї справи, адже своїм [процесуальним] рішенням не забезпечили дотримання його (позивача) процесуальних прав. У цьому контексті позивач висловив особисте (суб'єктивне) враження щодо судді Білак М. В. й заразом висловив припущення щодо можливої упередженої професійної поведінки судді Мацедонської В. Е. з огляду на те, що в минулому ця суддя працювала у судах, судові рішення яких є предметом касаційного перегляду в цій справі.
У вимірі описаної ситуації Суд виходить передусім з того, що ухвала суду касаційної інстанції від 14 листопада 2025 року про визнання заяви про відвід необґрунтованою є процесуальним судовим рішенням, незгода з яким, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути підставою для відводу.
Щодо іншого аспекту цього відводу, яким є питання (не)довіри суддям Білак М. В. та Мацеднській В. Е., а також судді Желєзному І. В., то тут, як бачиться з обсягу висловленої арґументації, позиція автора основана на припущеннях (здогадках, домислах) щодо суб'єктивного ставлення зазначених суддів до особи позивача, результату касаційного розгляду справи та/або їх професійного рівня, який охоплює також професійну етику.
Суд підкреслює, що мовиться саме про припущення збоку позивача, адже якоїсь конкретики стосовно поведінки чи поглядів суддів, несумісних з їх незалежністю та об'єктивністю, зокрема, у розгляді цієї справи, на противагу узагальненим доводам про професійну кар'єру та мотиви ухвалених (за участі цих суддів) судових рішень за його зверненнями, позивач не навів.
У цьому зв'язку варто зауважити, що суб'єктивний критерій для відводу судді не може ґрунтуватися суто на уявленнях (поглядах) сторони справи (заявника відводу) щодо особи судді, її/його професійності, а чи здогадках (припущеннях) про можливі «впливи» чи зацікавленість судді у результаті розгляду справи, зумовлених, по суті, незгодою [заявника] з мотивами судових рішень (ухвалених за участі судді/суддів ), зокрема з процесуальних питань.
Знову-таки, незгода з результатом розгляду заяви про відвід судді Желєзного І. В. у цій справі, зумовленого, по суті, з результатом касаційного розгляду справи № 826/7424/16 (за позовом ОСОБА_1 ), у розумінні частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути підставою для відводу. Водночас саме довкола цієї незгоди із судовими рішеннями позивач, по суті, й побудував аргументацію про [саме] свої сумніви в об'єктивності та неупередженості згадуваного складу суду, в основі яких [сумнівів], властиво, закладено суб'єктивне бачення [заявника як сторони спору] «прогнозованої» поведінки суддів під час розгляду цієї справи та ймовірного результату вирішення справи у вимірі особистих поглядів і досвіду позивача на те, як здійснюватиметься правосуддя.
У цьому зв'язку правозастосовна практика Європейського суду з прав людини (приміром, справа «Білуха проти України»; заява № 33949/02) орієнтує на те, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного; сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отож заява, яка містить припущення про існування особистої упередженості судді/суддів, але без доказового підтвердження, не може бути підставою для відводу.
В обсязі наведених доводів Суд, з уваги на висловлені мотиви, не має підстав для задоволення заяви про відвід суддів Білак М. В., Мацедонської В. Е., Желєзного І. В. від розгляду касаційної скарги позивача на судові рішення у справі № 320/3353/25 (провадження №К/990/46179/25).
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білак М. В., Мацедонської В. Е., Желєзного І. В. від розгляду справи № 320/3353/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович