24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №560/12106/25
адміністративне провадження № К/990/42893/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року
у справі №560/12106/25
за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося в суд з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить скасувати постанову від 05 травня 2025 року ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року визнано неповажними причини пропуску Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строку звернення до суду, вказані в клопотанні від 10 липня 2025 року. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання письмової заяви, із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, якщо вони є, та надання доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року визнано неповажними причини пропуску Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строку звернення до суду з цією позовною заявою; позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови - повернуто позивачеві.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року залишено без змін.
До Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №560/12106/25.
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про виконання вимог ухвали, до якої додано платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору встановленому законом розмірі, а тому касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви.
У відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі оскаржуваних судових рішень та доводи, викладені у касаційній скарзі, не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у застосуванні норм процесуального права у такій категорії адміністративних справ.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Враховуючи відсутність обґрунтування впливу наслідків розгляду цієї скарги на формування єдиної правозастосовної практики у застосуванні норм процесуального права, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №560/12106/25 необхідно відмовити.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №560/12106/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько