24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/25393/25
адміністративне провадження № Пз/990/14/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А. Г.,
суддів: Білак М.В., Желєзного І.В., Мацедонської В. Е., Соколова В.М.,
розглянувши подання судді Київського районного суду м. Одеси Луняченка В.О. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи №420/25393/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
28 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що його - ОСОБА_1 , є особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП - протиправними;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення №Е1528887 від 08 березня 2025 року до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про доставлення його - ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області повідомлення/звернення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення його - ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року №1487.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд Київського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2025 року прийнято та відкрито провадження в адміністративній справі № 420/25393/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
18 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшло подання судді Київського районного суду м. Одеси Луняченка В. О. від 30 жовтня 2025 року про розгляд справи №420/25393/25 Верховним Судом як судом першої інстанції в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
Це подання надійшло разом з матеріалами адміністративної справи №420/25393/25, до якого долучено копії ухвал Київського районного суду м. Одеси про відкриття провадження у справах - на підтвердження того, що у провадженні зазначеного суду є значна кількість таких справ, як та, яку направлено до Верховного Суду для ухвалення зразкового рішення.
Обґрунтовуючи необхідність розгляду цієї справи як зразкової, суддя у своєму поданні наголошує на тому, що на теперішній час в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває низка типових справ, де також порушуються вищезгадані питання стосовно визнання протиправними дій по внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення особами правил військового обліку, а саме: №420/31976/25, № 420/32140/25, № 420/31779/25.
Мотивуючи доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової суддя, серед іншого, зазначив про необхідність вирішення при розгляді справи №420/25393/25 питання предметної юрисдикції адміністративних судів, які повинні розглядати справи даної категорії. У цій справі та в інших справах, перелічених у поданні, предметом спору є дії щодо внесення відомостей про порушення особами вимог законодавства щодо військового обліку та мобілізації, а також повідомлення органів Національної поліції відносно таких осіб, проте позивачі не заявляють вимоги щодо визнання незаконними самого факту притягнення до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі №420/25393/25 як зразкової, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частина друга статті 290 КАС України передбачає, що у поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи.
До подання додаються матеріали справи.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 КАС України зразкова адміністративна справа - це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону у вимірі доцільності ухвалення зразкового рішення Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень.
У цьому зв'язку Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ може бути підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду значної кількості однотипних справ.
Кількісний показник типових справ безумовно має значення при вирішенні питання про доцільність ухвалення зразкового рішення. Це вбачається безпосередньо зі змісту частини першої статті 290 КАС України.
Проте, необхідно також зауважити, що доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів повинна виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, що визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).
Не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, відтак механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно застосовувати/розглядати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції.
Одним з орієнтирів для застосування інституту зразкової справи, виступає необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори в яких виникли за аналогічних обставин та однакового правового регулювання спірних відносин. Наявність правової проблеми чи складності у правозастосуванні (зумовлена, приміром, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення у такій категорії спорів.
Неоднаковість підходів до вирішення однотипних спорів може проявитися, коли складеться певна (суперечлива чи неоднакова) судова практика їх розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, яка власне і засвідчить цю відмінність у правозастосуванні. У такому контексті зразкове рішення слугуватиме для судів першої та апеляційної інстанцій своєрідним орієнтиром того, як потрібно застосовувати закон і вирішувати подібні справи.
Підсумовуючи зазначимо, що певна кількість подібних справ, які є у провадженні адміністративних судів, безвідносно до проблематики правозастосування, не є достатньою підставою для відкриття провадження у зразковій справі.
Повертаючись до подання, то з уваги на написані вище міркування колегія суддів дійшла таких висновків.
Доцільність ухвалення зразкового рішення у цій справі мотивовано головним чином необхідністю вирішення питання предметної юрисдикції адміністративних судів, які повинні розглядати справи даної категорії.
Однак, метою зразкового провадження є створення прецеденту, встановлення правових принципів, які можна застосовувати до типових справ у майбутньому судами нижчих інстанцій. Завдяки встановленню чітких правових принципів, які можна застосовувати в типових справах, суди можуть уникнути суперечностей у своїх рішеннях, скоротити час і ресурси, необхідні для їх вирішення. Таким чином, врахування висновків, викладених у судових рішеннях, ухвалених за результатами розгляду зразкових справ, є важливим інструментом для забезпечення послідовності, ефективності та передбачуваності судової практики в однотипних спорах.
Отож, у поданні не розкрито у чому суд бачить проблему у правозастосуванні у вимірі спірних правовідносин (зумовленої, приміром, нечіткістю чи суперечливістю законодавства, наявністю неоднакових підходів до його тлумачення і застосування, неузгодженістю судової практики вирішення цих спорів) і самостійної відповіді на поставлені ним питання, з приводу яких пропонує висловитися Верховному Суду.
На думку колегії суддів, передусім передання для вирішення Верховному Суду справу (як зразкову) має існувати правова проблема, яка потребує однакового вирішення для значної кількості (типових) справ, а не розмежування юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що у поданні про розгляд цієї справи Верховним Судом як зразкової не міститься належних і обґрунтованих міркувань, які б свідчили про необхідність розв'язання існуючих структурних юридичних проблем, що є підґрунтям для порушень прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, та зумовлювали б доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової.
Відповідно до частини шостої статті 290 КАС України Верховний Суд відмовляє у відкритті провадження у зразковій справі, якщо подання не відповідає вимогам частини першої та (або) другої цієї статті, зокрема через значні розбіжності у їх фактичних обставинах, які унеможливлюють прийняття для них зразкового рішення.
Зважаючи на наведене, у відкритті провадження у зразковій справі потрібно відмовити.
Керуючись приписами статей 241, 248, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті провадження за поданням судді Київського районного суду м. Одеси Луняченка В. О. про розгляд справи №420/25393/25 Верховним Судом як зразкової.
2. Матеріали адміністративної справи №420/25393/25 разом з поданням та доданими документами повернути до Київського районного суду м. Одеси.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк
судді М. В. Білак
І. В. Желєзний
В. Е. Мацедонська
В. М. Соколов