24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №440/8214/25
адміністративне провадження № К/990/45670/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №440/8214/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період служби: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2022 року; з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за періоди служби: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2022 року; з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (з урахуванням основних та додаткових його складових, а також премії), а також виплаченої за період грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням основних та додаткових його складових, а також премії) за період з 01 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплаченої за період грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, і тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 обґрунтовану частину витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 440/8214/25 залишено без руху. Надано військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 1453,44 грн та надання безпосередньо до суду оригіналу платіжного доручення (квитанції тощо) протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху. Роз'яснено військовій частині НОМЕР_1 , що відповідно до частини п'ятої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, питання про повернення апеляційної скарги буде вирішено протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 440/8214/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
06 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №440/8214/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Щодо рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Оскільки оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, то воно не може бути оскаржене до суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року необхідно відмовити.
Щодо ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року.
Частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Так, зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції від 06 жовтня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що відповідачем не наведено жодної підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, не зазначено у чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального чи матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Фактично відповідачем у касаційній скарзі викладено незгоду із судовим рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року.
Керуючись статтею 248, 328, 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі №440/8214/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №440/8214/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська