24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 560/11459/25
адміністративне провадження № К/990/47188/25
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачук А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №560/11459/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНІНВЕСТБУД" до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів, постанови та зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНІНВЕСТБУД" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.06.2025 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва "Нове будівництво офісної будівлі з вбудованими комерційними приміщеннями та паркінгом по вул. Річковій, 38 в м. Хмельницькому", затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 13.11.2023 №443, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:5172-5208-9413-8017;
- зобов'язати відповідача вилучити з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомості про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва "Нове будівництво офісної будівлі з вбудованими комерційними приміщеннями та паркінгом по вул. Річковій, 38 в м. Хмельницькому", затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 13.11.2023 №443, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:5172-5208-9413-8017;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції архітектури та містобудування України від 24.06.2025 №142 "Про проведення позапланової перевірки";
- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09.07.2025 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;
- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09.07.2025 про зупинення підготовчих та будівельних робіт;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України від 21.07.2025 №33-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, позовні вимоги задоволено.
17.11.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 560/11459/25.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України належні підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише цитування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо незгоди відповідача з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилання на фактичні обставини справи, неврахування судом апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.02.2021 у справі №420/5740/19 правовідносини у якій не є релевантними зі спором, який виник у справі № 560/11459/25, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, згідно із положеннями КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, навести аргументи в обґрунтування своєї позиції, а також навести обставини, за яких можуть бути переглянуті судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №560/11459/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНІНВЕСТБУД" до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів, постанови та зобов'язання вчинити дії повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
........................
А.І. Рибачук,
Суддя Верховного Суду