ф
24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №620/1886/25
адміністративне провадження №К/990/45632/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 620/1886/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова за період з 01 січня 2021 року до 18 липня 2022 року, за жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2025 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2024 року - у розмірі 3028 грн, на 01 січня 2025 року - у розмірі 3028 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року до 18 липня 2022 року, за жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2025 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2024 року - у розмірі 3028 грн, на 01 січня 2025 року - у розмірі 3028 грн;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року до 18 липня 2022 року, за жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2025 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року до 18 липня 2022 року, за жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року та допомогу на оздоровлення за 2021, 2025 роки, обчисливши її розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, у 2022 році - 2481 грн, у 2024 році 3028 грн та у 2025 році 3028 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 620/1886/25 повернуто особі, яка її подала, оскільки у такій не викладені передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
06 листопада 2025 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 620/1886/25
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В касаційний скарзі позивач з посиланням на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Обґрунтування скаржника щодо наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, є мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328- 330, 334, 335, 338 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 620/1886/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати справу № 620/1886/25 з Чернігівського окружного адміністративного суду.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська