24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 520/22302/24
адміністративне провадження № К/990/44152/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 520/22302/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (головуючий суддя Григоров Д.В.),
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 28 жовтня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Подобайло З.Г., суддів: Ральченка І.М., Чалого І.С.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 08.08.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - Головне управління ДПС у Харківській області, відповідач), у якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДПС у Харківській області № 23-дп від 14.05.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » у вигляді оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ) (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень), доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень).
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка наводила доводи про незаконність оскаржуваного наказу відповідача у зв'язку із безпідставним застосуванням до неї дисциплінарного стягнення та порушенням процедури проведення дисциплінарного провадження.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено позивачці строк звернення до суду у справі № 520/22302/24. Адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
3.1. Поновлюючи позивачці строк звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий строк пропущено із поважних причин оскільки щодо позивачки у кримінальному провадженні з 09.04.2024 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який з 30.04.2024 змінено на цілодобовий домашній арешт.
4. Ухвалою від 02.09.2024 Харківський окружний адміністративний суд залишив без задоволення клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду, а позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, установивши позивачці десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій викласти інші поважні причини для поновлення строку звернення до суду ніж ті, які були повідомлені суду.
4.1. Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини пов'язані із проходженням позивачкою публічної служби, а тому строк звернення до суду становить один місяць (частина п'ята статті 122 КАС України).
4.2. Харківський окружний адміністративний суд встановив, що перебіг строку звернення ОСОБА_1 до суду розпочався з 19.05.2024, оскільки з огляду на приписи статті 9-1 Закону № 889-VIІІ та наявну (відому) дату відправлення відповідачем на електронну пошту позивачки завіреної копії оскаржуваного наказу Головного Управління ДПС у Харківській області від 14.05.2024 № 23-дп (15.05.2024), саме з 19.05.2024 позивачка є такою, що повідомлена про накладене на неї дисциплінарне стягнення.
4.3. Суд першої інстанції відхилив доводи позивачки про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду через застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту та вказав, що відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09.04.2024 по справі № 642/1022/24 по кримінальному провадженню № 62023170020001576 від 03.08.2023, відносно позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчій ізолятор», а ухвалою від 30.04.2024 позивачці змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем перебування. Тож суд першої інстанції зауважив, що у період перебування позивачки під вартою з 09.04.2024 по 30.04.2024 не припадає на перебіг строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням того, що спірний наказ прийнято 14.05.2024 та повідомлено про нього 19.05.2024.
4.4. Інші підстави на які позивачка посилалася як на такі, що перешкодили їй у визначений законом строк звернутися до суду, зокрема посилання на перебування під домашнім арештом, суд відхилив.
5. На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачка подала клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому доводила, що спір у справі полягає в оскарженні рішення органу державної влади та не стосується проходження публічної служби, оскільки на час звернення до суду вона була відсторонена від виконання посадових обов'язків та не отримувала заробітну плату, тому, на думку ОСОБА_1 , до спірних правовідносин має бути застосовано загальний шестимісячний строк звернення до суду.
6. Посилаючись на перебування під цілодобовим арештом у період з 30.04.2024 по 07.06.2024, на обстріли з боку російської федерації, через які остання не мала можливості виходити з дому, відсутність комп'ютера та доступу до мережі Інтернет за адресою проживання, відсутність заробітку для сплати судового збору, вказувала на не можливості звернутися до суду у визначений процесуальним законом строк.
6.1. Оскаржуваною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 визнано неповажними вказані позивачкою підстави пропуску строку звернення до суду в цій справі. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, на підставі частини четвертої статті 123 КАС України, залишено без розгляду.
6.2. Визнаючи причини пропуску строку звернення до суду неповажними та залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що спір у справі стосується проходження позивачкою публічної служби, а позов у справі подано із пропуском місячного строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України, який сплив 19.06.2024.
6.3. Суд першої інстанції зазначив, що термін перебування позивачки під цілодобовим арештом закінчився 07.06.2024, а строк звернення до суду у цій справі - 19.06.2024.
6.4. Посилання ОСОБА_1 на обстріли її помешкання з боку російської федерації, відсутність підключення до мережі Інтернет, відсутність комп'ютера та коштів для сплати судового збору, суд вважав такими, що не вплинули на можливість звернутися до суду у визначений законом строк.
7. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2024 залишив без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та у свою чергу зауважив, що ОСОБА_1 зверталася до ДПС України, ПАТ «Укртелеком», «PROSTO», ТОВ «Радіо-Лінк» та отримувала відповіді на свою електронну скриньку (tlukianienko@ukr.net). Крім того, позивачка мала змогу звернутися до свого захисника в кримінальному провадження для отримання юридичних послуг, а саме подання позову до Харківського окружного адміністративного суду у строк визначений КАС України. Небажання звернутися за допомогою свідчить про пасивну поведінку позички.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. Підставою касаційного оскарження визначено частину другу статті 328 КАС України, а саме оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви після її перегляду в апеляційному порядку, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржниці у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні доводам клопотання про поновлення строку звернення до суду і апеляційної скарги та наполягає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальний шестимісячний строк звернення до суду, позаяк, на її дімку, спір у справі не стосується проходження публічної служби.
11. Скаржниця зауважує, що на час звернення до суду до неї у кримінальному провадженні було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посадових обов'язків вона не виконувала, заробітну плату не отримувала, тому суди попередніх інстанцій безпідставно застосували положення частини п'ятої статті 122 КАС України, якою визначено строк звернення до суду саме у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
12. За доводами скаржниці строк звернення до суду має обраховуватися з 15.08.2024 - з дня отримання відповіді від ДПС України, до якої вона зверталася із проханням про скасування накладених на неї дисциплінарних стягнень.
13. Позивачка у касаційній скарзі повторює раніше заявлені обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та вказує, що судами невраховано перебування її під цілодобовим домашнім арештом з 30.04.2024 по 07.06.2024, відсутність заробітку у зв'язку із відстороненням від виконання посадових обов'язків, відсутність зареєстрованого електронного кабінету, комп'ютерної техніки та мережі Інтернет, що ускладнило можливість звернення до суду у визначений законом строк.
14. Ухвалою Суду від 09.12.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. Не погоджуючись із касаційною скаргою, Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення та наводить доводи про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Відповідач зауважує, що позивачка повідомлена про накладені на неї дисциплінарні стягнення 19.05.2024 шляхом надіслання листом від 15.05.2024 № 23046/6/20-40-11-22 на адресу електронної пошти позивачки завіреної копії оскаржуваного наказу від 14.05.2024, проте до суду вона звернулася 08.08.2024, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого у частині п'ятій статті 122 КАС України.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19.11.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
17. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд виходить із такого.
18. Предметом спору у цій справі є наказ Головного Управління ДПС у Харківській області № 23-дп від 14.05.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » у вигляді оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VІІІ (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень), доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень).
19. Спірним питанням на етапі касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у цьому касаційному провадженні є застосування строку звернення до суду з позовом у спорі щодо оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення до посадової особи Головного Управління ДПС у Харківській області.
20. У цій справі підставою для залишення позовної заяви без розгляду слугував висновок суду першої інстанції, підтриманий постановою Другого апеляційного адміністративного суду, щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, тривалість якого становить один місяць, згідно частини п'ятої статті 122 КАС України, й обчислюється з дати ознайомлення із оскаржуваним наказом.
21. Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає.
22. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
23. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
25. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
27. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
28. Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
29. Отже перебування позивачки у спірний період на посаді начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.
30. У цій справі спір виник з приводу незгоди позивачки із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення під час проходження нею публічної служби, тому до спірних правовідносин має застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, а доводи скаржниці щодо відсторонення її від виконання посадових обов'язків не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій спеціального строку звернення до суду.
31. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
32. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
34. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
35. Процесуальні норми КАС України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов'язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.
36. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
37. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
38. Повертаючись до обставин цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено, та не заперечується позивачкою, що у зв'язку із відсутністю позивачки на службі 15.05.2024 листом ГУ ДПС № 23046/6/20-40-11-22 на її адресу електронної пошти було направлено належним чином завірені копії спірного наказу Головного Управління ДПС у Харківській області від 14.05.2024 № 23-дп «Про застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » у вигляді оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень), доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень). З огляду на приписи статті 9-1 Закону № 889-VIІІ та наявну (відому) дату відправлення відповідачем на електронну пошту позивачки завіреної копії оскаржуваного наказу відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що позивачка є такою, що повідомлена про накладення на неї дисциплінарного стягнення 19.05.2024 та саме із цієї дати слід обраховувати строк звернення до суду.
39. У цьому контексті варто зауважити, що Законом № 889-VIII врегульовано відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням і припиненням та визначено правовий статус державного службовця.
40. 19.09.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», яким Закон № 889-VIII доповнено статтею 9-1, яка установлює порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів.
40.1. Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 9-1 Закону № 889).
40.2. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними (частина 2 статті 9-1 Закону № 889).
40.3. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів (частина 3 статті 9-1 Закону № 889).
40.4. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення (частина 4 статті 9-1 Закону № 889).
41. Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 889-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042 затверджено Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку (далі - Порядок № 1042)
42. Пунктом 2 Порядку № 1042 передбачено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.
43. Варто зауважити, що аналізуючи положення статті 9-1 Закону України «Про державну службу», Верховний Суд у постанові від 09.08.2022 у справі № 380/876/21 дійшов висновку про альтернативність вибору керівником державної служби способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку. При чому, вибір одного із зазначених способів доведення інформації не тягне за собою обов'язку одночасного використання іншого.
44. Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20, від 22.12.2022 у справі № 160/8601/20, від 16.03.2023 у справі № 520/10516/2020.
45. З огляду на зазначене Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 повідомлена про накладене на неї дисциплінарне стягнення 19.05.2024, проте до суду звернулася 08.08.2024 - із пропуском місячного строку передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України. Отримання позивачкою відповіді ДПС України на її скаргу не змінюють початок обрахунку строку звернення до суду.
46. Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
47. Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
48. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
49. Так, за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
50. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
51. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
52. При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
53. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
54. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
55. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
56. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
57. Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
58. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
59. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
60. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
61. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
62. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
63. При цьому встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
64. У цій справі позивачка як на поважні причини, які ускладнили звернення до суду у визначений законом строк вказує на перебування під цілодобовим домашнім арештом, не мала заробітку для сплати судового збору, не має комп'ютерної техніки та доступу до мережі Інтернет та відповідно не зареєструвала електронний кабінет.
65. Суд погоджується із оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій вказаних обставин, як таких, що не пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивачки, позаяк перебування позивачки під цілодобовим домашнім арештом, мало місце у період з 30.04.2024 по 07.06.2024, а строк звернення до суду у цій справі закінчився 19.06.2024.
66. Водночас, звертаючись до суду ОСОБА_1 позовну заяву виготовила у паперовому вигляді з використанням програми «Microsoft Word», отримувала відповіді від ДПС України, ПАТ «Укртелеком», «PROSTO» та ТОВ «Радіо-Лінк» на електронну скриньку (tlukianienko@ukr.net), що позивачкою не заперечується.
67. Крім того, як зауважив суд апеляційної інстанції, позивачка у спірний період мала змогу звернутися до свого захисника в кримінальному провадження для отримання юридичних послуг щодо подання позову до Харківського окружного адміністративного суду у строк визначений КАС України.
68. Таким, що не заслуговує на увагу суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визнав посилання позивачки на запровадження воєнного стану в Україні та посилаючись на висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у № 757/30991/18-а зауважив, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Однак ОСОБА_1 не вказала яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на можливість вчасно звернутися до суду, а з матеріалів справи таких підстав судом не встановлено.
69. З огляду на викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про пропуск позивачкою строку звернення до суду з вимогами про скасування наказу Головного Управління ДПС у Харківській області № 23-дп від 14.05.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », не доведення позивачкою поважності причин пропуску строку та у зв'язку із цим - наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, відповідно до якої якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
70. Відтак, доводи касаційної скарги позивачки щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
71. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
72. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
73. Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
74. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 359, 350, 355, 356, 359 Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 28 жовтня 2024 року у справі № 520/22302/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов