24 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7989/24 пров. № А/857/27307/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (суддя - Карп'як О.О., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
ОСОБА_1 у квітні 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив про: визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 щодо відмови в зарахуванні до його страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 періоду роботи з 31.12.2021 по 02.11.2023 на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля», та перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 05.10.2023 року, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VI, починаючи з 05.10.2023, з урахуванням раніше проведених виплат, зарахувавши при цьому до його страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за списком №1 період роботи з 31.12.2021 по 02.11.2023 на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року № о/р133950001595.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2023 відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період роботи позивача з 31.12.2021 по 02.11.2023 на ВП Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 гривень.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до матеріалів пенсійної справи пільговий стаж ОСОБА_1 складає 13 років 4 місяці 17 днів, що не дає право на перерахунок пенсії та визначення її розміру згідно зі статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Також зазначає, що суд підтверджує той факт, що відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, однак, вирішуючи справу по суті суд поклав всю відповідальність безпосередньо на Управління яке, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України та положень ст. 24 Закону 1058 не мало правових підстав для врахування спірного періоду роботи без відповідного підтвердження або уточнення відомостей.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач з 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 02.11.2023, перебуваючи на пенсії за віком, позивач продовжував працювати.
02.11.2023 на підставі наказу №318-к від 07.11.2023 року позивача, прохідника підземного 5-го розряду дільниці підготовчих робіт звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоров'я).
05.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок та обчислення пенсії за віком у розмірі, визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки позивач має більше 15 років стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, з повним робочим днем під землею, виробництв, робіт професій, посад та показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області о/р НОМЕР_1 від 11.10.2023 року відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. У рішенні вказано, що страховий стаж враховано лише до 31.12.2021 року відповідно до індивідуальних відомостей реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Оскільки пільговий стаж заявника складає 13 років 4 місяці 17 днів, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його дії протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.114 Закону № 1058 за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абз.1 і 15, 23, п.1 ч.2 цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абз.1 ст.26 Закону № 1058, зменшується на один рік.
Відповідно до абзаців першого, третього частини першої статті 28 Закону України № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої таким Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі- Закон №345) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у сфері оплати праці, соціального захисту та вирішення соціально-побутових проблем працівників гірничодобувної галузі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №345, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, а також на працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 8 Закону №345 визначено особливості пенсійного забезпечення зазначеної категорії працівників. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше ніж 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків їх заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Крім того, для обчислення розміру пенсії за віком за кожний повний рік роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується один рік.
Аналогічні положення містяться й у абзаці третьому частини першої статті 28 Закону №1058, яким передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №345, а також працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням таких осіб, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Отже, з аналізу наведених правових норм убачається, що законодавець передбачив спеціальний порядок пенсійного забезпечення для осіб, які працювали на підземних роботах за Списком №1, надаючи їм право на підвищений мінімальний розмір пенсії, а також додаткове зарахування страхового стажу за кожен повний рік підземної роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, трудовий стаж підтверджується трудовою книжкою. У випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній порядок підтвердження трудового стажу встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, у разі відсутності трудової книжки або наявності неправильних чи неточних записів у ній, для підтвердження трудового стажу можуть прийматися довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, пункт 20 Порядку №637 передбачає, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, необхідні для підтвердження права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, спеціальний трудовий стаж підтверджується уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У таких довідках повинні бути зазначені періоди роботи, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт і номер Списку, до якого віднесено цей період, а також первинні документи, на підставі яких видано довідку.
Аналіз наведених положень свідчить, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника, є трудова книжка. Разом із тим, у разі відсутності в ній відомостей щодо умов праці чи характеру виконуваної роботи, підтвердження спеціального (пільгового) трудового стажу може здійснюватися на підставі уточнюючих довідок, виданих підприємством або його правонаступником.
У випадках, коли підприємства, установи чи організації або їх правонаступники знаходяться на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, підтвердження спеціального трудового стажу допускається за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до норм частини 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як встановлено судом, в трудовій книжці серії НОМЕР_2 на ім'я позивача від 10.09.1984 у спірний період наявні записи про роботу з 09.08.2011 на ВП «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля» по 02.11.2023.
В той же час, у відзиві відповідач вказує, що в Індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивача вбачається, що страхові внески підприємством не сплачено за квітень-травень 2022 року та з 01.07.2022 по 31.12.2023 включно. Заробітна плата врахована по 31.12.2021, оскільки після зазначеної дати дані щодо заробітної плати в СПОВ відсутні.
Разом з тим, згідно вимог ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 340/1454/21.
Крім цього, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Слід зазначити, що інших підстав не зарахування до страхового стажу позивача періоду його трудової діяльності з 31.12.2021 по 02.11.2023 відповідач в спірному рішенні не зазначив.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового та пільгового (підземного) стажу за Списком №1 періоду роботи позивача з 31.12.2021 по 02.11.2023 у ВП «Шахта Лісова» ДП «Львіввугілля» з моменту призначення пенсії є протиправними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкти владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяли не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 380/7989/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська