13 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12626/25 пров. № А/857/36851/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Гепфель А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за його позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови,
суддя у І інстанції Поліщук О.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 22 серпня 2025 року,
24.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 10200 грн від 15.07.2025 та скасувати постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в сумі 10200 грн від 15.07.2025 року у виконавчому провадженні №76820261.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі №460/12626/25 у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що фактичним виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №460/12854/23 є не сам по собі повторний розгляд пенсійним органом заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023, а прийняття за результатом такого розгляду рішення, яке враховує висновки суду, викладені у названому судовому рішенні. Рішення суду в справі № 460/12854/23 невиконане позивачем у спосіб, що встановлений судовим рішенням, позаяк висновки суду, висловленні у такому рішенні, не були враховані пенсійним органом при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 .
Окрім того, суд зазначив, що надання правової оцінки аргументам щодо виявлення розбіжностей у періодах проживання зазначених в наданій позивачем довідці органу місцевого самоврядування та будинкових книгах, про що пенсійним органом складено акт перевірки факту проживання від 07.03.2023 №1700-1102-1/1609, мало бути предметом доказування у ході розгляду справи №460/12854/23 по суті, а не на стадії виконання рішення суду в названій справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова від 15.07.2025 у виконавчому провадженні №76820261 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн прийнята державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження», а відтак позовна заява не підлягає задоволенню.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке просило таке скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пенсійним органом на виконання рішення суду у справі №460/12854/23 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та за результатами такого перегляду 05.06.2024 винесено рішення №172350003159 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
При виконанні вказаного рішення враховано висновки суду та вирішено, що оскільки згідно з актом перевірки факту проживання від 07.03.2023 №1700-1102-1/1609 виявлено розбіжності у періодах проживання, зазначених в довідці та будинкових книгах, то до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання згідно з довідкою від 16.02.2023 №379, виданою Рокитнівською селищною радою Сарненського району Рівненської області.
Таким чином, підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що документами не підтверджено постійне проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Отже, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №460/12854/23 виконано в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23, що залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024, визнано протиправним рішення ГУ ПФУ від 02.03.2023 №172650006213; зобов'язано ГУ ПФУ повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
07.10.2024 Рівненським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист №1 про зобов'язання ГУ ПФУ повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
20.01.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. (далі - Виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76820261 з примусового виконання виконавчого листа №1 у адміністративній справі №460/12854/23, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 07.10.2024.
17.02.2025 Виконавцем у цьому виконавчому провадженні сформовано вимогу №4262, якою боржника ГУ ПФУ зобов'язано негайно надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі №460/12854/23 з наданням підтверджуючих документів.
На виконання вказаної вимоги ГУ ПФУ згідно із супровідним листом від 24.02.2025 №1700-0802-5/12113 скерувало до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2024 №172650006213 на виконання рішення суду від 27.12.2023 №460/12854/23.
Згідно із рішенням №172650006213 за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди; до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання згідно з довідкою від 16.02.2023 №379, виданою Рокитнівською селищною радою Сарненського району Рівненської області, оскільки актом перевірки факту проживання від 07.03.2023 №1700-1102-1/1609 виявлено розбіжності періодів проживання, зазначених у довідці та будинкових книгах. Таким чином, документами не підтверджено постійне проживання заявника в смт. Томашгород Сарненського району Рівненської області; період постійного проживання (роботи) заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 2 місяці 25 днів (з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по 31.12.1992 - Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Томашгород), чого не достатньо для визначення права на зниження пенсійного віку.
04.03.2025 Виконавцем у виконавчому провадженні №76820261 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ГУ ПФУ штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Підставою для прийняття такої постанови, як слідує з її змісту, слугував висновок державного виконавця про те, що ГУ ПФУ при повторному розгляді питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023 не враховано висновків суду, викладених у рішенні від 21.05.2024.
08.04.2025 Виконавцем було скеровано другу вимогу до ГУ ПФУ щодо виконання судового рішення у справі №460/12854/23.
Листом від 01.05.2025 боржником зазначено, що рішення у справі №460/12854/23 виконане, оскільки пенсійним органом повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та у якості підтверджуючих документів до листа долучено рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2024 №172650006213.
03.07.2025 Виконавцем було скеровано третю вимогу щодо виконання судового рішення у справі №460/12854/23.
08.07.2025 на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист від боржника аналогічний попередньому.
15.07.2025 Виконавцем у виконавчому провадженні №76820261 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн у порядку статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження».
Вважаючи таку постанову протиправною, ГУ ПФУ звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з частиною1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини1 статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Як передбачено статтею 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статті 75 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з частиною 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №460/12854/23, яким зобов'язано ГУ ПФУ повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, пенсійним органом повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та за результатами такого перегляду 05.06.2024 винесено рішення №172350003159 про відмову в призначенні пенсії.
Під час повторного розгляду заяви ГУ ПФУ до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання згідно з довідкою від 16.02.2023 №379, виданою Рокитнівською селищною радою Сарненського району Рівненської області, оскільки згідно з актом перевірки факту проживання від 07.03.2023 №1700-1102-1/1609 виявлено розбіжності у періодах проживання, зазначених в довідці та будинкових книгах. Період постійного проживання (роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, підтверджений актом перевірки факту проживання від 07.03.2023 №1700-1102-1/1609, становить 2 роки 2 місяці 25днів (з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по 31.12.1992 Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Томашгород), що недостатньо для визначення права на зниження пенсійного віку.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду у справі №460/12854/23 ГУ ПФУ виконано в межах зобов'язальної частини вказаного рішення суду, а тому підстав для накладення штрафу у Виконавця не було.
Наведені обставини дають підстави суду апеляційної інстанції не погодитись з висновком суду першої інстанції, як таким, що повністю спростовується доводами апеляційної скарги і встановленими обставинами справи.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та позовні вимоги ГУ ПФУ задовольнити.
При цьому позовні вимог ГУ ПФУ про визнання неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення оспорюваної постанови від 15.07.2025 фактично охоплюються вимогою про скасування такої постанови та окремого задоволення не потребують.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 287, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі №460/12626/25 та позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінської Інни Анатоліївни від 15 липня 2025 року у виконавчому провадженні №76820261 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області штрафу.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі у зв'язку із відрядженням судді Качмара В.Я. складена 24 листопада 2025 року.