13 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2616/25 пров. № А/857/27600/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Гепфель А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за її адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
суддя у І інстанції Ксензюк А.Я.,
час ухвалення рішення 10 год 50 хв,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 04 червня 2025 року,
У березні 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) від 27.12.2024:
№0352332407, яким їй донараховано податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на загальну суму 110 916,00 грн, з яких за 2018 рік - 92466,00 грн, за 2019 рік - 18450,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 11091,60 грн;
№0352342407, яким позивачці донараховано військовий збір (далі - ВЗ) на загальну суму 9243,00 грн, з яких за 2018 рік - 7705,50 грн, за 2019 рік - 1537,50 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 924,30 грн;
№0352372407, яким позивачці нараховано штрафні (фінансові санкції) з ПДФО, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 рік, у розмірі 340,00 грн;
№0352392407, яким позивачці нараховано штрафні (фінансові санкції) з ПДФО, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, за 2018-2022 роки у розмірі 1020,00 грн.
Окрім того, ФОП ОСОБА_1 просила визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДПС від 217.12.2024 №0352362407 про застосування штрафних фінансових санкцій за своєчасно ненарахований єдиний внесок у розмірі 45543,30 грн та вимогу про сплату боргу недоїмки №Ф-0352352407 від 27.12.2024 на суму 92076,60 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі №140/2616/25 у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що 16.05.2024 ГУ ДПС на адресу ФОП ОСОБА_1 було надіслано лист щодо проведення перевірки та надання протягом 15-ти робочих оригіналів документів, які будуть використані в ході проведення перевірки, який був отриманий нею 28.05.2024. У вказаному листі контролюючий орган чітко зазначив перелік документів, які необхідно надати платнику, та які будуть використані в ході проведення перевірки. Доказів надання позивачкою відповіді з долученням зазначених контролюючим органом документів матеріали справи не містять.
За результатами поведеної перевірки складно акт про результати позапланової невиїзної перевірки №33268/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 29.11.2024, який отримано ФОП ОСОБА_1 06.12.2024.
Позивачкою не доведено факту порушення вимог законодавства про проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки, а відтак акт перевірки є доказовим джерелом інформації стосовно виявлених порушень вимог податкового законодавства.
Доводи позивачки про те, що на момент винесення наказу про проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваних ППР минули встановлені статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК) строки давності суд вважав безпідставними.
Відтак, ГУ ДПС із дотриманням п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки винесено оскаржувані ППР.
Доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що контролюючим органом визначено зобов'язання за 2018 - 2019 роки поза межами 1095 днів суд вважав безпідставними.
ФОП ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, у якій просила таке скасувати та задовольнити її позов у повному обсязі.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції проігноровано вимоги пункту 102.1. статті 102 ПК щодо строків, протягом яких контролюючий орган вправі провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків.
Водночас апелянт наполягає на неправильному застосуванні судом першої інстанції підпункту 69.2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК.
У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно посилається на підпункт 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом, та дійшов помилкового висновку про те, що перебіг строків, визначених ПК України та іншими законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, відновлено з 01.08.2023. яким строки для проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України було відновлено з 27.05.2022, а не з 01.08.2023, як помилково вказав суд першої інстанції.
Наполягає на тому, що закінчення встановленого статтею 102 ПК строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку.
Враховуючи безпідставність доводів податкового органу щодо заниження позивачкою суми чистого оподатковуваного доходу нарахування єдиного внеску також є протиправним, оскільки жодних самостійних порушень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, під час в ході проведення перевірки встановлено не було.
Водночас звертає увагу апеляційного суду на те, що при винесенні ППР від 27.12.2024 №0352392407 контролюючим органом не було дотримано вимог Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, щодо зазначення усієї необхідної інформації, що не дозволяє встановити які саме документи не були наданні платником податковому органу. При цьому відповідач не надав доказів про те, що у ході проведення перевірки позивачці надсилалися будь які запити про надання документів та остання не надала відповіді на такі запити, про що був складений відповідний акт.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 . ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що лист щодо проведення контролюючим органом перевірки та надання протягом 15-ти робочих оригіналів документів, які будуть використані в ході проведення перевірки, був надісланий для ФОП ОСОБА_1 16.05.2024 та отриманий нею 28.05.2024.
Копія наказу ГУ ДПС про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачки від 14.10.2024 №3541-п та письмове повідомлення від 15.10.2024 №1062 були надіслані 17.10.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.10.2024, однак повернулися за закінченням строку зберігання.
Щодо періоду та строків проведення ГУ ДПС документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 зазначає, що така була проведена за період 01.01.2018 по 21.07.2022 згідно з наказом від 14.10.2024 № 3541-п. Перевірка проводилася з 18.11.2024 по 22.11.2024.
Позивачка з 07.01.2018 по 31.12.2018 перебувала на загальній системі оподаткування та подавала декларації про майновий стан та доходи. Граничний термін подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік - 11.09.2019.
У період з 18.03.2020 по 30.06.2023 строк давності, передбачений статтею 102 ПК, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17.03.2022 по 01.082023 - у зв'язку із дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Відповідно до пункту 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків передбачених пунктом 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Отже, позапланова документальна перевірка (крім єдиного внеску) проводиться за період, визначений контролюючим органом з урахуванням строків давності - 1095 днів, що продовжуються в період їх зупинення з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно).
У зв'язку із наведеним перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 проведена в межах 914 днів, а саме:
2019 рік - 324 дні (з 11.02.2019 - дата граничного терміну подання декларації);
2020 рік - 76 днів (з 18.03.2020 - мораторій відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10);
2021 рік - не включається (мораторій відповідно до пункту 52- 2 підрозділу 10);
2022 рік - не включається (мораторій відповідно до пункту 52- 2 підрозділу 10);
2023 рік - 153 дні (з 01.08.2023 - припинення мораторію);
2024 року - 361 дні (ППР винесено 27.12.2024).
Щодо подання декларацій про майновий стан та доходи за 2018/2019 роки, ФОП ОСОБА_1 не було надано за 2018 - 2019 роки книгу обліку доходів та витрат, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків ТМЦ, актів списань, актів виконаних робіт, тощо.
Відтак, у контролюючого органу не було можливості визначити вартість товарно-матеріальних цінностей або вартість виконаних робіт, що реалізовані або використані ФОП ОСОБА_1 за 2018 - 2019 роки, внаслідок ненадання нею для перевірки первинних документів, які підтвердили суми витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу.
Після отримання ФОП ОСОБА_1 06.12.2024 року акту перевірки №33268/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 29.11.2024 вона набула право протягом 10 робочих днів надати на розгляд комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок свої заперечення та матеріали, що спростовують її фінансову відповідальність, проте таким правом не скористалася.
Оскільки акт перевірки від 29.11.2024 №33268/03-20-24-07/ НОМЕР_1 отримано позивачкою 06.12.2024, то відповідачем у встановлені законом строки винесено оскаржувані ППР.
Представник ФОП ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та позов задовольнити у повному обсязі.
Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДПС відповідно до наказу від 14.10.2024 №3541-п та повідомлення від 15.10.2024 №1062 провело документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2018 по 21.07.2022 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.10.2012 по 21.07.2022 з врахуванням вимог п.102.1. ст.102 ПК.
За результатами перевірки було складно акт про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 №33268/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 29.11.2024, у якому констатовано встановлення порушення:
пунктів 44.1, 44.3 статті 44; пункту 164.1 статті 164; пункту 177.2, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК, внаслідок чого занижено ПДФО на загальну суму 110 916,0 грн, у т.ч. за 2018 рік - 92466,0 грн та за 2019 рік - 18450,0 грн;
підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162; підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163; підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164; підпункту 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК, внаслідок чого занижено ВЗ на загальну суму 9243,0 грн, у т.ч. за 2018 рік -7705,50 грн та за 2019 рік -1537,50 грн;
пункту 2 частини 1 статті 7; частини 5 статті 8, частин 2, 3 статті 9 розділу ІІІ Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), внаслідок чого занижено єдиний внесок на загальну суму 91086,60 грн, у т.ч. за 2018 рік - 68801,04 грн та за 2019 рік - 22285,56 грн;
пункту 3 частини 1 статті 7; пунктів 2, 3, 8 статті 9 розділу ІІІ Закону №2464-VI, внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок за жовтень-грудень 2016 року в сумі 990,00 грн;
підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49; пункту 176.1 “в» статті 176 ПК у зв'язку із несвоєчасним поданням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік;
пункт 2 частини 4 статті 6 Закону №2464-VI у зв'язку із несвоєчасним поданням звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску за 2020 рік;
пункту 296.3 статті 296 ПК у зв'язку із несвоєчасним поданням декларацій за І квартал 2020 року, 2020 рік, І квартал 2021 року, ІІІ квартал 2021 року, 2022 рік;
пункту 9.6 підрозділу 8 Перехідних положень ПК через несвоєчасне подання декларацій за квітень 2022 року та травень 2022 року та неподання декларації за липень 2022 року;
пункту 121.1 статті 121 ПК через незабезпечення надання для перевірки первинних документів за 2018-2019 роки, які підтверджують понесені валові витрати та отримані доходи.
На підставі наведених у вказаному акті перевірки висновків ГУ ДПС 27.12.2024 прийняло ППР:
№0352332407, яким позивачці було донараховано ПДФО на загальну суму 110 916,00 грн, у т.ч. за 2018 рік - 92 466,00 грн та за 2019 рік - 18 450,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 11 091,60 грн;
№0352342407, яким донараховано ВЗ на загальну суму 9243,00 грн, у т.ч. за 2018 рік - 7705,50 грн та за 2019 рік - 1537,50 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 924,30 грн;
№0352372407, яким за платежем ПДФО, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, за 2018 рік нараховано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 340,00 грн;
№0352392407, яким за платежем ПДФО, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, за 2018-2022 роки нараховано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 1020,00 грн.
Водночас 27.12.2024 відповідач виніс рішення №0352362407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 45543,30 грн та сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0352352407 на суму 92076,60 грн.
ФОП ОСОБА_1 не погодилася із вказаними рішеннями ГУ ДПС та звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За правилами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, та наданих пояснень апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду для об'єктивної оцінки оскаржуваного рішення першої інстанції передусім слід встановити дотримання контролюючим органом порядку та строку проведення документальної позапланової перевірки позивачки, результати якої покладені в основу оспорюваних рішень контролюючого органу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
У відповідності до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
За правилами статті 62 ПК одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Як передбачено пунктом 75.1 статті 75 ПК, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Приписами статті 79 ПК встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
При цьому за приписами пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У відповідності до матеріалів справи, наказом в.о. начальника ГУ ДПС від 14.10.2024 №3541-п було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2018 по 21.07.2022 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.10.2012 по 21.07.2022 з врахуванням вимог пункту 102.1 статті102 ПК, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК, на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК, у зв'язку із внесенням запису до ЄДР щодо припинення платника податків - ФОП ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи апелянта у частині неправильного застосування судом першої інстанції при вирішенні спору приписів підпункту 69.2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, апеляційний суд зазначає таке.
Постановою Кабінет Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин.
Верховна Рада України 17.03.2020 ухвалила Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №533-IX, що набув чинності 18.03.2020, яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Так, пунктом 52-2 було установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18.03.2020 по 31.05.2020 зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Згодом Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були внесені зміни у розділ XX «Перехідні положення» у підрозділ 10 ПК, у пункті 52-2 абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту:
"52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім:
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу".
У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами восьмим десятим. 29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме: в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри "по 31.05.2020 " замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що шляхом внесення змін до ПК на законодавчому рівні було запроваджено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинено на цей же період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 року та не були завершеними, окрім зазначених вище перевірок.
Дію карантину, введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", було відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Попри те, під час дії вказаного карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та триває дотепер.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 № 2118-IX, який набрав чинності з 07.03.2022 (далі -Закон № 2118-ІХ), підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК було доповнено пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Цим же Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК доповнено підпунктом 69.9, яким передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У подальшому Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX), який набув чинності 17.03.2022, були внесені зміни у підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК, а саме:
у пункті 52-2: в абзаці першому слова "та фактичних" виключити; абзаци четвертий - восьмий виключити; в абзаці десятому слова "та фактичні" виключити;
у пункті 69: підпункт 69.2 викласти в такій редакції:
"69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.2-1 та 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.
Така камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена протягом 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання;
фактичних перевірок.
Дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану».
Окрім цього, Законом № 2120-IX статтю 102 ПК було доповнено пунктом 102.9, яким передбачив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згодом Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набув чинності 27.05.2022, (далі - Закон № 2260-ІХ) були внесені зміни до ПК у підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" та підпункт 69.2 викладено у такій редакції:
"69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
а) камеральних перевірок;
б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
в) фактичних перевірок».
Водночас цим же Законом № 2260-ІХ пункт 102.9 статті 102 ПК України було доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом».
Відтак, слід погодитися із доводами апелянта про те, що з урахуванням наведеного правового регулювання перебіг відповідних строків, крім тих, що окремо передбачені ПК України, зупинений, а отже на підставі Закону № 2260-IX з 27.05.2022 перебіг строків для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК, які були зупинені Законом № 2118-ІХ, було поновлено.
Попри те, Законом України № 2719-IX від 03.11.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» пункт «б» підпункту 69.2 викладено в такій редакції:
«документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів)».
У такій редакції вказана норма діяла до 01.08.2023, коли Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набув чинності 01.08.2023, були внесені зміни у пункт 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК, а саме:
у підпункті 69.2:
абзац перший викласти в такій редакції:
« 69.2. Тимчасово, до 01.08.2023, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім»;
абзаци дев'ятий - вісімнадцятий замінити вісьмома новими абзацами такого змісту:
« 69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (у частині документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями…».
Разом із тим, 25.11.2022 набув чинності Закон України від 03.11.2022 №2719-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», яким абзац третій підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК щодо винятків, на які не поширюється тимчасова заборона перевірок до 01.08.2023, доповнено, серед іншого, документальними позаплановими перевірками, що проводяться з підстав, визначених підпунктом 78.1.16 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням).
Законом України від 09.11.2023 № 3453-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», який набув чинності 08.12.2023, до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК внесено зміни , а саме:
1. У підпункті 69.2:
1) в абзаці дев'ятому цифри і слова "69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX" замінити цифрами і словами "69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до 01.12.2023".
На підставі аналізу наведених правових норм сцд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про те, що перебіг строків, визначених ПК для проведення перевірок загалом відновився з 01.12.2023, а безпосередньо для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК - ще з 27.05.2022 на підставі Закону № 2260-IX.
При цьому відповідно до наказу в.о. начальника ГУ ДПС від 14.10.2024 № 3541-п документальна невиїзна перевірки ФОП ОСОБА_1 проводилася саме на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК, однак суд першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні помилково зазначив про те, що така перевірка проводилася на підпункт 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК та дійшов хибного висновку про те, що перебіг строків, визначених ПК та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, відновлено з 01.08.2023.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у спірному випадку має місце саме несвоєчасне подання позивачкою податкових декларацій, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував підпункт 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 ПК, який стосується випадків коли податкова декларація не була подана взагалі.
Відтак, перебіг 1095 денного строку, протягом якого контролюючий орган мав право визначити позивачці суму грошових зобов'язань за 2018 рік, розпочався 31.05.2019 (наступний день після фактичного подання податкової декларації, оскільки така була подана з порушенням строку) та був зупинений 18.03.2020 (на підставі Закону №533-IX, яким установлено мораторій на проведення перевірок). Отже, за період з 31.05.2019 по 18.03.2020 минув 291 день. Згодом перебіг цього строку відновився з 27.05.2022 (на підставі Закону №2260-IX).
При цьому документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДПС від 14.10.2024 № 3541-п, тобто по спливу ще 871 дня від дня відновлення перебігу строку для проведення перевірки 27.05.2022.
Таким чином, у цьому випадку податкові зобов'язання за 2018 рік, а саме з ПДФО в сумі 92466,00 грн; з ВЗ в сумі 7705,50 грн, а також нараховані на вказані суми штрафні санкції були визначені ФОП ОСОБА_1 через 1162 дні, тобто поза межами встановленого законом строку у 1095 днів.
З тих же підстав є протиправним застосування до позивачки штрафних санкцій в сумі 340,00 грн за несвоєчасне подання податкової декларацій про майновий стан та доходи за 2018 рік, а також визначення грошових зобов'язань по декларації про майновий стан та доходи від 15.09.2020 № 16881 (уточнююча) за 2019 рік, оскільки перебіг 1095-денного строку мав розпочатися 16.09.2020 (на наступний день після фактичного подання уточнюючої податкової декларації), тобто уже в період мораторію, введеного Законом №533-IX.
При цьому контролюючий орган у розділах 2.1, 2.2 акту перевірки від 29.11.2024 №33268/03-20-24-07/ НОМЕР_1 зазначив, що декларація про майновий стан та доходи №16881 від 15.09.2020 була подана ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2019 по 30.06.2019, тобто за період який фактично також знаходився поза межами 1095 від дня початку перебігу такого строку, а отже податкові зобов'язання за 2019 рік з ПДФО в сумі 18450,00 грн та по ВЗ в сумі 1537,50 грн разом із штрафними санкціями були визначені контролюючим органом поза межами 1095 дня (за днем подання уточнюючої податкової декларації).
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 21.12.2021 у справі № П/320/833/20, від 18.06.2019 у справі № 804/2057/16, від 12.02.2021 у справі № 1.380.2019.004085, відповідно до якої закінчення встановленого статтею 102 ПК строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку.
Разом із тим, виходячи із приписів статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок у спірному випадку нарахований контролюючим органом на суму доходу (прибутку), отриманого позивачкою від її діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Порушень ФОП ОСОБА_1 приписів самого Закону № 2464-VІ чи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, в ході проведення перевірки встановлено не було, що не заперечується відповідачем.
Оскільки з урахуванням наведених вище доводів нарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з ПДФО є протиправним, то сформована ГУ ДПС вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2024 № Ф-0352352407 та рішення від 27.12.2024 № 0352362407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, які є похідними, також слід визнати протиправними і скасувати.
Оцінюючи додатково доводи апелянта щодо ППР від 27.12.2024 №0352392407 апеляційний суд погоджується із тим, що таке не у повній мірі відповідає вимога, що зазначені у Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядок № 1204), а саме щодо наявності усієї необхідної інформації, оскільки з графи «обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків» неможливо встановити які саме документи не були наданні платником податковому органу, відсутні посилання на запити податкового органу, якими відповідні документи у позивача витребовувалися.
При цьому контролюючий орган не надав суду доказів на підтвердження того, що в ході проведення перевірки позивачці надсилалися запити про надання документів, які нею були виконані не були, з приводу чого у відповідності до пункту 85.6. статті 85 ПК складався відповідний акт про відмову у наданні витребовуваних документів.
При цьому відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі №380/4746/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Відтак, на переконання апеляційного суду, штрафні санкції в сумі 1020,00 грн, накладені згідно із ППР від 27.12.2024 № 0352392407 були застосовані без належного обґрунтування, а відтак таке рішення суб'єкта владних повноважень слід визнати протиправним і скасувати.
При цьому у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Так, у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позову ФОП ОСОБА_1 задовольнити.
На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 2169,24 + 3253,86 = 5423,10 грн.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №140/2616/25 та позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 27 грудня 2024 року №0352332407, №0352342407, №0352372407, №0352392407, рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 27 грудня 2024 №0352362407 про застосування штрафних фінансових санкцій за своєчасно ненарахований єдиний внесок та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0352352407 від 27 грудня 2024 року.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 5423 (п'ять тисяч чотириста двадцять три) грн 10 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 44444106679, 43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі у зв'язку із відрядженням судді Качмара В.Я. складена 24 листопада 2025 року.