05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16680/24 пров. № А/857/17384/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання: Ільченко А.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (суддя Желік О.М., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/16680/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправним та скасування розпорядження,-
встановив::
В серпні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про застосування санкцій до ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» від 06.02.2024 №260; визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про усунення порушення ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» від 06.02.2024 №31-р.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що регулятор вважає хибними та законодавчо невиваженими висновки суду першої інстанції щодо неврахування Регулятором сертифікату Львівської Торгово-промислової палати №4600-24-0043 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Акцентує увагу суду апеляційної інстанції, що Сертифікат № 4600-24-0043 Львівської Торгово-промислової палати України від 12.01.2024 не відповідає вимогам Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44 (5) (зі змінами та доповненнями) (далі - Регламент), та розміщеного на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України (ucci.org.ua) https://ucci.org.ua/media/filemanager/force/reglament.pdf. Львівська торгово-промислова палата Сертифікатом № 4600-24-0043 засвідчила настання у позивача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та віднесла до них наступні події : «в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, значне скорочення штату працівників підприємства, що привело до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам». Вважає, що зазначені події, у межах спірних правовідносин, не відповідають критеріям форс-мажорних обставин та не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від обов'язку зі сплати 233 споживачам компенсації за недотримання Мінімальних стандартів. Крім того, посилання на «значне скорочення штату працівників Товариства», як на форс-мажорну обставину є абсурдним, оскільки зазначена обставина абсолютно не відповідає критеріям визначеним у пункті 6.9 Регламенту, та залежить виключно від кадрової політики та є відворотною обставиною, яка не може свідчити про неможливість виконання Товариством своїх зобов'язань, а тому між скороченням штату та неможливістю виконання Ліцензіатом своїх зобов'язань зі сплати 233 споживачам компенсації за недотримання Мінімальних стандартів та вимог відсутній будь-який причинно наслідковий зв'язок. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, ТОВ «Львівгаз Збут» не було надано належні документи, що підтверджують настання форс-мажорних обставин при наданні послуг для кожного із 233 споживачів, вказаних в Акті № 28, та засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства.
Вказує, що в ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» наявні усі необхідні дані для надання компенсації відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, зокрема банківські реквізити споживачів, оскільки зазначені дані надавалися споживачами разом із письмовими вимогами щодо повернення переплати та відповідно до яких ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» було здійснено повернення коштів вказаним споживачам.
Зазначає, що відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, у відповідності до положень пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов'язком.
Просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» є підприємством, що здійснює господарську діяльність із постачання природного газу та діє на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 04.06.2015 №1628 та від 25.04.2017 №549.
На підставі посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 02.01.2024 №3, виданого згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.10.2023 №1838 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ», відділом НКРЕКП у Львівській області проводилась позапланова виїзна перевірка дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії. що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017 №201 за період діяльності з 01.04.2023 по 04.01.2024.
За результатами проведення позапланової виїзної перевірки дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу складено Акт від 18.01.2024 №28, яким встановлено не дотримання ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» вимог пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, а саме:
підпункту 18 в частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку, зокрема, форми № 4 за 2-ий квартал 2023 року;
підпункту 23 у частині надання документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менше як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), зокрема, звітності за формою №4 за 2-й квартал 2023 року, що містить достовірні дані;
підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання Стандартів та вимог, зокрема, дотримання пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Стандартів та вимог щодо забезпечення мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу, надання споживачам компенсації у разі недотримання мінімальних стандартів якості.
24.01.2024 на адресу НКРЕКП та відділу НКРЕКП у Львівській області ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» направлено пояснення та обґрунтування (заперечення) до акту №28 від 24.01.2024 за вих. №797-Лв-69-0124, складеного за результатами проведення позапланової виїзної перевірки дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з постачання природного газу, до якого надано копію сертифікату Львівської Торгово-промислової палати №4600-24-0043 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
06.02.2024 на адресу НКРЕКП ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» направлено пояснення щодо зменшення розміру штрафу, розрахованого та скоригованого до 80%.
06.02.2024 за результатами розгляду Акта №28, НКРЕКП були прийняті постанова № 260 та Розпорядження № 31-р.
Так, постановою № 260 за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП накладено штраф на ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» у розмірі 179 333 гривні.
Розпорядженням № 31-р ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» зобов'язано усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 01.03.2024 сплатити компенсацію 233 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21 вересня 2017 року № 1156, про що повідомити НКРЕКП.
Вважаючи протиправними вищевказані розпорядження та постанову відповідача, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: складати звітність, затверджену НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подавати її до НКРЕКП у встановленому порядку; надавати НКРЕКП документи, інформацію та звітність, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менш як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю)); дотримуватись мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП. Як на підставу для звільнення від відповідальності за вказані вище порушення позивач посилається, серед іншого, на сертифікат Львівської Торгово-промислової палати №4600-24-0043 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Водночас вказаний сертифікат відповідачем при розгляді питання про притягнення позивача до відповідальності взято до уваги не було. Таким сертифікатом засвідчено ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, значне скорочення штату працівників підприємства, що привело до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам. Таким чином, накладення на ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» оскаржуваною постановою НКРЕКП від 06.02.2024 №260 штрафних санкцій та покладення розпорядженням від 06.02.2024 №31-р обов'язку у стислі терміни усунути порушення, допущені під час дії форс-мажорних обстави, не відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» №1540-VIII від 22 вересня 2016 року (далі - Закон №1540-VIII).
За змістом ч.1-3 ст.1 Закону №1540-VIII Нацкомісія є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до вимог статті 2 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
Стаття 3 Закону №1540-VIII передбачає, що Нацкомісія здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.
Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною четвертою, п'ятою та дев'ятою статті 14 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ст.19 Закону № 1540-VIII Регулятор (НКРЕКП) здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
Частиною сьомою статті 19 Закону №1540-VIII встановлено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб'єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав (пункт 2); перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах (пункт 5).
Під час проведення позапланової виїзної перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.
Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Постановою від 14 червня 2018 року №428 НКРЕКП затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок №428) дія якого поширюється на суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Нацкомісією у сфері енергетики та у сфері комунальних послуг та установлює певні процедури, зокрема, організації та проведення планових та позапланових перевірок; оформлення результатів перевірок; контроль за виконанням рішень Нацкомісії; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.
У відповідності до пункту 1.1 Порядку №428 його дія поширюється на суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку №428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії (аналогічні норми передбачено статтею 22 Закону про НКРЕКП).
З системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що Регулятор, здійснюючи державне регулювання шляхом державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зобов'язаний дотримуватись законодавства у відповідних сферах. Процедура моніторингу ринків у сферах енергетики та комунальних послуг також відсилає до застосування заходів контролю до суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг у випадку виявлення за результатами моніторингу невідповідності (порушення) провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у сферах енергетики та/або комунальних послуг вимогам чинного законодавства.
Згідно пункту 1.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови з постачання природного газу), ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з постачання природного газу.
При цьому, пунктом 2.1. Ліцензійних умов з постачання природного газу передбачено, що господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.
Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» було включено до Реєстру постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Разом з тим, припинення з 01.05.2022 ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» постачання природного газу для побутових споживачів, не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення Ліцензійних умов з постачання природного газу, допущених ним як постачальником природного газу, оскільки ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України не була ні скасована, ні анульована, через що вважається чинною та є підставою для проведення перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов.
В частині порушення позивачем підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, які полягають у покладенні на ліцензіата обов'язку з дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів і постачання природного газу, судом встановлено наступне.
У акті перевірки контролюючим органом викладено висновок про недотримання ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» приписів пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу; пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача (стандарт введено в дію з 01.01.2023); пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Так, підпунктом 3 пункту 6.2 розділу VI Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500 (далі - Типовий договір), постачальник зобов'язується обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог, передбачених цим Договором.
Пунктом 11.5 розділу XI Типового договору установлено, що дія цього Договору припиняється, зокрема, у разі реєстрації споживача в Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у порядку, визначеному Правилами постачання та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493. У такому випадку дія цього Договору припиняється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі іншого постачальника.
В абзаці четвертому пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу встановлено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.
Наведені норми чітко передбачають для ліцензіата строк для повернення переплати споживачам - п'ять робочих днів після отримання вимоги. При цьому норми пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів, які встановлюють вимогу повернення переплати як діючим, так і попереднім постачальником, та абзацу четвертого пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, які визначають, як саме має зараховуватись така переплата постачальником, не суперечать одна одній.
У разі ненадання постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу в порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до цих Стандартів та вимог. У разі необґрунтованої відмови у наданні компенсації або залишення заяви без розгляду споживач має право звернутись до НКРЕКП та її територіальних органів або до суду (підпункт 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів).
З наведеного слідує, що відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів відповідно до пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов'язком.
Відповідно до пункту 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу було спричинено доведеними: форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства; діями споживача, що призвели до затримки у наданні послуг.
Пунктом 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належить, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.
Судом встановлено, що при наданні пояснень та обґрунтувань (заперечень) до акта від 18.01.2024 № 28, 24.01.2024 на адресу НКРЕКП та відділу НКРЕКП у Львівській області Товариство наголошувало про настання у ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» форс-мажорних обставин та надало (долучило) Сертифікат Львівської торгово промислової палати №4600-24-0043 від 12.01.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено наявність у ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, значне скорочення штату працівників підприємства, що привело до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам, починаючи з 08 червня 2022 року та які тривають станом на момент видачі Сертифіката, а, відтак, і на період винесення Розпорядження і на період проведення перевірки.
Вказаним Сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини у ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, значне скорочення штату працівників підприємства, що привело до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам.
Згідно цього ж сертифікату, такі форс-мажорні обставини засвідчено щодо обов'язку: щодо забезпечення повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.
Відповідно до пункту 10.1 Розділу Х Типового договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Виходячи із приписів Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.
Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що накладення на ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» оспорюваною постановою НКРЕКП від 06.02.2024 № 260 штрафних санкцій та покладення розпорядженням від 06.02.2024 за № 31-р обов'язку усунути порушення, допущені під час форс-мажорних обставин, не відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені апелянтом в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог до задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/16680/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
У зв'язку з перебуванням судді Довгої О.І. у відпустці з 08.11.2025 по 21.11.2025 включно повне судове рішення складено 24.11.2025