05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8666/23 пров. № А/857/25490/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання: Ільченко А.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (суддя Микитюк Р.В., ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі № 300/8666/23 за адміністративним позовом ТзОВ "ТРИ ПЛЮС КО" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
В грудні 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ ПЛЮС КО" (далі - позивач, товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2023: №011304/0701; №011302/0701; №011307/0701; №011308/0701 та рішення від 31.10.2023 №011306/0701.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 31.10.2023 №011302/0701, №011304/0701, №011308/0701. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ПЛЮС КО" частину судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 19324,80 грн..
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що суб'єкти господарювання у період перерахування грошових коштів не мали достатніх трудових та матеріальних ресурсів, для здійснення діяльності, не звітували, або після декларування певних показників не подавали звітність, згідно судових ухвал проводили шляхом внесення не достовірних відомостей до офіційних документів, незаконне формування податкового кредиту та валових витрат від операцій з придбання металобрухту, організували схему ухилення від сплати податків. Будь яких документальних підтверджень здійснення господарської діяльності із постачання металобрухту ПП «Сталь Мет Контракт», ТОВ «МІТАЛЛ СТІЛ», ТОВ «ВТБ ГРУП», ТОВ «ДЕКОНВ», ТОВ «ВФК КРОНОС», ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ ЛТД», ТОВ «АКС-КЕПІТАЛ» до перевірки не надано. Зазначає, що матеріали кримінального провадження не слугували єдиною підставою для висновків податкового органу про нереальність вчинення господарських відносин між спірними контрагентами. Податковим органом встановлено обрив ланцюга постачання товарів (послуг) по кожному контрагенту, проти чого позивачем під час розгляду справи жодних належних спростувань не надано. Також, товариством зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 313524,08 грн., в тому числі ПДВ - 52254,01 грн., які не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за грудень 2017 року в сумі 39306,26 грн., за травень 2018 року в сумі 12948,0 грн. Товариство не надало запитуваних для проведення перевірки документів на момент проведення перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Причини не надання позивачем контролюючим органом не пов'язані із обставинами проведення виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Щодо висновку судово-економічної експертизи від 06.01.2025 № 06/01-25, який складений за результатами проведення судової економічної експертизи експертами ПП «Конекс-ІНІ» апелянт звертає увагу суду, що останній базується виключно на тих матеріалах, які були надані позивачем, без врахування пояснень та доказів, наданих відповідачем.
Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання/заяви сторін про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Сторонам було роз'яснено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Оскільки у сторін виникли проблеми із з'єднанням (відсутність звуку), тому проведення судового засідання в режимі відеоконференції є технічно неможливе.
Таким чином сторони, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст . 78, п.82.2 ст.82, п. 200.11, ст. 200, пп. 69.2, п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, та наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 25.09.2023 №1622-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО".
За результатами проведеної перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2023, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2023, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 від 21.08.2023 №9526/09-19-07-01/35889354 (далі - акт перевірки від 21.08.2023), яким встановлено наступні порушення:
п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями, розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, п.5, п.7, п.8, п.21 положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року, п.6, п.11 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 3813777 грн., в тому числі за 2017 року в сумі 777061 грн., за 2018 рік в сумі 1921101 грн., за 2019 року 1115615 грн;
п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, пп. 75.1.2. п. 75.1 ст.75, п. 85.2, ст. 85, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями, ст.1, 2, 3, 4, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, пп. 1.2 п.1, пп. 2.1 ,п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі на суму 1928138 грн., в тому числі за грудень 2017 - 330802 грн., за січень 2018 - 88266 грн., за лютий 2018 - 17094 грн., за березень 2018 - 125607 грн., за квітень 2018 - 233974 грн., за травень 2018 - 362962 грн., за червень 2018 - 8040 грн., за липень 2018- 49 516 грн., за серпень 2018 - 1840 грн., за вересень 2018 - 54541 грн., за жовтень 2018 - 22361 грн., за листопад 2018 - 7675 грн., за грудень 2018 - 27517 грн., за січень 2019 - 7305 грн., за лютий 2019 - 7208 грн., за березень 2019 - 240848 грн., за квітень 2019 - 88162 грн., за травень 2019 - 12844 грн., за червень 2019 - 96508 грн., за липень 2019 - 75940 грн., за серпень 2019 - 69128 грн.;
п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «ТРИ ПЛЮС КО» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за липень 2018 року обсяг постачання - 200 000,0 грн., ПДВ - 40000 грн., за серпень 2019 року обсяг постачання - 365696грн., ПДВ - 73139 грн.;
пп.4 п.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, п.3.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року, не своєчасно подано звітність про суми нарахованого єдиного соціального внеску за березень 2019 року, за травень 2018 року;
пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV з змінами та доповненнями, ст.8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями не забезпечено зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 року по 31.03.2023 року.
Не погодившись із висновками акту перевірки від 21.08.2023, ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" подано до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заперечення від 08.09.2023 б/н.
Відповідач, врахувавши те, що платник у запереченні посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, прийняв рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО".
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до пункту до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.5 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 25.09.2023 №1622-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" (код ЄДРПОУ - 35889354) з питань наведених у запереченні від 08.09.2023 б/н на акт документальної позапланової виїзної перевірки. За результатами перевірки складено Акт перевірки від 10.10.2023 №11158/09-19-07- 01/35889354 (далі - акт перевірки від 10.10.2023).
На підставі Акту перевірки від 10.10.2023 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.10.2023р.: №011304/0701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4 767 221,00 грн., (де сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями - 3 813 777,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 953 444,00 грн.); №011302/0701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) в сумі 2 278 334,00 грн., (де сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями - 1 822 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 455 667,00 грн.); №011307/0701, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) в сумі 6800 грн.; №011308/0701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн. та рішення від 31.10.2023 №011306/0701, яким застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що чинні нормативно-правові акти не передбачають зобов'язання платника податків контролювати наявність чи відсутність декларування контрагентами і третіми особами їх трудових відносин з їх персоналом. Так саме не містять зобов'язання контролювати наявність чи відсутність матеріальних ресурсів контрагентів і третіх осіб. Зобов'язання платника податків контролювати контрагентів і третіх осіб щодо подання останніми звітності також відсутні у чинних нормативно-правових актах. Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Зазначає, що висновки відповідача розглядати поповнення статутного капіталу засновником ОСОБА_1 як "безповоротна фінансова допомога" у розумінні пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, нормативно і документально не підтверджуються. Відповідно необґрунтованими є висновки акту в частині того, що: ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" слід було включати до доходу кошти отримані від ОСОБА_1 перерахування яких не пов?язано із внесенням таких коштів до статутного капіталу.
Виконання робіт на підставі договорів, які укладались ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" з його контрагентами - ПрАТ "Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації", ПрАТ "Івано-Франківське УВТК", ПАТ "Івано-Франківське СУМБ", ТОВ "Дніпромет", ТОВ "Електролюкс Україна", ТОВ "Івано-Франківський Вторчермет", ТОВ "ЖИТЛОБУД-1", ТОВ "Капіталбудінвест", ТДВ "Івано-Франківськзалізобетон", Філія "Агрогаз" ПАТ "Укртрансгаз" (Богородчанська ДТГ), ПП "ВТОРПЛАСТ +", ТзОВ "Кріон-ЛХЗ", ТОВ "ТІМТЕК", ТОВ "Карпаттехноальянс" є належним чином складеними первинними документами які налічують обов?язкові реквізити, що надають їм юридичну силу і доказовість та які є підставою для формування регістрів бухгалтерського обліку на підставі якої складається фінансова і податкова звітність.
Щодо не складення та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на реалізацію ТМЦ за липень 2018 року та за серпень 2019 року, то суд вважав, що такі є обґрунтованими, а податкове повідомлення- рішення №011307/0701 від 31.10.2023 законним та не підлягає скасуванню.
Щодо правомірності рішення від 31.10.2023 №011306/0701, то суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано порушення пп.4 п.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме несвоєчасно подано звітність про суми нарахованого єдиного соціального внеску за травень 2018 року, яку подано до органів ДПС 21.06.2018.
Відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Щодо заниження податку на прибуток внаслідок здійснення позивачем документального оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення в частині взаємовідносин з контрагентами, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податковий кодекс України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.
У відповідності до пункту 7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, «Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26.02.2020 року у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 року у справі №640/4687/19.
Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2024 року у справі №818/529/16.
Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ПП "Сталь Мет Контракт" (код 38182762), ТОВ "МІТАЛЛ СТІЛ" (код 40393908), ТОВ "ВТБ ГРУП" (код 40397991), ТОВ "ДЕКОНВ" (код 40394346), ТОВ "ВФК КРОНОС", ТОВ "Укрметко ЛТД" (код 37356274), ТОВ "АКС-КЕПІТАЛ" (код 42492515).
Зокрема, в складених відповідачем актах перевірок вказано про заниження позивачем суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, яке полягало в тому, що на розрахункові рахунки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" протягом 2017-2019 надходили грошові кошти із призначенням "оплата за металобрухт".
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиконання посадовими особами згаданих контрагентів або будь - якими іншими суб'єктами господарювання будь - яких вимог цивільного, господарського чи податкового законодавства або вимог щодо документального оформлення господарських операцій, не може впливати на документальне оформлення їх взаємовідносин з ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО".
Документальна перевірка ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" повинна здійснюватись дослідженням первинних документів саме цього підприємства, а не його контрагентів чи взагалі третіх осіб з якими у ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" немає господарських взаємовідносин.
Так, в акті перевірки № 11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 стверджується, що запити на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб'єктами господарювання - контрагентами в ході проведення перевірки, не направлялися.
Згідно пунктів 73.3, 73.5 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. З метою отримання податкової інформації, необхідної у зв?язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків; забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" випадках, передбачених підпунктом 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу.
Порядок проведення контролюючими органами зустрічних звірок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, де п. 7 передбачається, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області не скористалось своїм правом на отримання податкової інформації, що передбачено підпунктами 20.1.2, і 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, та пунктами 73.3 і 73.5 статті 73 глави 7 розділу ІІ Податкового кодексу України та п. 7 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232.
Таким чином, відповідачем не перевірено правомірність відображення у первинних документах, фінансовій і податковій звітності взаємовідносини ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" з контрагентами.
За наявними у матеріалах справи (на диску) виписках з банківських рахунків у АТ "Полтава банк" і у АТ "Ощадбанк" відслідковується зарахування на розрахункові рахунки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" грошових коштів з формулюванням "оплата за металобрухт", у тому числі відслідковується реалізація ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" металобрухту контрагентам-покупцям, серед яких є ПП "Сталь Мет Контракт" (код ЄДРПОУ 38182762), ТОВ "МІТАЛЛ СТІЛ" (код ЄДРПОУ 40393908), ТОВ "ВТБ ГРУП" (код ЄДРПОУ 40397991), ТОВ "ДЕКОНВ" (код ЄДРПОУ 40394346), ТОВ "ВФК КРОНОС" (код ЄДРПОУ 39906268), ТОВ "Українська металургійна компанія ЛТД" (код ЄДРПОУ 37356274), ТОВ "АКС-КЕПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 42492515).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що акти здачі-приймання робіт, акти приймання виконаних робіт (надання послуг), акти приймання металів кольорових та чорних (вторинних), накладні, видаткові накладні на брухт чорних і кольорових металів, товарно-транспортні накладні, що укладались між ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" з його контрагентами - ПрАТ "Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації", ПрАТ "Івано-Франківське УВТК", ПАТ "Івано-Франківське СУМБ", ТОВ "Дніпромет", ТОВ "Електролюкс Україна", ТОВ "Івано-Франківський Вторчермет", ТОВ "ЖИТЛОБУД-1", ТОВ "Капіталбудінвест", ТДВ "Івано-Франківськзалізобетон", Філія "Агрогаз" ПАТ "Укртрансгаз" (Богорочанська ДТГ), ПП "ВТОРПЛАСТ +", ТзОВ "Кріон-ЛХЗ", ТОВ "ТІМТЕК", ТОВ "Карпаттехноальянс" є належним чином складеними первинними документами, які містять обов?язкові реквізити, та є підставою для формування регістрів бухгалтерського обліку на підставі якої складається фінансова і податкова звітність.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об?єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собіватість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об?єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ .
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об??єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається і з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв?язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов?язаний нарахувати податкові зобов?язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо вони призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов?язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від?ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200- 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що у акті перевірки № 9526/09-19-07-01/38889354 від 21.08.2023 стверджується, що документальною плановою перевіркою встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 2 341 111 грн. Тоді, як у акті № 11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 вказано: "занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 928 138 грн".
З висновку експертів комісійної судової економічної експертизи від 16.12.2024 № 16/12-25, вбачається, що документально і розрахунково не підтверджуються висновки ГУ ДПС в Івано-Франківській області, викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 № 9526/09-19-07-01/38889354 від 21.08.2023 та в акті №11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 щодо заниження ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" податку на прибуток у частині не включення ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" до доходу коштів отриманих від ПП "Сталь Мет Контракт" (код 38182762), ТОВ "МІТАЛЛ СТІЛ", ТОВ "ВТБ ГРУП", ТОВ "ДЕКОНВ", ТОВ "ВФК КРОНОС", ТОВ "Укрметко ЛТД", ТОВ "АКС-КЕПІТАЛ" ані у розмірі 8 738 782,74 грн, ані у розмірі 7 993 137,20 грн, ані у іншому розмірі.
Колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду у спорах щодо оскарження рішень податкових органів, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутність товарно-транспортних накладних, порушення контрагентами податкової дисципліни по ланцюгу постачання - не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та позбавлення позивача (суб'єкта господарювання) податкового кредиту.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Досліджені первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом МФ України № 88 від 24.05.1995р.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.
Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування валових доходів.
Окрім цього, по операціях з реалізації товарів контрагентами ПП «Сталь Мет Контракт» (код 38182762), ТОВ «ВТБ Груп» (код 40397991), ТОВ «Деконв» (код 40394346), ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ ЛТД» (код 37356274), ТОВ «АКС-КЕПІТАЛ» (код 42492515) не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.
Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів контрагентів, також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за відповідні кримінальні правопорушення, не здобуто доказів наявності протиправного умислу і в самого позивача.
Згідно з ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Інформації щодо наявності вироків, винесених судом за результатами кримінальних проваджень, які набрали законної сили, податковим органом в Акті перевірки не вказано.
Водночас, наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції про що викладена Верховним Судом правова позиція у постанові від 06.08.2019р. по справі № 520/8681/18.
Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально продати їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Відхиляючи доводи податкового органу щодо наявності кримінальних проваджень, фігурантами в яких декілька його контрагентів, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Крім того сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Оцінюючи викладені факти, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та письмовим поясненням представника позивача.
Щодо виявленого податковим органом надходження на розрахункові рахунки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" протягом 2017 грошових коштів від засновника ОСОБА_1 і з призначенням платежу "поповнення статутного капіталу" на суму, що перевищує зареєстрований розмір такого статутного капіталу Товариства, колегія суддів зазначає таке.
За висновками контролюючого органу, відповідно до наданих ТОВ «ТРИ ПЛЮС КО» до перевірки документів (виписок руху коштів по банківських рахунках) встановлено, що на розрахункові рахунки ТОВ «ТРИ ПЛЮС КО» протягом 2017 надходили грошові кошти від засновника ОСОБА_1 із призначенням платежу «поповнення статутного капіталу зг. протоколу від 20.10.2016 №8», всього таких коштів надійшло в сумі 714,77 тис. грн. За даними інформаційних баз даних ДПС статутний капітал ТОВ «ТРИ ПЛЮС КО» станом на 01.01.2017 становив 52600 грн., в т.ч. частка ОСОБА_1 становить 49970 грн. Відповідно до звіту №1 «Баланс» за 2017 рік зазначено статутний капітал в сумі 52600 грн., та р. 1425 Балансу «неоплачений капітал» в сумі 0 грн., відповідно статутний капітал товариства станом на 01.01.2017 сформовано у повному обсязі, тобто станом на 01.01.2017 року засновником ТОВ «ТРИ ПЛЮС КО» ОСОБА_1 внесено (сформовано) до статутного капіталу внесок в сумі 49970 грн.
Згідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податком па прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Пунктом 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 зазначеного Закону.
Листом Національного банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» роз'яснено, що банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Після списання коштів з рахунку платника, питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку.
Разом з тим, що економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства. Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами, є господарськими правовідносинами та визначаються цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, за даними банківської виписки по рахунку НОМЕР_1 відділення "Івано-Франківське регіональне управління" АТ "Полтава-банк" за 29.11.2017 обліковується кредитова операція "Поповнення статутного капіталу згідно протоколу № 8 від 20.10.2016 від ОСОБА_1 " у розмірі 80 000,00 грн, а не 108 400,00 грн, як це стверджується в Акті перевірки № 11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 в частині того, що "... на розрахунковий рахунок ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" протягом 2017 надходили грошові кошти від засновника ОСОБА_1 із призначенням платежу "поповнення статутного капіталу, згідно Протоколу від 20.10.2016 № 8" усього на суму 714,77 тис. грн.".
У матеріалах справи наявні Договори про надання поворотної фінансової допомоги № 28/3 від 23.03.2019 і № 08/8 від 08.08.2019 укладені між ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" і ОСОБА_1 у якості "Засновника", де сторони узгодили: (п. 1.1.) Засновник бере в підприємства поворотну фінансову допомогу та зобов?язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, переданих даним Договором.
З наявної на диску банківської виписки по рахунку НОМЕР_1 Відділення "Івано-Франківське регіональне управління" АТ "Полтава-банк", код банку 331489, відслідковуються дебетові операції з призначенням платежу "Виплата поворотно-фінансової допомоги", а саме: 03.05.5018 у розмірі 500 000,00 грн., 08.05.2018 у розмірі 60 170,00 грн.
Отже, оплата не зареєстрованого статутного капіталу повернута підприємством засновнику ОСОБА_1 у розмірі не менш ніж 560 170,00 грн.
Всі операції (як поповнення статутного капітулу, так і повернення фінансової допомоги) знайшли відображення в касових документах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача розглядати поповнення статутного капіталу засновником ОСОБА_1 як "безповоротна фінансова допомога" у розумінні пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, не знайшли свого підтвердження. Відповідно необґрунтованими є висновки акту, в частині того, що: ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" слід було включати до доходу кошти отримані від ОСОБА_1 перерахування яких не пов?язано із внесенням таких коштів до статутного капіталу.
Щодо покликання відповідача на те, що актом № 11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 стверджується, що за результатами документальної перевірки не підтверджено правомірність відображення за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 у р. 2050 "собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" звіту про фінансові результати (відсутні підстави для відображення відповідних сум у складі витрат) витрат у сумі 10281,6 тис грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 1 809,0 тис грн, за 2018 рік у сумі 5 403 тис грн, за 2019 рік у сумі 3069,6 тис грн., колегія суддів зазначає таке.
Судом встановлено, що між "Орендодавцем" ПАТ "Івано-Франківське спеціалізоване управління механізації будівництва" та "Орендарем" ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" укладено Договір оренди № 7 від 01 жовтня 2016 року, де Орендодавець передає, а Орендар приймає у володіння та користування, а також зобов?язується сплачувати орендну плату в порядку передбаченому даним договором: Кран баштовий КБ-308 (п. 1.1). Використання механізму в господарських цілях на спеціалізованому підприємстві по заготівлі та переробці металобрухту чорних та кольорових металів.
Додатковою угодою № 2 від 30.03.2018 до Договору оренди № 7 визначено розмір місячної орендної плати у розмірі 6 000 грн.
У матеріалах справи, на диску, наявні акти приймання виконаних робіт (надання послуг) укладені ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" у якості "Замовника" з ПАТ "Івано-Франківське СУМБ" у якості "Виконавця" яким сторонами документально оформлено надання послуг оренди протягом 2017 - 2019 років згідно договору оренди № 7 від 14 травня 2012 року. Акти приймання виконаних робіт (надання послуг) підписані від імені уповноважених осіб обох суб?єктів господарювання та засвідчені печатками ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" і ПАТ "Івано-Франківське СУМБ".
Так, ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" за 2017 - 2019 роки понесені витрати на оренду сумарно у розмірі 143 000 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 23 833,34 грн.
Також, наявні звірки взаємних розрахунків між ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" і ПАТ "Івано-Франківське СУМБ" за періоди з 01.01.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019 підписані від імені уповноважених осіб обох суб?єктів господарювання і засвідчені печатками ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" і ПАТ "Івано-Франківське спеціалізоване управління механізації будівництва", де згруповані акти здавання-приймання робіт і інформація про оплату грошових коштів за надання механізмів в оренду. Основна облікова інформація, що сторонами документально затверджена звірками взаємних розрахунків, наявними у матеріалах справи на диску, згрупована у таблиці 1.15. Отже, за даними регістрів бухгалтерського обліку, що наявні у матеріалах справи на диску, обліковується отримання ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" у якості "Замовника" від ПрАТ "Івано-Франківське СУМБ" у якості "Виконавця" надані послуги з оренди приміщення, відшкодування витрат на водовідведення і водопостачання, витрат електроенергії і реактивної електроенергії сумарно за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 у розмірі 192 890,00 грн та оплата замовником цих послуг сумарно за період у розмірі 196 890,00 грн.
За даними банківської виписки по рахунку 26002146061001 Відділення "Івано-Франківське регіональне управління" АТ "Полтава-банк" відслідковуються платіжні операції на рахунок ПрАТ "Івано-Франківське СУМБ" з посиланням на договір оренди № 7 від 01 жовтня 2016 року.
З договору оренди № 10 від 01 жовтня 2016 року та додаткових угод № 1 від 24.03.2017, № 2 від 29.09.2017 і № 3 від 30.03.2018 до договору оренди № 10 від 01 жовтня 2016 року укладених ПрАТ "Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації" і ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" вбачається, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у володіння та користування, а також зобов'язується сплачувати оренду плату в порядку передбаченому даним договором, наступне майно: Виробничий підкрановий майданчик площею орієнтовно 3500 м2 (п. 1.1). адреса, за якою знаходиться майно: вул. Левинського, 2А, м. Івано-Франківськ (п. 1.2). Облаштування приймального пункту спеціалізованого підприємства по заготівлі та переробці металобрухту чорних та кольорових металів (п.2.1). Розмір місячної орендної плати становить 8 650 грн. починаючи із жовтня 2016 року (п.5.1). Додатковою угодою № 1 від 24.03.2017 затверджено розмір місячної орендної плати становить 10 350 грн починаючи із квітня 2017 року (п. 5.1).
Надання послуг оренди приміщення, витрати на водовідведення і водопостачання, витрати електроенергії і реактивної електроенергії стверджується актами здавання-приймання робіт укладених ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" з ПрАТ "Івано-Франківське УВТК", де за 2017 - 2019 роки понесені витрати сумарно у розмірі 416 912,71 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 69 485,45 грн. Акти здавання-приймання робіт підписані від імені уповноважених осіб обох суб?єктів господарювання та засвідчені печатками ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" і ПрАТ "Івано-Франківське УВТК".
Акт приймання металів кольорових та чорних (вторинних) ПАТ "Укртрансгаз" (Богородчанська ДТГ) підписаний від імені уповноважених осіб, що прийняли і здали брухт чорних металів та від імені представників підприємства-постачальника відповідальних за вибухобезпечність, хімічну безпечність і за радіаційну безпечність та засвідчений печатками ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" у якості "Одержувача" і Філія "Агрогаз" ПАТ "Укртрансгаз" (Богородчанська ДТГ) у якості "Постачальника".
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що товарні накладні, які укладались між ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" та контрагентами: ПрАТ "Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації", ПрАТ "Івано-Франківське УВТК", ПАТ "Івано-Франківське СУМБ", ТОВ "Дніпромет", ТОВ "Електролюкс Україна", ТОВ "Івано-Франківський Вторчермет", ТОВ "ЖИТЛОБУД -1", ТОВ "Капіталбудінвест", ТДВ "Івано-Франківськзалізобетон", Філія "Агрогаз" ПАТ "Укртрансгаз" (Богорочанська ДТГ), ПП "ВТОРПЛАСТ +", ТзОВ "Кріон-ЛХЗ", ТОВ "ТІМТЕК", ТОВ "Карпаттехноальянс" є належним чином складеними первинними документами, та є підставою для формування регістрів бухгалтерського обліку на підставі якої складається фінансова і податкова звітність.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що документально підтверджені витрати ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО", понесені у процесі господарської діяльності, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача викладені в акті перевірки в частині не підтвердження правомірності відображення за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 у р. 2050 "собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" звіту про фінансові результати (відсутні підстави для відображення відповідних сум у складі витрат) в результаті чого завищено показники у рядку 2050 "собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг )" звіту про фінансові результати.
Так, в акті перевірки № 9526/09-19-07-01/38889354 від 21.08.2023 стверджується, що документальною плановою перевіркою встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 2 341 111 грн. В той час, як у акті № 11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 вказано: "занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 928 138 грн".
Позивачем надано первинні документи за якими відслідковується реалізація ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" металобрухту контрагентам-покупцям, серед яких є ПП "Сталь Мет Контракт" (код ЄДРПОУ 38182762), ТОВ "МІТАЛЛ СТІЛ" (код ЄДРПОУ 40393908), ТОВ "ВТБ ГРУП" (код ЄДРПОУ 40397991), ТОВ "ДЕКОНВ" (код ЄДРПОУ 40394346), ТОВ "ВФК КРОНОС" (код ЄДРПОУ 39906268), ТОВ "Українська металургійна компанія ЛТД" (код ЄДРПОУ 37356274), ТОВ "АКС-КЕПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 42492515) та зарахування на розрахункові рахунки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" грошових коштів з формулюванням "оплата за металобрухт", що стверджується виписками з банківських рахунків у АТ "Полтава банк" і у АТ "Ощадбанк".
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов?язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається і з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Щодо твердження акту перевірки № 11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 про не надання позивачем під час перевірки документального підтвердження, щодо відображення в бухгалтерському (податковому) обліку ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" здійснення взаємовідносин з контрагентами в частині придбання та реалізації ТМЦ за період з 01.01.2017 по 31.03.2023, то таке спростовується наявними у матеріалах справи договорами, первинними документами, актами звірення взаєморозрахунків і регістрами бухгалтерського обліку ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО", за якими відслідковується поставка відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.
Слід зазначити, що пункт 23 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УI (зі змінами та доповненнями) зазначає: "Тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, законодавчо встановлено факт звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджуються витрати ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" на придбання металобрухту і відходів за 2017 - 2019 роки, понесені витрати на оренду приміщення, машини, обладнання і устаткування та відшкодування витрат на водовідведення і водопостачання, витрати електроенергії і реактивної електроенергії, а також на організацію охорони праці та безпеки промислового виробництва.
З висновку експертів комісійної судової економічної експертизи від 16.12.2024 № 16/12-25, вбачається, що документально і нормативно не підтверджуються висновки ГУ ДПС в Івано-Франківській області, викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 № 9526/09-19-07-01/38889354 від 21.08.2023 та в акті №11158/09-19-07-01/35889354 від 10.10.2023 щодо заниження ТОВ "ТРИ ПЛЮС КО" податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.
Щодо покликання скаржника на те, що висновок комісійної судової економічної експертизи від 06.01.2025 № 06/01-25 базується виключно на тих матеріалах, які були надані позивачем, без врахування пояснень та доказів, наданих відповідачем, то таке спростовується тим, що контролюючим органом не виконано вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року та від 10.10.2024 року про витребування в ГУ ДПС в Івано-Франківській області належним чином засвідчених копій документів, що подавались позивачем під час проведення документальної планової виїзної перевірки, за наслідками якої відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення та рішення (а.с. 49 т.5).
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, в оскарженій частині, не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №300/8666/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
У зв'язку з перебуванням судді Довгої О.І. у відпустці з 08.11.2025 по 21.11.2025 включно повне судове рішення складено 24.11.2025