12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1596/23 пров. № А/857/34023/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №260/1596/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Іванчулинець Д. В.,
дата ухвалення рішення - 24 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 29 липня 2025 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Закарпатській області» №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області з 01 грудня 2019 року перерахувати та виплачувати йому пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Закарпатській області» №33/27-2297 від 17.10.2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 грудня 2019 року по день проведення перерахунку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні з 01 грудня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» станом на 19 листопада 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» станом на 19 листопада 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
12 червня 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №260/1596/23. Заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №260/1596/23 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» станом на 19 листопада 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2023 року в розмірі 219715,77 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано заперечення на вищевказану заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №260/1596/23.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом не враховано зміни у процесуальному законодавстві, які мають застосовуватися відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме: що з 19 грудня 2024 року законодавцем шляхом внесення змін до КАС України Законом №4094-ІХ унормовано питання невиконання суб'єктом владних повноважень судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, й наслідком такого невиконання є зміна способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. З врахуванням наведеного вище просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі №260/1596/23 задовольнити та прийняти нову постанову, якою: змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Закарпатський окружний адміністративний суд від 28 квітня 2023 року у справі №260/1596/23 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» станом на 19 листопада 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 грудня 2019 по день проведення перерахунку в сумі 219715,77 грн.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, враховуючи ту обставину, що єдиною об'єктивною перешкодою для виконання рішення суду є неналежне фінансування з боку держави витрат, пов'язаних із виплатою пенсії, дійшов висновку про необґрунтованість доводів заявника щодо наявності правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення у справі №260/1596/23, оскільки реалізація судового рішення у цій справі залежить виключно від бюджетного забезпечення, а не від обраного способу його виконання, зміна такого способу не здатна вплинути на фактичне виконання рішення, а тому відповідна процесуальна дія не має жодного впливу на фінансування державою витрат по виплаті пенсійної заборгованості.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.14, 370 КАС України.
За змістом ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX (далі Закон №4094-IX) відповідно до якого у статті 378 КАС України частину третю доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
З системного аналізу положень ч.1,3 ст.378 КАС України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року в даній справі позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні з 01 грудня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» станом на 19 листопада 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» станом на 19 листопада 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищевказаного рішення пенсійним органом з 01 грудня 2019 року здійснено перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Закарпатській області» №33/27-2297 від 17 жовтня 2022 року, виданої станом на листопад 2019 року.
Зі змісту заперечення відповідача вбачається, що з 01 липня 2023 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована заборгованість у розмірі 219715,77 грн за період з 01 грудня 2019 по 30 червня 2023 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Наведені вище обставини свідчать, що відповідач, який є боржником у цій справі, не відмовляється виплачувати нараховані кошти за вказаним судовим рішенням, однак невиплата цих коштів обумовлена об'єктивними причинами, а саме: відсутністю достатніх асигнувань з Державного бюджету України.
Колегія суддів зазначає, що фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачені у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок т підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» (далі - програма 2506080). Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерств соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець розпорядник коштів нижчого рівня.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є бюджетної установою і в праві здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України».
Зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, резолютивна частина судового рішення у цій справі має зобов'язальний характер. При розгляді справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивачу. Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по пенсії судом не здійснювався, тому, зміна способу виконання вказаного судового рішення із зобов'язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично буде зміною рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено загальними приписами статті 378 КАС України.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Разом з тим, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у цій справі встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то необхідно дійти висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, про який просить заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року в справі №260/1596/23.
Крім того, грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю відповідача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення у справі №260/1596/23, оскільки єдиною об'єктивною перешкодою для виконання рішення суду є неналежне фінансування з боку держави витрат, пов'язаних із виплатою пенсії; реалізація судового рішення у цій справі залежить виключно від бюджетного забезпечення, а не від обраного способу його виконання, зміна такого способу не здатна вплинути на фактичне виконання рішення, а тому відповідна процесуальна дія не має жодного впливу на фінансування державою витрат по виплаті пенсійної заборгованості.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку покликанням апелянта на чинну редакцію статті 378 КАС України та, зокрема, звернув увагу на те, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили дійсно є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат, однак таку підставу не можна вважати безумовною, тобто такою, що зобов'язує суд безальтернативно задовольнити подану стягувачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, оскільки у кожному конкретному випадку суд має надати оцінку змісту резолютивної частини судового рішення та причинам його невиконання.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №260/1596/23 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС таку необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370, 372, 378 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №260/1596/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.