21 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/35872/23 пров. № А/857/9941/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі №140/35872/23 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
суддя у І інстанції Ковальчук В.Д.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
14 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася через підсистему “Електронний суд» системи ЄСІТС у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000061 від 03.10.2023.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач переміщувала через митний кордон України товар, а саме дитяче взуття вагою 47,4 кг, кількістю 48 пар, загальною вартістю 66,72 доларів США, у вигляді супроводжуючого багажу з Республіки Польща в Україну. На підтвердження вартості товару позивачем було подано інвойс від 27.09.2023 №138, в якому зазначено, що продавцем є WENZHOU INTERNATIONAL ECO. & TEC.CO-OPERATION CO.,LTD (китайська компанія імпортер), а покупцем - ОСОБА_1 , яка придбала товар “Children's shoes that cover the ankles Mix» (дитяче взуття, що закриває щиколотку), кількістю 48 пар, вартістю за одиницю 1,39 доларів США та загальною вартістю 66,72 доларів США.
Однак 03.10.2023 Волинською митницею винесене рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000061, у графі 18 якого зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, а саме: “Відповідно до п. 1 ст. 368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023)». При цьому, митний орган відкоригував вартість задекларованого дитячого взуття із 1,39 доларів США за одиницю до 20,27 доларів США, відповідно загальна вартість змінилась із 66,72 доларів США на 973,12 доларів США, у зв'язку із чим позивач була змушена сплатити завищену суму митних платежів, вказану в уніфікованій митній квитанції МД-1 №034137 в сумі 5224,57 грн.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що вона надала митному органу митну декларацію від 28.09.2023, інвойс від 27.09.2023 №138 та супровідний документ Т1 №23PL301010NU66FY70 для підтвердження вартості товару. При цьому додатково зазначає, що листом POL-CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny (далі - “POL-CEL», склад і митне агентство), наданим на адвокатський запит від 19.10.2023 №04/19-10-23, підтверджено як і вартість товару згідно інвойсу від 27.09.2023 №138, відправника та одержувача товару за транзитною декларацією (Т1), так і те, що митні процедури за цією транзитною декларацією були завершені, а зазначений товар було вивезено з території Республіка Польща.
В той же час в оскаржуваному рішенні митний орган формально обмежився лише посиланнями на норму законодавства України, без жодного обґрунтування конкретної ситуації, що фактично створює для пересічного громадянина становище правової невизначеності; у спірному рішенні не зазначено, з яких саме підстав митний орган прийняв рішення про визначення вартості товарів, не вказано та необґрунтовано, чому наявні документи не дають можливості визначити вартість товару, чому вони не є достатніми для митного оформлення товару та чому відповідач не взяв їх до уваги. Вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Крім того, зазначає, що інформація з автоматизованої інформаційної системи не може бути безумовним джерелом для визначення митної вартості товару. Митний орган вказав лише номер та дату митної декларації (№UA101040/2023/8700 від 11.09.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000061 від 03.10.2023.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Волинською митницею подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що 28.09.2023 на митному посту “Устилуг» Волинської митниці громадянкою ОСОБА_1 письмово задекларовано товар - підліткове взуття вагою 47,4 кг, кількістю 48 пар, загальною вартістю 66,72 доларів США, про що свідчить відповідна митна декларація, та на підтвердження відомостей про вартість вказаного товару нею подано інвойс №138 від 27.09.2023, відповідно до якого продавцем товару є WENZHOU INTERNATIONAL ECO. &TEC.CO-OPERATION CO.,LTD (китайська компанія імпортер), а покупцем - ОСОБА_1 . Зазначає, що у транспортному засобі Рено Мастер, НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , окрім товару, який переміщувався позивачем, переміщувався також аналогічний товар приблизно в такій же кількості, належний 8 громадянам та водію. Так, згідно Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.09.2023 під час проведення повного митного огляду т.з.р.н НОМЕР_1 встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар: взуття підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове: торгівельна марка “JONG GOLF», країна виробництва Китай, загальною кількістю 416 пар: загальною вагою 402,2 кг (брутто); подано товаросупровідні документи: декларацію 23PL301010NU66FY70 від 27.09.2023 та інвойси №135, №136, №137, №138, №139, №140, №141, №142, №143 від 27.09.2023 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 578,24 дол. США. Зважаючи на однотипність товару, який підлягав огляду, вказане призвело до сумніву митниці щодо дійсної мети переміщення вказаного товару громадянами для потреб, які жодним чином не пов'язані з особистими та сімейними потребами, проте, ймовірно, комерційними, шляхом подрібнення партії товару з метою уникнення від оподаткування. З урахуванням наведеного в митного органу виник обґрунтований сумнів щодо достовірності заявлених відомостей про фактурну вартість товару, адже на підтвердження фактурної вартості позивачем подано інвойс, який є комерційним документом, що не відповідає положенням ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України (далі - МК України), яка визначає, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України громадянами, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. При цьому зазначає, що інвойс є комерційним документом та не може підтверджувати фактурну вартість товару, ввезеного на митну територію України громадянином, адже свідчить про комерційну мету, що суперечить ч. 1 ст. 364 МК України; оскільки позивач не є підприємцем, вказане виключає можливість підтвердження фактурної вартості наданим інвойсом. У зв'язку з вищевказаним та наявністю інформації в митного органу щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару (МД № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023) митним органом самостійно відповідно до вимог МК України прийнято письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000061 від 03.10.2023.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.09.2023 на митному посту “Устилуг» Волинської митниці громадянкою ОСОБА_1 з метою переміщення через державний кордон України товару подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, згідно якої задекларовано товар - взуття підліткове вагою 47,4 кг, кількістю 48 пар, загальною вартістю 66,72 доларів США. Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивачем було долучено інвойс №138 від 27.09.2023 та супровідний документ Т1 №23PL301010NU66FY70 від 27.09.2023.
28.09.2023 посадовими особами Волинської митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, в якому зазначено, що під час проведення повного митного огляду т.з. р.н. НОМЕР_1 встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар: взуття підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка “JONG GOLF», країна виробництва - Китай, загальною кількістю 416 пар; загальною вагою 402,2 кг (брутто). Товар відповідає заявленим відомостям в митних деклараціях. Подано товаросупровідні документи: декларація 23PL301010NU66FY70 від 27.09.2023 та інвойси №135, №136, №137, №138, №139, №140, №141, №142, №143 від 27.09.2023 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 578,24 доларів США.
03.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000061, згідно якого митним органом задекларований позивачем товар визначено як “взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка “JONG COLF», код товару 640419900, та визначено вартість товару за одиницю - 20,27 доларів США, загальну вартість товару визначено - 973,12 доларів США (35585,64 грн).
У графі 18 оскаржуваного рішення від 03.10.2023 №UA205110/2023/000061 зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, а саме: “Відповідно до п. 1 ст. 368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023)».
Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення для справляння митним органом з ОСОБА_1 митних платежів відповідач склав уніфіковану митну квитанцію МД-1 серія ЄС № 034137 від 03.10.2023 та нарахував митні платежі на загальну суму 5224,57 грн. Відповідно до копії чеку № 5541 від 03.10.2023 позивач здійснила оплату зазначених митних платежів.
11.10.2023 представник позивача - адвокат Шумський Б.А. подав до Волинської митниці адвокатський запит №04/11-10-23, в якому просив повідомити у зв'язку з чим винесено рішення від 03.10.2023 №UA205110/2023/000061 та чому не було враховано поданий позивачем інвойс №138 від 27.09.2023 на підтвердження вартості, а також місця придбання товару.
Листом від 16.10.2023 Волинська митниця повідомила представника позивача про те, що відповідно до частини четвертої статті 368 глави 53 розділу XII МК України, наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2023 №62 “Про затвердження форми рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів» та у зв'язку з наявністю в митного органу інформації щодо рівня цін на подібні (аналогічні) та ідентичні товари прийнято письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Вказаний інвойс не було враховано на підтвердження вартості, а також місця придбання товару, оскільки він є комерційним документом, що не відповідає положенням ч. 1 ст. 368 МК України. При цьому, з інформації, зазначеної в інвойсі, вбачається застосування умов поставки DAP згідно Інкотермс, що використовуються в зовнішній торгівлі. Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі, регулюють відносини між продавцем та покупцем в рамках договорів купівлі-продажу. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно Законом України “Про підприємництво». Разом з тим, наданий інвойс у паперовій формі не містить підписів уповноважених сторін та інформації щодо реквізитів для оплати товару та /або проведеної оплати.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Частиною першою статті 318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За частиною статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина перша статті 257 МК України).
Згідно з частиною шостою статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами врегульовано розділом ХІІ МК України.
Статтею 364 МК України установлено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 365 МК України визначено, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
Частиною 1 статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Відповідно до частини третьої 368 МК України особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
Частиною четвертою статті 368 МК України встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, як вбачається з процитованих положень, громадяни можуть ввозити на територію України не заборонені до ввезення товари для особистих, сімейних та інших потреб, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, яка визначається на основі вартості, що зазначена в таких документах: касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами та громадянами, або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватися замість митної декларації або її замінює, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України визначає «Положення про митні декларації», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі - Положення).
Абзацом 2 пункту 8 цього Положення передбачено, що для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, використовується митна декларація, зазначена в абзаці п'ятому пункту 2 цього Положення, відповідно до якого товари декларуються шляхом подання митному органу митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що позивач подала Митниці МД для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, у якій зазначила про ввезення на митну територію України товару: взуття підліткове вагою 47,4 кг, кількістю 48 пар, загальною вартістю 66,72 дол. США.
Таким чином, подаючи таку декларацію, позивач зазначила мету ввезення товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Як з'ясовано судом та підтверджується матеріалами справи, при здійсненні митного огляду відповідач встановив, що у транспортному засобі Рено Мастер, НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_2 , окрім товару, який переміщувався гр. ОСОБА_1 , переміщувався також аналогічний товар приблизно в такій же кількості, належний 8 громадянам та водію.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість є обґрунтованими, оскільки загальна кількість товару (підліткове взуття) становила 48 пар та декларування товару здійснювалось також іншими особами, що переміщувались в цьому транспортному засобі, в приблизно однаковій кількості кожною особою.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2023 №62 відповідно до частини четвертої статті 368 глави 53 розділу ХІІ МК України затверджено Форму рішення про визначення митної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів.
Відповідно до Рішення обставинами його прийняття та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, є: відповідно до пункту 1 статті 368 МК України не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023).
Тобто, спірне Рішення митний орган прийняв внаслідок ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено частиною першої статті 368 МК.
Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий нею Інвойс не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком митного органу, з огляду на таке.
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Разом з цим, розділ VIII МК України регулює питання митного оформлення, метою якого згідно з приписами частини першої статі 246 МК України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Інвойс - це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Це фактично основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару.
Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою. Позивач, у свою чергу, здійснила придбання партії товару (дитяче та підліткове взуття у кількості 56 пар), що не свідчить про його використання для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Однак, у даному випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що передбачений частиною першою статті 368 МК України.
Окрім того, позивач не надав ні митному органу, ні суду жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, оскільки за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідними договірними зобов'язаннями, чого в даному випадку при здійсненні митного контролю встановлено не було. Крім того, позивач не підтвердив мету ввезення такої кількості товару саме для особистих чи сімейних потреб.
Суд апеляційної інстанції також вважає за потрібне звернути увагу на те, що в Інвойсі зафіксовано умови поставки товару DAP Chelm за правилами Інкотермс, які встановлюють правила власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів, відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів залежно від означених стандартних умов поставки та використовуються в зовнішньоекономічній торгівлі.
DAP (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце. У умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки.
Після прибуття товару в країну призначення, митне очищення в країні-імпорті необхідно заповнити за його власними витратами та ризиками, включаючи всі митні збори та податки.
Відповідно до частин другої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».
Відповідно до частин 6 статті 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура (інвойс) належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
Позивач не заперечує, що не є фізичною особою-підприємцем, та наполягає на тому, що придбала товар з метою використання для особистих потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Одночасно, варто також зазначити, що в Інвойсі відсутні підписи уповноважених сторін.
У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об'єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі.
Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб'єктами міжнародної торгівлі.
Оскільки в цьому випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що підтверджує фактурну вартість товару за заявленою метою - для особистих, сімейних потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Якщо ж позивач є споживачем, який купує та замовляє товари для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, тоді відповідно до частини першої статті 368 МК України вона зобов'язана була для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщувалися нею через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати відповідачу касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, чи інші документи, які б містили відомості про вартість таких товарів.
Однак позивач не надала жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, адже за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні).
Товар, який ввозився позивачем, - взуття підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри відповідає коду Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності 6404199000.
Згідно з додатком до Закону України «Про Митний тариф України» до групи 64 (взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини), відноситься товарна позиція за кодом 6404 - взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів; код 6404199000 - інше.
У спірному Рішенні митний орган для визначення митної вартості товару взяв за основу МД від 11.09.2023 №UA101040/2023/8700 з ЄАІС та визначив вартість у розмірі 20,53 дол. США/кг. З витягу даної МД видно, що код товару 6404199000 (тобто ідентичний тому, що ввозився позивачем).
Таким чином, суттєва різниця між вартістю товару (взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів), задекларованого позивачем під кодом 6404199000 (вартість за одиницю 1,39 дол. США) та вартістю схожих (подібних) товарів (вартість за одиницю 20,53 дол. США), що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах за тим самим кодом 6404199000, свідчить про наявність порушень з боку декларанта і є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Зважаючи на викладені обставини, які свідчать про непідтвердження позивачем заявленої фактурної вартості товару, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що у відповідача були достатні правові підстави для прийняття письмового рішення про самостійне її визначення, відповідно до приписів частини четвертої статті 368 МК України, на підставі даних з автоматизованої інформаційної системи щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару. Відповідач належними та допустимими доказами довів, що Рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним митним законодавством.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі №140/35872/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук