18 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2849/25 пров. № А/857/29272/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 260/2849/25, що ухвалила суддя Плеханова З.Б. у м. Ужгороді за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, третя особа Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішень,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 від 24.03.2025 року № 2101130100018034 (№ 9);
- визнати незаконним та скасувати рішення про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 від 24.03.2025 року № 5;
- визнати незаконним та скасувати рішення від 24.03.2025 року № 4 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 березня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 отримав три рішення відповідача:
- рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 24.03.2025 року № 2101130100018034 (№ 9);
- рішення про відкликання посвідки на постійне проживання від 24.03.2025 року № 5;
- рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну № 4 від 24.03.2025 року.
Вищевказані рішення прийняті за поданням Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про імміграцію».
При цьому, подання переважно базоване на вироку Берегівського районного суду від 29 червня 2023 року у кримінальній справі № 297/1824/23, згідно з яким, позивач визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України.
Вважає прийняті рішення незаконними та просить їх скасувати.
Позивач зазначає, що має сталі зв'язки в Україні, придбав нерухомість у м. Берегове (земельна ділянка та квартира за адресою АДРЕСА_1 ), постійно проживає на території України з 2014 року.
Також позивач, вказує на те, що перебуваючи на території Республіки Білорусь, брав участь в опозиційних мітингах, а тому був змушений залишити країну у зв'язку з реальною загрозою тривалого тюремного ув'язнення.
Стосовно вищезазначеного вироку суду зауважує, що позивач активно сприяв досудовому розслідуванню, визнав свою вину, уклав угоду про визнання винуватості, а також невідкладно сплатив призначений штраф і судові витрати.
Останній зафіксований епізод протиправної поведінки мав місце у грудні 2022 року, тобто майже 2,5 роки тому.
Крім того, позивач зазначає, що, за винятком несуттєвих обставин, викладених у вироку Берегівського районного суду від 29 червня 2023 року у кримінальній справі № 297/1824/23, не вчиняв жодних протиправних дій на території України, в тому числі дій, які могли б завдати шкоди національній безпеці України або порушити громадський порядок.
Відповідач не мав законних підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
11 червня 2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну, відкликання посвідки на постійне проживання в Україні, а також про примусове повернення, були прийняті з урахуванням та належним дослідженням усіх обставин справи, є правомірними, такими, що ухвалені уповноваженим органом у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України, а відтак є правомірними.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Таку позицію обґрунтовує тим, що подання Управління Служби безпеки України щодо ОСОБА_1 ґрунтується виключно на обставинах, пов'язаних із його публікаціями у соціальній мережі, які вже були предметом розгляду в межах кримінального провадження.
Водночас, суд не врахував обсяг охоплення відповідних публікацій, оскільки позивач не є публічною особою, не має значної кількості підписників у соціальній мережі, а відтак його репости та коментарі не були доступні широкому колу користувачів і не мали суттєвого суспільного резонансу.
Більше того, позивач здійснив лише кілька репостів і розмістив незначну кількість коментарів, які є несуттєвими за змістом і не становлять загрози для суспільної безпеки.
Також наголошує на тому, що особа, яка відбула покарання і судимість якої погашена, вважається такою, що не має судимості, і не повинна зазнавати жодних негативних наслідків, пов'язаних із фактом попереднього засудження.
У поданні Управління Служби безпеки України відсутні посилання на будь-які фактичні дані, окрім тих, що викладені у вироку суду, судимість за яким на момент подання вже була погашена. Крім того, суд не врахував, що, за винятком засудження до штрафу за незначні правопорушення, ОСОБА_1 жодного разу не притягувався до юридичної відповідальності на території України.
Позивач постійно проживає у місті Берегове з 2014 року, придбав земельну ділянку та квартиру, а також має об'єктивні труднощі на батьківщині, де здійснював опозиційну діяльність, у зв'язку з чим його повернення може становити реальну загрозу тривалого тюремного ув'язнення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в республіці Білорусь в м. Гомель.
25 березня 2013 року ОСОБА_1 купив земельну ділянку в м. Берегово, згідно з договором купівлі-продажу.
06 травня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 06 травня 2014 року.
28 лютого 2017 ОСОБА_1 , звернувся до Берегівського РВ ГУДМС України в Закарпатській області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну, як особа, що понад два роки перебуває у шлюбі з громадянкою України, дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 25.06.2014 Берегівським РВ ГУДМС України в Закарпатській області (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 06.05.2014).
На підставі вказаної вище заяви, рішенням ГУДМС України в Закарпатській області від 23 жовтня 2017 року № 114 громадянину Республіки Білорусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України “Про імміграцію» та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 терміном дії до 27 липня 2028 року.
14 березня 2025 року до Головного управління ДМС України в Закарпатській області надійшло подання Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 13.03.2025 № 58/2 - 887, про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до подання, у ході виконання покладених на органи СБУ завдань у сфері забезпечення державної безпеки, Управлінням, у встановленому законом порядку, отримано відомості стосовно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гомель, Республіка Білорусь, мешканця АДРЕСА_2 , документованого посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 , дії якого, в умовах відкритої збройної агресії рф проти України, становлять загрозу національній безпеці, громадському порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Так, згідно з наявними даними, вказаний іноземець впродовж 2022 - 2023 років неодноразово вчиняв дії, спрямовані на розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також свідомо ображав почуття громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями.
Зокрема, ОСОБА_1 з використанням особистого профілю в соціальній мережі “Facebook», де зареєстрований під іменем “ ОСОБА_4 », на системній основі публікував світлини, поширював дописи та залишав коментарі образливого характеру, що стосувалися вищого військово - політичного керівництва України, працівників правоохоронних органів України, військовослужбовців ЗС України, представників окремих релігійних конфесій, національних меншин тощо.
За вказаним фактом 02.02.2023 року внесено відомості в ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071060000068, у рамках якого такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 161 КК України “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками».
Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 (справа № 297/1824/23) громадянина РБ ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України та призначено покарання у виді штрафу.
При цьому, в ході судового розгляду у вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 повністю погодився із пред'явленим йому обвинуваченням та беззастережно визнав свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
Також Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 08 травня 2023 року в м. Берегове у кримінальному провадженні № 12023071060000068 від 02.02.2023, між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 .
Даний вирок у судовій справі № 297/1824/23 набрав законної сили.
У вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 (справа № 297/1824/23) обвинувачувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , 140/10022/24встановлено наступне:
ОСОБА_1 28 листопада 2022 року, 16 грудня 2022 року, 18 грудня 2022 року об 11:09 годин, у дописі розміщеному 18 грудня 2022 року о 13:50 годин, а також у дописі за 23 грудня 2022 року у невстановленому місці, будучи користувачем соціальної мережі “Facebook», де зареєстрований під іменем “ ОСОБА_6 », усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, діючи з умислом, спрямованим на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками за допомогою власного мобільного телефону марки “Samsung», моделі SM-6950F, власноручно розмістив коментарі на власній сторінці в соціальній мережі “Facebook», в яких були наявні висловлювання, виражені у формі закликів, в об'єктивному змісті яких міститься негативна (образлива) інформація щодо груп осіб за національною приналежністю.
Крім цього у світлинах та коментарях, які розміщені на власній сторінці ОСОБА_1 в соціальній мережі “Facebook», а саме: у дописах та коментарях до них за 28 листопада 2022 року, 16 грудня 2022 року, 18 грудня 2022 року розміщеному о 11:09 годин та дописі, розміщеному 18 грудня 2023 о 13: годині, а також у дописі за 23 грудня 2022 року, наявна інформація негативного характеру щодо певних груп осіб за національною приналежністю наявна негативна інформація, що стосується представників єврейської етнічної групи.
ОСОБА_5 , 06 листопада 2022 року о 13:18 годині, 24 листопада 2022 року та 24 грудня 2022 року, у невстановленому місці, будучи користувачем соціальної мережі “Facebook» під іменем “ ОСОБА_7 », усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, умисно вчинила дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності, образу почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також на пряме чи непряме обмеження прав або встановлення привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.
З використанням власного мобільного телефону марки “Samsung», моделі S-9, ІНФОРМАЦІЯ_4 о 13:18 годині вона власноручно розмістила репост допису користувача “ ОСОБА_4 » зі світлиною під назвою “Хто володарює в Україні?», доповненого коментарем “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », що містить висловлювання у формі прямого заклику до невизначеного кола осіб щодо припинення діяльності представників згаданої групи, які, за твердженням автора, узурпували владу в Україні.
Крім того, у дописі, розміщеному 24 лютого 2022 року на власній сторінці в соціальній мережі “Facebook» користувачем “ ОСОБА_7 », містяться висловлювання образливого характеру на адресу працівників поліції, бійців територіальної оборони, які несуть службу на блокпостах, та військовослужбовців, що виконують обов'язки в Центрах комплектування.
Крім цього у коментарі від 24 грудня 2022 року наявне висловлювання у формі заклику “виженіть», яке адресоване до Збройних Сил з метою спонукати їх здійснити певні дії стосовно представників керівної державної ланки, на чолі з Президентом України.
Обвинувачений ОСОБА_1 також просив затвердити угоду про визнання винуватості та ствердив, що з її змістом повністю погоджується, вину свою беззастережно визнає.
24 березня 2025 року начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області затверджено висновок про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
Відтак, на підставі викладеного, керуючись положеннями статті 12 Закону України “Про імміграцію», пунктами 21, 22, 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (зі змінами), підпункту 1 пункту 64 та підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 -Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 24 березня 2025 прийнято рішення № 4 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та рішення № 5 про відкликання посвідки на постійне проживання в України ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Головним управлінням ДМС у Закарпатській області 24.03.2025 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 2101130100018034 громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 . Вказаним рішенням зобов'язано ОСОБА_1 покинути територію України у термін до 17.04.2025 року.
Про прийняті рішення позивача повідомлено рекомендованими листами, докази чого містяться в матеріалах справи і не заперечуються сторонами.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України регламентує Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773).
Стаття 26 Закону України № 3773 визначає порядок примусового повернення іноземців та осіб без громадянства:
Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України.
Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято.
У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання.
Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства, рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.
У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні.
Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій або двадцять четвертій статті 4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт збройної агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй “Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262.
Згідно з статтею 11 Закону України “Про імміграцію», особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання.
До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Апеляційний суд встановив, що позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну, що підтверджується посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , дійсною до 27 липня 2028 року.
Підстави для скасування дозволу на імміграцію встановлено статтею 12 Закону України “Про імміграцію», відповідно до якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Отже, дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, передбачених у статті 12 Закону України “Про імміграцію».
Посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. (п. 1 Порядку № 321)
Підпунктом 1 пункту 64 Порядку № 321 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію.
Апеляційний суд встановив, що розгляд питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано на підставі подання Служби безпеки України в Закарпатській області, яке було скеровано до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.
Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983), визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Згідно з п.п. 21-23 Порядку 1983, питання щодо скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію».
У разі коли ініціатором скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 Порядку 1983, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію», яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції вірно вважав, що Управління Служби безпеки України в Закарпатській області при підготовці та скеруванні до ГУ ДМС в Закарпатській області вказаного вище подання діяло відповідно до встановленого порядку, згідно з компетенцією, в рамках наявних повноважень та на виконання визначених законом завдань СБУ.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України “Про імміграцію», рішення про надання дозволу на імміграцію відкликається, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Апеляційний суд встановив, що інформація, викладена у поданні Управління Служби безпеки в Закарпатській області від 13.03.2025 № 58/2-887 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є підставою для відкликання іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України “Про імміграцію».
Згідно з пунктом 23 Порядку 1983, ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС у місячний строк з дня надходження подання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб.
На підставі результатів аналізу зазначеної інформації приймається відповідне рішення.
У разі коли ініціатором відкликання дозволу на імміграцію є іммігрант, проводяться перевірки відсутності підстав, за яких відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України не дозволяється.
Рішення про відкликання дозволу на імміграцію згідно з додатком 3 або визнання недійсним дозволу на імміграцію згідно з додатком 4 формується за допомогою відомчої інформаційної системи ДМС та підписується Головою ДМС або його заступником, керівником/заступником керівника територіального органу ДМС, керівником/заступником керівника територіального підрозділу ДМС шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
У випадку відсутності технічної можливості підписання рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису таке рішення підписується власноручно та сканується особою, яка його підписала, із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про надання дозволу на імміграцію.
Про прийняте рішення протягом п'яти календарних днів письмово повідомляється ініціатору відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію.
Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання або на останню відому ДМС, територіальному органу ДМС або територіальному підрозділу ДМС адресу або вручаються їй.
На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України “Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України.
Пояснення іммігранта з таких питань не можуть мати значення для прийняття остаточного рішення про скасування дозволу на імміграції.
Крім того, попереднє інформування іммігранта про розгляд питання щодо скасування дозволу на імміграцію може завдати шкоди захисту національних інтересів України, у зв'язку з чим особа не повинна бути заздалегідь повідомлена про відповідний розгляд.
Враховуючи зазначене, отримання пояснень від іммігранта є недоцільним, оскільки вони не мають істотного значення для прийняття остаточного рішення.
З огляду на це, іммігрант не запрошувався для надання пояснень.
Відтак, на підставі викладеного, керуючись положеннями статті 12 Закону України “Про імміграцію», пунктами 21, 22, 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (зі змінами), підпункту 1 пункту 64 та підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 - Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 24 березня 2025 прийнято рішення № 4 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та рішення № 5 про відкликання посвідки на постійне проживання в України ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 13 Закону України “Про правовий статус іноземців» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення.
Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй.
Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Якщо після відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.
У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.
У разі прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом 10 календарних днів з дня звільнення.
Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.
Статтею 26 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначений порядок та особливості прийняття рішення про примусове повернення.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача щодо переслідування в країні походження за політичні переконання та участі в опозиційних мітингах, оскільки вони не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
Водночас апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт погашення судимості не має правового значення для оцінки ризиків, які виникли для національної безпеки внаслідок встановлених вироком суду протиправних дій позивача.
Тому, апеляційний суд вважає, що Головне управління ДМС у Закарпатській області 24.03.2025 підставно прийнято рішення про примусове повернення з України № 2101130100018034 громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав, що оскаржені рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну, про відкликання посвідки на постійне проживання в України, про примусове повернення приймалися з врахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірними та такими, що прийняті уповноваженим органом в порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством України.
Вказані висновки апеляційного суду є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 260/2849/25- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель