01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
24 листопада 2025 року Справа № 620/2865/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Історія справи
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення повного розрахунку при виключенні зі списків особового складу ОСОБА_1 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку грошового забезпечення при звільненні у розмірі 172787 (сто сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят сім гривень) грн 16 коп;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за період з 26.01.2022 по день проведення розрахунку 14.02.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, за період з 26.01.2022 по день проведення розрахунку 14.02.2025 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при виключенні його зі списків особового складу;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку грошового забезпечення при звільненні у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп (сума без виключення сум відрахування на податки);
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за період з 26.01.2022 по день проведення розрахунку;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період, з 26.01.2022 по день проведення розрахунку.
У задоволенні позовних вимог в інші частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактичний розрахунок проведено Відповідачем лише на виконання рішення суду 14.02.2025, а тому Позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також суд відзначив, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати. Відтак, оскільки такий обов'язок Відповідачем при виплаті Позивачеві належних сум індексації не дотримано, суд першої інстанції прийшов до висновку, що право останнього на виплату компенсації порушено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовної заяви в повному обсязі наполягаючи на тому, що заявлені Позивачем вимоги є передчасними.
Так, Апелянт стверджує, що обов'язковою умовою для виникнення правовідносин передбачених статтю 116,117 КЗпП України є звільнення працівника, тоді як Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону.
Також Апелянт зазначає, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. При цьому Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.05.2020 року у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 року у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 року у справі №826/8319/16.
Крім того, Апелянт відзначив, що грошова допомога для оздоровлення виплачена у 2022 та у 2023 роках є одноразовими видами грошового забезпечення, і на ці суми не нараховується компенсація втрати частини доходів.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 26.01.2022 по 24.10.2023.
24.10.2023 Позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із зарахуванням в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року у справі № 620/12859/24, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 26.01.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 26.01.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду, 14.02.2025, Відповідачем було проведено виплату ОСОБА_1 у розмірі 124260,27 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2023 № 677-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 «…» який наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.09.2023 №1381-ОС зарахований в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону та вибуває для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 з 25.10.2023.
Висновки суду апеляційної інстанції
Отже, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Переглядаючи рішення рішення суду першої інстанції та усуваючи неповноту з?ясування судом обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що Позивач є таким, що з 25.10.2023 вибув для подальшого проходження військової служби.
Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що переміщення військовослужбовця по службі, яке також передбачає виключення його зі списків особового складу однієї військової частини та зарахування до таких списків іншої, все ж не може вважатися звільненням з військової служби, тобто тим юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у військової частини обов'язку з проведення всіх необхідних розрахунків за правилами розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Апелянта щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати суми середнього заробітку за час затримки розрахунку грошового забезпечення при звільненні. А тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта в частині щодо компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що право на компенсацію особа набуває лише після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Втім, апеляційний суд не погоджується з твердженням Апелянта, оскільки основною умовою для виплати компенсації згідно Закону №2050-III є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року у справі № 620/12859/24 було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 26.01.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Заборгованість за вказаним судовим рішенням Відповідач виплатив 14.02.2025. Водночас нарахування та виплату Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати відповідних сум індексації грошового забезпечення з 26.01.2022 по 14.02.2025 Відповідач не здійснив. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Посилання Апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не є релевантними до цієї справи з огляду на відмінні обставини справи, встановлені судами.
Доводи Військової частини НОМЕР_4 про те, що грошова допомога для оздоровлення виплачена у 2022 та у 2023 роках є одноразовими видами грошового забезпечення і на ці суми не нараховується компенсація втрати частини доходів колегія суддів приймає до уваги та зазначає про відповідність такої позиції приписам абз. 2 ст. 2 Закону № 2050-ІІІ. Втім, апеляційний суд зазначає, що такі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення. Висновок щодо необхідності нарахування та виплати Позивачу компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати саме грошової допомоги для оздоровлення судом не формулювався.
Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - скасуванню в частині визнання протиправними дій Відповідача щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при виключенні його зі списків особового складу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку грошового забезпечення при звільненні.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при виключенні його зі списків особового складу та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку грошового забезпечення при звільненні - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року в іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 24 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк