Справа № 320/2676/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
24 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КТА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100200/2023/000001/2 від 06.09.2023; визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100200/2023/000165 від 06.09.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ «КТА» (Покупець) та Компанія «Europcell GmbH» (Продавець) 01.06.2023 було укладено контракт №Т31.
Відповідно до п. 2.1 контракту, Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язаний купити папір (Товар), вказаний в Інвойсах.
Виходячи з п. 6.1. контракту, постачання товару здійснюється згідно з правилами «ІНКОТЕРМС-2020» на умовах СРТ Бориспіль, Україна.
Відповідно до п. 5.3. контракту, оплата за Товар здійснюється на підставі Проформи Інвойсу у разі передоплати.
У випадку відстрочки платежу оплата за товар здійснюється Покупцем на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем, допускається оплата на підставі контракту.
Право власності на Товар переходить від Покупця в момент завершення митного оформлення Товару в режимі імпорту (п. 6.11. контракту).
Умови поставки СРТ означають, що Продавець доставляє товари за свій рахунок перевізнику або іншій особі, призначеній Продавцем.
Він сплачує за митне оформлення експорту та несе відповідальність за передачу товару призначеному продавцем перевізнику. Тобто вартість перевезення включена у вартість товару, який оплачений ТОВ «КТА» Продавцю.
04.09.2023 від імені ТОВ «КТА» ФОП ОСОБА_1 було подано документи для здійснення митного оформлення випуску товарів. Однак, 06.09.2023 митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100200/2023/000001/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100200/2023/000113.
3 метою досудового врегулювання спору, 25.09.2023 в інтересах позивача було подано скаргу до Київської митниці про визнання протиправними та скасування спірного рішення та картки.
Однак, 05.10.2023 представником позивача адвокатом Матвієнко І.О. було отримано лист від відповідача про залишення спірного рішення та картки без змін. У своїй відповіді на скаргу позивача відповідач вказує, що документи, подані для підтвердження митної вартості за митною декларацією від 04.09.2023 №23UA100200611495U2 не містять в повному обсязі відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару та не містять документально підтверджених відомостей щодо ціни, яка сплачена за оцінюваний товар.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).
Водночас, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15, згідно якої, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100200/2023/000001/2 від 06.09.2023 вбачається, що митним органом встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та метод її визначення, надані для підтвердження митної вартості документи не містять в повному обсязі відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, та не містять документально підтверджених відомостей щодо ціни яка сплачена за оцінюваний товар, зокрема:
1) відповідно до інвойсу від 30.08.2023 №2023-307262 товар поставляється в Україну на умовах CPT-Бориспіль. Міжнародний торговий термін CPT означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Згідно з п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2023 № Т31 ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркування, тари, а також витрати на транспортування товару. Згідно із CMR від 30.08.2023 № 57769 перевізником товару є українська компанія ФОП ОСОБА_2 (Україна, Закарпатська обл., м. Хуст). Відправником зазначено компанію-продавця Europcell GmbH (Німеччина), разом із тим, місцем відправлення зазначено Dej (Румунія). Отже, відвантаження здійснено не з площ продавця. Таким чином, у митного органу виникло питання про включення всіх складових митної вартості до ціни товару, в тому числі витрат на навантаження та страхування товарів;
2) наданий до митного оформлення банківський платіжний документ (SWIFT) на суму 23870 EUR не відповідає вартості оцінюваної партії товару. Також в графі 70 наданого банківського документа є посилання тільки на контракт від 01.06.2023 №Т31, посилання на долучений проформу-інвойс відсутнє. Також надані інвойс та проформа інвойс містять різні терміни оплати за товар.
Отже, митний орган дійшов висновку, що надані банківські документи не дають можливість ідентифікувати із поставкою оцінюваного товару.
Разом з тим, суд не приймає до уваги вищевказані доводи твердження відповідача з огляду на наступне.
Митна вартість товару визначена позивачем виходячи з фактичної вартості товару, сплаченої ним на підставі зовнішньоекономічного контракту №T31 від 01.06.2023, відповідно до інвойсу №2023-307262 від 30.08.2023, тобто митна вартість товару є документально підтвердженою, а відомості достовірними.
Судом також встановлено, що позивачем надавалися відповідачу також зовнішньоекономічний контракт з Продавцем №T31 від 01.06.2023; пакувальний лист №10005283 від 30.08.2023; інвойс №2023-307262 від 30.08.2023; платіжні документи, що свідчать про оплату товару.
Крім того, позивачем надано і відповідь Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (ДП «Держзовнішінформ»), у якому вказано, що ціна товару є прийнятною та відповідає ціновій політиці провідного трейдера ринку паперової продукції в Європі.
Разом з тим, жодні доводи позивача відповідачем не прийняті та залишені без належної уваги.
Стосовно посилань відповідача про те, що банківські платіжні документи swift не відповідають оцінюваній партії товару, оскільки містять посилання тільки на контракт, не приймаються до уваги судом, оскільки відповідно до п. 5.3. контракту №Т31 від 01.06.2023, допускається оплата на підставі контракту.
Щодо посилань відповідача про неможливість ідентифікувати платіжні документи саме за цією поставкою, то суд враховує, що з наданих відповідачу документів вбачається здійснення повної оплати у сумі 20360,80 євро.
Проте, у зв'язку з тим, що оплата товару здійснювалася перед поставкою, а передувало їй замовлення №2023-166904 від 04.07.2023, то оплата товару була здійснена у розмірі 23 870,00 євро, що підтверджується відповідними платіжними документами, в яких вказані реквізити Продавця та Покупця товару та підстава оплати: відповідно до контакту №T31 від 01.06.2023. Водночас, оскільки Продавцем фактично було поставлено меншу кількість товару (товарні позиції 1 та 2 інвойсу №2023-307262 та замовлення №2023-166904) - переплату у розмірі 3509,20 євро Продавець товару врахуватиме при майбутніх поставках, що підтверджується відповідним листом від Компанії «Europcell GmbH», який, зокрема, додатково підтверджує факт повної оплати товару.
Щодо доводів відповідача про не підтвердження відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, суд також вказує, що умови поставки СРТ означають, що Продавець (Компанією «Europcell GmbH») доставляє товари за свій рахунок перевізнику або іншій особі, призначеній Продавцем. Він сплачує за митне оформлення експорту та несе відповідальність за передачу товару призначеному продавцем перевізнику. Тобто вартість перевезення включена у вартість товару, який оплачений ТОВ «КТА» Продавцю, що спростовує твердження відповідача, що міститься у оскаржуваному рішенні, про розбіжності у відомостях щодо включення числових значень складових до вартості товару.
Крім того, як вказано в інвойсі №2023-307262 від 30.08.2023, місце походження товару - Румунія, тому є логічним той факт, що поставка здійснюється саме звідти, що вказує про відсутність будь-яких розбіжностей.
Більше того, є безпідставними посилання відповідача на ч.10 ст. 58 МК України, оскільки зі змісту ж цієї частини вбачається, що вказані складові митної вартості додаються до товару, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена. При цьому, у спірному випадку, як зазначалося вище, відповідно до умов контракту, фінансове навантаження за доставку товару лежить на Продавці товару.
Крім того, стосовно джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товару, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товару та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а.
На переконання суду правильність визначення ним митної вартості товару за ціною договору, а також об?єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Проте, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому документи, які надавалися відповідачу при митному оформленні товарів, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Враховуючи, що твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду узгоджується із обов'язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).
Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Зважаючи на те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, оскільки у спірному випадку судом встановлено, що у своїй сукупності подані декларантом документи дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправними та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UА 100200/2023/000001/2 від 06.09.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100200/2023/000165 від 06.09.2023.
Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк