Справа № 620/6148/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Джанелідзе О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Ічнянської міської ради про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії
28.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби у справах дітей Ічнянської міської ради, яким просив:
- визнати протиправним і скасувати висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів від 04 березня 2025 року, проведеного Службою у справах дітей Ічнянської міської ради за заявою ОСОБА_1 від 11 лютого 2025 року;
- зобов'язати Службу у справах дітей Ічнянської міської ради провести повторне інспекційне відвідування одержувача аліментів - ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо цільового витрачання аліментів, з обов'язковою участю при проведенні інспекційного відвідування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням при проведенні інспекційного відвідування всіх вимог Порядку № 1713 і прийняттям за результатами проведеного інспекційного відвідування обґрунтованого висновку щодо цільового витрачання аліментів, який відповідатиме вимогам закону.
Позов обґрунтовано тим, що Відповідач, який є у спірних взаємовідносинах суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, неналежним проведенням інспекційного відвідування за зверненням Позивача і прийняттям незаконного та необгрунтованого Висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 04 березня 2025 року порушив його права, свободи та законні інтереси з підстав, зазначених в цьому позові.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. відмовлено у відкритті провадження у справі через те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки спір не є публічно-правовим, а має приватно-правовий характер та підлягає захисту в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі № №620/6148/25 суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Відповідач - Служба у справах дітей Ічнянської міської ради, діяла у спірних правовідносинах, як суб'єкт владних повноважень і керувалась при проведенні інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину нормативно - правовим актом, який за своїм змістом і сутністю відповідає критеріям адміністративного законодавства, а саме: Порядком здійснення органом опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням коштів аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018р. № 1713
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. та витребувано із Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 620/6148/25.
Після отримання доступу до електронної справи ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року розгляд справи призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 листопада 2025 р. об 11:50 годин.
У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Разом з тим, Службою у справах дітей Ічнянської міської ради подано заяву про закриття провадження у справі, вважаючи, що спір вже вирішено ними добровільно, проте така заява не підлягає задоволенню, оскільки не грунтується на нормі закону, з огляду на те, що оскаржується ухвала про відмову у відкритті провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, отже апеляційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пункт 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визнав переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Крім того, частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року № 11-192апп18 зазначив, що сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є правомірність висновку Служби у справах дітей Ічнянської міської ради, а спір виник із сімейних відносин щодо майнових прав та інтересів неповнолітньої дитини, зокрема в частині цільового витрачання аліментів на дитину.
Питання контролю за цільовим витрачанням аліментів врегульовано статтею 186 Сімейного кодексу України.
Відповідно до приписів частини першої статті 186 Сімейного кодексу України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
При цьому, питання власності на аліменти, одержані на дитину врегульовано статтею 179 Сімейного кодексу України.
Згідно частини першої статті 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Частина друга цієї ж статті вказує, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що даний позов стосується захисту майнових прав дитини і пов'язаний із сімейними правовідносинами, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
В свою чергу, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень, то спір не змінює свій приватноправовий характер та підлягає вирішенню у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Частиною першою статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 500/6325/17 від 13 червня 2018 року та № 496/4271/16-а від 04 липня 2018 року.
Отже, як зазначив Верховний Суд, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
З огляду на вказане та приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки даний спір стосується майнових прав дитини.
Отже, з урахуванням вищевикладеного всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Повний текст постанови виготовлено 24.11.2025
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Ічнянської міської ради про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.М. Кузьмишина
В.В. Файдюк