Справа № 640/8056/20 Суддя (судді) першої інстанції: Тарасенко І.М.
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання: Зіньковській Ю.В.,
від позивача (апелянта): не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, Державної казначейської служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправною дію Київської митниці та стягнути з Київської митниці 613398,72 грн, яка складається з: 135457,40 грн (відшкодування витрат за зберігання товару на складі митного органу), 61393,52 грн (витрати позивача, пов'язані із отриманням кредиту та його поверненням), 29650,00 грн (витрати на правову допомогу), 3524,60 грн (витрати на судовий збір), 351,60 грн (витрати на послуги експерта), 489,60 грн (витрати на повідомлення митного органу), 500,00 грн (послуги евакуатора), 2929,00 грн (витрати на купівлю нового акумулятора), 298158,00 грн (розмір суми, на яку відбулося здешевлення транспортного засобу), 20077,00 грн (розмір переплати до пенсійного фонду), 868,00 грн (витрати на послуги таксі), 60000 грн (моральна шкода) шляхом списання відповідних коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Виносячи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив с того, що позивачем не виконано вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року в частині зазначення позовних вимог до другого відповідача - Державної казначейської служби України та посилаючись на п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року виправлено описки в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20.
Викладено абзаци 14-18 описової частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20 в наступній редакції:
«Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 243, 248, 253, 256, 295, 297 КАС України, суд,».
Викладено перший абзац резолютивної частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20 в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А); Державної казначейської служби України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.».
Виносячи зазначену ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, було помилково вказано, що позовна заява ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає поверненню.
Не погоджуючись з зазначеними ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позивач подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, прийнятою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року та 03 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 18 листопада 2025 року о 12:00, продовживши строк розгляду справи.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили та причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року було відкрито провадження у справі № 640/8056/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці держмитслужби; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/8056/20 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року, адміністративну справу № 640/8056/20 було прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року замінено первинного відповідача у справі № 640/8056/20 з Київської митниці держмитслужби (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8а, код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника - Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А)).
Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням позовних вимог до Державної казначейської служби України та конкретизувати вимогу щодо визнання протиправною дію Київської митниці, зазначивши яку саме, надавши також докази направлення такої позовної заяви відповідачам.
26 вересня 2025 року позивачем сформовано та направлено в системі «Електронний суд'на виконання вимог ухвали уточнену позовну заяву з відповідними доказами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Виносячи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив с того, що позивачем не виконано вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року в частині зазначення позовних вимог до другого відповідача - Державної казначейської служби України та посилаючись на п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року виправлено описки в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20.
Викладено абзаци 14-18 описової частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20 в наступній редакції:
«Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 243, 248, 253, 256, 295, 297 КАС України, суд,».
Викладено перший абзац резолютивної частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20 в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А); Державної казначейської служби України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.».
Виносячи зазначену ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, було помилково вказано, що позовна заява ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає поверненню.
Вважаючи протиправною ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року ( з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року) ОСОБА_1 звернувся з відповідною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Щодо ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 253 КАС України встановлено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Наведені норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
У розумінні процесуального Закону описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо.
Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.
Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.
Як в мотивувальній так і в резолютивній частинах ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року суд першої інстанції застосував положення статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто зробив висновок про наявність підстав для повернення адміністративного позову.
Ухвалою ж Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року виправлено описки в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20.
Викладено абзаци 14-18 описової частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20 в наступній редакції:
«Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 243, 248, 253, 256, 295, 297 КАС України, суд,».
Викладено перший абзац резолютивної частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/8056/20 в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А); Державної казначейської служби України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.».
Таке формулювання не може розцінюватися як описка, оскільки залишення без розгляду і повернення позову - це різні за своєю правовою природою процесуальні дії та різні види процесуальних рішень, які мають відмінні правові наслідки.
Отже, вказівка в резолютивній та мотивувальній частинах ухвали на «повернення адміністративного позову» не є технічною або граматичною опискою, а становить зміну виду процесуального рішення.
Помилкове визначення виду процесуального рішення не може бути виправлене як описка, оскільки така помилка змінює суть ухваленого рішення. Таким чином, встановлене свідчить про ухвалення іншого за суттю процесуального рішення, ніж передбачено статтею 169 КАС України, і тому не може бути кваліфіковане як описка.
Наведене свідчить про порушення судом першої інстанції статті 253 КАС України при винесенні ухвали про виправлення описки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року є протиправною, оскільки повністю змінює зміст винесеного процесуального питання по справі, яке дійшло відображення в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року.
Щодо ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
Умовою прийнятності позову до розгляду є його відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
Згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 5 ст. 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються, у тому числі: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Як вже було встановлено судом, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням позовних вимог до Державної казначейської служби України та конкретизувати вимогу щодо визнання протиправною дію Київської митниці, зазначивши яку саме, надавши також докази направлення такої позовної заяви відповідачам.
26 вересня 2025 року (в межах встановленого п'ятиденного строку з моменту отримання копії ухвали) позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив:
1) визнати протиправними дії Відповідача 1, які полягали у свідому затягуванні виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/16893/18, що призвело до збільшення строку знаходження транспортного засобу Позивача на території митного складу, у відмові видати транспортний засіб Позивача без сплати Позивачем грошових коштів за зберігання транспортного засобу Позивача на території митного складу та безпідставному вимаганні сплатити кошти за зберігання транспортного засобу Позивача на складі митного органу;
2) стягнути з Відповідача 1 - 613 398,72 грн, яка складається з: 135 457,40 грн. (відшкодування витрат за зберігання товару на складі митного органу), 61 393,52 грн. (витрати Позивача, пов'язані із отримання кредиту та його поверненням), 29 650,00 грн. (витрати на правову допомогу), 3 524,60 грн. (витрати на судовий збір), 351,60 грн. (витрати на послуг експерта), 489,60 грн. (витрати на повідомлення митного органу), 500,00 грн. (послуг евакуатора), 2 929,00 грн. (витрати на купівлю нового акумулятора), 298 158,00 грн. (розмір суми, на яку відбулося здешевлення транспортного засобу), 20 077,00 грн. (розмір переплати до пенсійного фонду), 868,00 грн. (витрати на послуги таксі), 60 000,00 грн. (моральна шкода);
3) стягнення здійснити шляхом списання відповідних коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.
Натомість, в оскаржуваній ухвалі судом зроблено висновок на підставі аналізу наступних даних: «26 вересня 2025 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив: 1) визнати протиправними дії Відповідача 1, які полягали у свідому затягуванні виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/16893/18, що призвело до збільшення строку знаходження транспортного засобу Позивача на території митного складу, у відмові видати транспортний засіб Позивача без сплати Позивачем грошових коштів за зберігання транспортного засобу Позивача на території митного складу та безпідставному вимаганні сплатити кошти за зберігання транспортного засобу Позивача на складі митного органу; 2) стягнути з Відповідача 1 - 613 398,72 грн, яка складається з: 135 457,40 грн. (відшкодування витрат за зберігання товару на складі митного органу), 61 393,52 грн. (витрати Позивача, пов'язані із отримання кредиту та його поверненням), 29 650,00 грн. (витрати на правову допомогу), 3 524,60 грн. (витрати на судовий збір), 351,60 грн. (витрати на послуг експерта), 489,60 грн. (витрати на повідомлення митного органу), 500,00 грн. (послуг евакуатора), 2 929,00 грн. (витрати на купівлю нового акумулятора), 298 158,00 грн. (розмір суми, на яку відбулося здешевлення транспортного засобу), 20 077,00 грн. (розмір переплати до пенсійного фонду), 868,00 грн. (витрати на послуги таксі), 60 000,00 грн. (моральна шкода).»
Одже, судом не враховано при вирішенні питання про виконання чи не виконання вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року в частині зазначення позовних вимог до другого відповідача - Державної казначейської служби України пункту третього прохальної частини уточненої позовної заяви, направленої до суду на виконання вимог ухвали та, відповідно, не здійснено аналіз у відповідній частині.
Колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому, слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 31.10.2018 по справі № 826/16958/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 виклала такі висновки: «Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.»
Крім того, підлягає врахуванню п. 1 ч. 2 ст. 173 КАС України відповідно до якого, завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові від 31.08.2023 по справі № 990/114/23 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що: «…Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу».
З урахуванням наведеного колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Відтак суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Донецьким окружним адміністративним судом винесено зазначену ухвалу від 29 вересня 2025 року при неповному з'ясуванні обставин та при порушенні процесуального законодавства, з урахуванням вищевикладених висновків про наявність підстав для скасування ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а ухвали суду першої інстанції скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням матеріального та процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 169, 240, 242-244, 250, 253, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - скасувати.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - скасувати.
Справу № 620/2397/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан
(повний текст постанови суду виготовлено 21 листопада 2025 року)