Справа № 320/40777/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головенко О.Д., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
21 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві) в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в місті Києві щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплаті пенсії, на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 17.04.2023 № 49/7334, в розмірі 76 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019;
- зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 17.04.2023 № 49/7334, в розмірі 76 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в місті Києві щодо відмови у поновленні нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», в розмірі 2 000,00 грн з 01.07.2021;
- зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», в розмірі 2 000,00 грн., з 01.07.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві проведено позивачу перерахунок пенсії, у тому числі і на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі 320/44044/23. Так, пенсійним органом було здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи з 70% грошового забезпечення, та припинено виплату позивачеві доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн., відповідно до Постанови № 713.
16.07.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», якою, зокрема, вирішено установити з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018, відповідно до Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
За вказаних обставин, позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 20.06.2024, в якій просив виплатити доплату до пенсії в розмірі 2 000,00 грн. та здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
У відповідь на звернення позивача, листом №28864-27156/Б-02/8-2600-24 від 18.07.2024 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії останнього, оскільки після виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі 320/44044/23 право на встановлення щомісячної доплати позивачу 2000,00 грн. переглянуто.
Також, у вказаному листі, пенсійний орган зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі 320/44044/23 не зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві проводити перерахунок пенсії позивача в розмірі 76% сум грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», починаючи з дати припинення виплати.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно здійснив зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 76% до 70% сум грошового забезпечення.
Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У даному випадку, спірним є припинення пенсійним органом виплати ОСОБА_1 , доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., відповідно до Постанови №713, та зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 76% до 70% сум грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Щодо позовних вимог в частині припинення пенсійним органом виплати ОСОБА_1 , доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., відповідно до Постанови №713, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
З метою поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України 14.07.2021 прийняв Постанову № 713.
За змістом пункту 1 Постанови № 713 з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII станом на 1 березня 2018 року, установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Здійснивши аналіз пункту 1 Постанови № 713 у сукупності з приписами статті 63 Закону № 2262-XII, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025, дійшов наступних висновків:
- з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-XII до 01.03.2018 (і до розміру пенсії на вказану дату) або пенсія яким призначена (поновлена) після 01.03.2018 (з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати), було установлено щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн;
- доплата, визначена цією Постановою, враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, що здійснюються у зв'язку з прийняттям після 01.03.2018 уповноваженим органом нормативно-правого акта, який став правовою підставою для перегляду (перерахування) пенсії. Тобто таке підвищення (перерахунок пенсії) повинне відповідати порядку, передбаченому статтею 63 Закону № 2262-XII, та обов'язково мало здійснюватися після 01.03.2018, при цьому не має значення, чи такий нормативно-правовий акт був прийнятий до 01.03.2018 або після, оскільки визначальним є саме момент підвищення після 01.03.2018;
- метою установлення такої доплати є поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам;
- виплата щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн не здійснюється у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому пункту 1 цієї Постанови, переглядалася (перераховувалася) саме після 01.03.2018 відповідно до процедури, передбаченої статтею 63 Закону № 2262-XII, і такий перегляд (перерахунок) перевищив розмір доплати;
- якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався до 01.03.2018 або після цієї дати, однак на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який в особи виникло до 01.03.2018, то такий перегляд (перерахунок) не є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000,00 грн чи її припинення;
- водночас, якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався після 01.03.2018 на виконання рішення суду, з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який в особи виникло після 01.03.2018, то такий перегляд (перерахунок), проведений відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII (підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом), є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000,00 грн чи її зменшення (залежно від розміру збільшення пенсії після перерахунку).
Згідно з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, положення Постанови № 713 припинення або зміну розміру щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. пов'язують з переглядом (перерахунком) пенсії, при цьому не вказуючи правову та фактичну підставу такого перегляду, але вказують на мету виплати такої доплати (поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій) та підставами припинення її виплати (збільшення пенсії більше аніж на 2000,00 грн), тому перерахунок пенсії, у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мав наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є тим підвищенням, з яким абзац третій пункту 1 Постанови № 713 пов'язує припинення або зміну (зменшення) розміру щомісячної доплати, передбаченої цим нормативно-правовим актом.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував, що оскільки зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та, відповідно, отримання нової довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45 з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», і подання таких довідок до відповідного управління Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 2262-XII, то здійснений вказаним державним органом перерахунок пенсії, право на який в особи виникло після 01.03.2018, за умови підвищення розміру пенсії, є підставою для припинення (у разі підвищення розміру пенсії більш ніж на 2000,00 грн) або зменшення розміру (у разі підвищення розміру пенсії менш ніж на 2000,00 грн) щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, передбаченої Постановою № 713.
Отже, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого, згідно з абзацом третім пункту 1 цієї Постанови, є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути зумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка була підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Тобто, доплати до пенсій (розмір яких обчислювався з прожиткового мінімуму станом на 01.03.2018), передбачені Постановою № 713, здійснювалися тимчасово до перерахунку відповідних пенсій, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), зокрема через підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на відповідний рік відповідно до пункту 4 Постанови № 704 в редакції з 29 січня 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2025 у зразковій справі №400/6254/24 зробила такий узагальнений висновок: перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. та індексації за 2022 і 2023 роки.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , проведений на виконання рішення суду, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначене підтверджується розрахунком пенсії позивача, в якому обраховано додаткові види грошового забезпечення та індексацію за 2022 - 2024 роки, загальний розмір 13320,05 грн. (а.с.16 на звороті).
Так, перерахунок пенсії позивача проведено, зокрема, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та є підставою для перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII, з урахуванням індексації за 2022-2024 роки.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність законних підстав для додаткової доплати до пенсії позивача 2000,00 грн., відповідно до Постанови № 713, відповідно, пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу у вказаній виплаті.
Таким чином, вказаний перерахунок пенсії позивача на підставі рішення суду у справі вважається таким, який виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та є підставою для перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2025 року у справі №580/9859/24.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині додаткової доплати до пенсії позивача 2000,00 грн., відповідно до Постанови № 713.
Щодо позовних вимог в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 76% до 70% сум грошового забезпечення, на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 17.04.2023 № 49/7334, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12):
- за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів (ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).
У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII внесено зміни у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, згідно з якими цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Суд зазначає, що Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ були внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII щодо розміру відсотку грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії.
При цьому, слід звернути увагу, що ні положеннями Закону № 3668-VІ, ні положеннями Закону №1166-VІІ, ні положеннями Закону №2262-XII не передбачено проведення після 01.04.2014 перерахунку раніше призначених пенсій, виходячи з нового (зменшеного) відсотку відповідних сум грошового забезпечення.
Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст. 63 Закону № 2262-XII.
Таким чином, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 (станом на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої визначено, перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно п. 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити, з 1 січня 2018 р.
Вказаний нормативно-правовий акт став підставою для перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2018.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення №5-рп/2002).
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Також, у Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд зазначив, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії розрахунку пенсії від 01.01.2015 року (а.с.16), пенсія ОСОБА_1 призначена у розмірі 76% грошового забезпечення, з 01.07.2024 позивачу було здійснено перерахунок пенсії виходячи із розміру 70% грошового забезпечення (а.с.16 на звороті), внаслідок чого розмір пенсійного забезпечення позивача зменшився на 6%.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Отже, зменшення максимального обсягу пенсії у відсотках при її перерахунку не може застосовуватися для зменшення встановленого законом на момент первісного її призначення чи досягнутого пізніше максимального обсягу пенсії, відповідно, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
З огляду на встановлені обставини та вище зазначені правові норми, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням вище викладених висновків суду.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368), починаючи з 01.12.2019, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 17.04.2023 № 49/7334, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 21.11.2025 року