Справа № 320/53845/24 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
21 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Файдюк В.В., Епель О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Бугай Олесі Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.07.2024 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано до Київського окружного адміністративного суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) щодо відмови сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 43 830,00 (сорок три тисячі вісімсот тридцять) гривень, 00 коп.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції №67501941 від 26.10.2023 р. в сумі 43 830,00 (сорок три тисячі вісімсот тридцять) гривень, 00 коп.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду обгрунтованого клопотання з посиланням на письмові докази щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду та уточнену позовну заяву, в якій уточнити склад учасників справи або позовні вимоги.
02 січня 2025 р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій він зазначив, що саме протиправна відмова відповідача, яка оскаржується, викладена у листі від 11 червня 2024 р., і саме цей факт він вважає моментом його порушеного права з боку відповідача та виникнення права на звернення до суду, оскільки до письмової відмови позивач не міг знати про те, що державний орган буде діяти всупереч діючому законодавству.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві на підставі п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Повертаючи позов позивачу суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, який на думку суду розпочався з 26 жовтня 2023 р., а саме з сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% від вартості), посилаючись на висновки, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2021р. у справі № 360/2687/20.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвала про повернення позовної заяви не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки про порушення його прав та законних інтересів позивач дізнався 11 червня 2024 р., що підтверджено долученими до позовної заяви доказами.
Відповідно до ст. 312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на положення ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав висновки суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, з наступних підстав.
У відповідності до вимог частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому просив поновити строк та обґрунтував його тим, що шестимісячний строк звернення до суду розпочався саме 11 червня 2024 р., коли відповідач протиправно відмовив позивачу листом від 11 червня 2024 р. і саме цей факт він вважає моментом його порушеного права з боку відповідача і виникнення права на звернення до суду, оскільки до письмової відмови позивач не міг знати про те, що державний орган буде діяти всупереч діючому законодавству.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, поняття строку звернення до адміністративного суду - це час у проміжку якого особа може звернутись до адміністративного суду з позовом для вирішення публічно-правових відносинах для захисту свої прав, свободи та інтересів. При цьому, перебіг часу починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, підставою для повернення судом першої інстанції позовної заяви слугував висновок суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням ч. 1-3 ст.122 КАС України, становить шість місяців й обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. І цим днем, на думку суду першої інстанції, є 26 жовтня 2023 р., а саме сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% від вартості). (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2021р. у справі № 360/2687/20)
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Верховний Суд у Постанові від 19 серпня 2021 р. у справі № 360/2687/20 зазначив:
«Своєю чергою, відлік строків для звернення до суду (в тому числі, у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду відповідної заяви з метою спонукання до вчинення певних дій) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом. Саме по собі звернення позивача із заявою до суб'єкта владних повноважень не робить вказані правовідносини триваючими, і не поновлює пропущеного строку на звернення до суду.
Початок перебігу строку на звернення до суду розпочався для позивачки саме з часу, коли вона дізналася або повиннна була дізнатися про своє порушене право, й таким днем є дата сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платником якого, на переконання позивачки, вона не є, й, відповідно, який був сплачений нею помилково.»
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позовними вимогами у справі №360/2687/20 є зобов'язання відповідача сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо повернення позивачу сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості.
А позивними вимоги у справі №320/53845/24 є:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) щодо відмови сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 43 830,00 (сорок три тисячі вісімсот тридцять) гривень, 00 коп.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції №67501941 від 26.10.2023 р. в сумі 43 830,00 (сорок три тисячі вісімсот тридцять) гривень, 00 коп.
Тільки з порівняльного аналізу позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що використання висновку Верховного Суду викладеного у Постанові від 19 серпня 2021 р. у справі № 360/2687/20 є не доцільною, оскільки суд першої інстанції не дав оцінку позовній вимозі про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) щодо відмови сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 43 830,00 (сорок три тисячі вісімсот тридцять) гривень, 00 коп., що підтверджується навіть із описової частини Ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. - «Предметом цього спору є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві для повернення пенсійного збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.»
Отже, з вказаною вимогою позивач не міг звернутися до отримання 11 червня 2024 р. листа-відмови відповідача, а тому відлік шестимісячного строку звернення до суду почався 11 червня 2024 р.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, який звернувся з позовом 01 липня 2024 р., не пропустив строку на звернення до суду з позовом, тому суд першої інстанції помилково виснував про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч.2 ст. 123 КАС України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду суд фактично позбавив позивача гарантованого їм національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість апеляційної скарги позивача, тому ухвала Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. підлягає скасуванню.
Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції, внаслідок порушення норм процесуального права, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, ч. 1 п. 4 ст. 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк
О.В. Епель