Справа № 580/4931/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гаврилюк В.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
21 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач, ДВБ НП України) в якому просив:
- визнати протиправними дії ДВБ НП України, викладені в листі від 22.04.2025, про відмову зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України час роботи в органах прокуратури України на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора, з 03.09.2002 по 17.07.2003, з 18.07.2003 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 таз 11.04.2007 до 04.06.2012;
- зобов'язати ДВБ НП України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України час роботи в органах прокуратури України на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора з 03.09.2002 по 17.07.2003, з 18.07.2003 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 таз 11.04.2007 до 04.06.2012.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року, з урахуванням ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року про виправлення описки, значений позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, оформлену листом від 22.04.2025, зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України час роботи в органах прокуратури України на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора, з 03.09.2002 по 17.07.2003, з 18.07.2003 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 та з 11.04.2007 до 04.06.2012.
Зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України час роботи в органах прокуратури України на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора, з 03.09.2002 по 17.07.2003, з 18.07.2003 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 та з 11.04.2007 до 04.06.2012.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки № 07-418вих-25 від 25.04.2025 Черкаської обласної прокуратури, ОСОБА_1 працював на таких посадах (а.с.43-45):
- з 03.09.2002 по 17.07.2003 - виконувач обов'язків помічника прокурора Соснівського району м. Черкаси Черкаської області;
- з 18.07.2003 по 23.02.2004 - помічник прокурора Соснівського району м. Черкаси Черкаської області;
- з 24.02.2004 по 12.05.2004 - прокурор відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Черкаської області;
- з 13.05.2004 по 24.12.2006 - помічник прокурора Соснівського району м. Черкаси Черкаської області;
- з 25.12.2006 по 10.04.2007 - старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та до судового слідства управління прокуратури Черкаської області;
- з 11.04.2007 по 29.04.2010 - помічник прокурора Черкаської області з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням свободи громадян;
- з 30.04.2010 по 04.06.2012 - старший помічник прокурора Черкаської області з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням свободи громадян;
- з 05.06.2012 по 22.11.2012 - старший прокурор прокуратури Черкаської області з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням свободи громадян;
- з 23.11.2012 по 15.04.2013 - старший прокурор прокуратури Черкаської області з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
- з 16.04.2013 по 03.09.2014 - начальник відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Черкаської області;
- з 04.09.2014 по 08.12.2015 - Золотоніський міжрайонний прокурор Черкаської області;
- з 09.12.2015 по 14.02.2016 - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області;
- з 15.02.2016 по 13.04.2016 - прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області;
- з 14.04.2016 по 02.08.2016 - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області;
- з 03.08.2016 по 31.05.2022 - начальник відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Черкаської області.
31.05.2022 позивач звільнений із вказаної посади та органів прокуратури за власним бажанням.
За час роботи в органах прокуратури ОСОБА_1 присвоєні наступні класні чини:
- юриста 3 класу наказом Генерального прокурора України від 08.10.2003 № 905к;
- юриста 2 класу наказом Генерального прокурора України від 10.10.2005 № 1277к;
- юриста 1 класу наказом Генерального прокурора України від 15.10.2007 № 795к;
- молодшого радника юстиції наказом Генерального прокурора України від 15.10.2010 № 1370к;
- радника юстиції наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 № Ю14к;
- старшого радника юстиції наказом Генерального прокурора України від 16.08.2014 № 1151к.
Наказом ДВБ НП України від 06.06.2022 № 241 о/с ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим відділу оперативних розробок Вінницького управління з посадовим окладом гривень, присвоївши спеціальне звання «рядовий поліції».
Наказом від 14.07.2022 № 269 о/с відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» ДВБ НП України установлено ОСОБА_1 стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 01 липня 2022 року - 10 років 06 місяців 28 днів.
Не погоджуючись з частковим зарахуванням стажу, позивач звернуся до начальника ДВБ НП України рапорт з проханням зарахувати до стажу служби в поліції весь стаж служби в органах прокуратури черкаської області, тобто з 03.09.2002 по 31.05.2022.
Листом від 22.04.2025 року № 15147-2025 ДВБ НП України повідомив, зокрема, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 24.02.2004 до 12.05.2004, з 25.12.2006 до 10.04.2007, з 05.06.2012 до 08.12.2015 та з 09.12.2015 до 31.05.2022 позивач обіймав посади прокурорів в органах прокуратури України та відповідно цей стаж роботи зараховано до стажу служби в поліції у загальній кількості 10 років 06 місяців 28 днів.
Поряд з цим, з 03.09.2002 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 та з 11.04.2007 до 05.06.2012 позивач обіймав посади виконувача обов'язків помічника прокурора та старшого помічника прокурора в органах прокуратури України та вказаний вище час роботи до стажу служби в поліції зараховано не було, оскільки статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік видів та категорій служб, які включаються до стажу служби в поліції, і час роботи в органах прокуратури на посадах помічників (старших помічників) прокурора, в тому числі виконуючого обов'язки помічника прокурора в цьому переліку відсутній (а.с.15-16).
Позивач, не погоджуючись з вказаними діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу служби в Національній поліції України час роботи в органах прокуратури України на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора з 03.09.2002 по 17.07.2003, з 18.07.2003 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 та з 11.04.2007 до 04.06.2012, у зв'язку з чим відмова, яка оформлена листом від 22.04.2025, є протиправною.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам та переглядає рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволених позовних вимог, оскільки позивач не є апелянтом по справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно пунктів 1, 6, 14 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, станом на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Закону № 580-VIII).
Відповідно до статті 6 Закону № 580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За приписами частини першої статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (пункт 5 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII).
На час роботи Підліснюка О.М. на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора, з 03.09.2002 до 17.07.2003, з 18.07.2003 до 24.02.2004, з 13.05.2004 до 25.12.2006 та з 11.04.2007 до 04.06.2012 чинними були норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), які і підлягають до застосування щодо визначення поняття «прокурор» у вищезазначений період роботи позивача в органах прокуратури України.
Так, приписами статті 56 Закону № 1789-ХІІ під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-2, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, спірні періоди роботи позивача на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону № 1789-XII, який був чинним на час роботи позивача.
Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 17 січня 2022 року в справі № 560/1111/20.
Крім того, згідно частини першої статті 47 Закону № 1789-ХІІ прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини залежно до займаних посад і стажу роботи.
За приписами частини першої статті 46 Закону № 1789-ХІІ прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.
Відповідно до п. 7 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 N 1795-XII (в редакції, чинні станом на час перебування позивача на спірних посадах) класний чин юриста 3 класу присвоюється працівникам, які працюють в органах прокуратури не менше 6 місяців, а молодим спеціалістам - після закінчення строку стажування і призначення на посаду.
Як вбачається з довідки Черкаської обласної прокуратури від 25.04.2025, класний чин юриста 3 класу присвоєний позивачу, згідно наказу Генерального прокурора України від 08.10.2003 № 905к.
Відповідно, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що до присвоєння класного чину юриста 3 класу ОСОБА_1 працював в органах прокуратури не менше шести місяців, така робота передбачала виконання функцій прокурора, а тому стаж позивача на посаді виконувача обов'язків помічника прокурора також належить зарахувати до прокурорського стажу, на підставі Закону № 1789-XII.
З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ДВБ НП України протиправно не зараховано ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України час роботи в органах прокуратури України на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора з 03.09.2002 по 17.07.2003, з 18.07.2003 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 та з 11.04.2007 до 04.06.2012, у зв'язку з чим відмова, яка оформлена листом від 22.04.2025, є протиправною.
З огляду на вказані обставини, належним та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання ДВБ НП України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України час роботи в органах прокуратури України на посадах виконувача обов'язків помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора з 03.09.2002 по 17.07.2003, з 18.07.2003 по 24.02.2004, з 13.05.2004 по 25.12.2006 та з 11.04.2007 до 04.06.2012.
Враховуючи вищевикладені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши обставини справи та доводи сторін, що відповідач, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано та незаконно.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 21.11.2025 року