Справа № 640/20418/19 Головуючий у 1 інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» звернувся до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0001895007, №0001905007, №000201507 та №0002025007.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0001895007, №0001905007, №000201507 та 0002025007.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» та ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ».
Щодо здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» апелянт вказує, що позивачем документально не підтверджено факт транспортування спірної продукції, також, на виконання умов розділу 2 договорів з ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» позивачем не надано ні до перевірки, ні до матеріалів справи сертифікати або паспорти якості постачальника (виробника). Крім того, неможливо встановити походження товару від виробника або імпортера придбаної продукції.
З приводу здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ», апелянт вказує про дефектність складених документів щодо транспортування спірної продукції. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводів відповідача, які не підтверджують факт ввезення радіоелементів на митну територію України.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від Північного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року клопотання Північного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (далі - ДП «АВІАКОН») зареєстроване 13.03.1998, про що внесено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР номер 16281200000000229.
Згідно наказу Державної фіскальної служби України від 26.09.2018 №617, ДП «АВІАКОН» включене до Реєстру великих платників податків на 2019 рік.
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», Товариство створене шляхом перетворення Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" - учасника Державного концерну "Укроборонпром" відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». З дня його державної реєстрації Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН".
Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено перевірку ДП "Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період діяльності квітень 2016 - березень 2018 з у рахуванням, розрахунків коригування відображених за травень 2018 з ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (код ЄДРПОУ 24510970), за жовтень 2018 з урахуванням розрахунків коригування відображених у листопаді 2018 з ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ» (код ЄДРПОУ 39444367) та податку на прибуток з зазначеними контрагентами за 2016-2018 роки.
За результатами проведення перевірки складено Акт №49/28-10-50-07-12/12602750 від 25.06.2019, в якому встановлені порушення вимог:
- п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", п. 5 П(С) БО № 11 "Зобов'язання", п. 5 П(С) БО №15 "Дохід", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 1 893 869,10 грн. та занижено об'єкту оподаткування на суму 6 807 516,56 грн.,
- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 505 937,63 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 5 290 662,59 грн. та завищено бюджетне відшкодування у сумі 3 267 775,14 грн.
ДП «АВІАКОН» надало свої заперечення від 09.07.2019 №3568, за результатом розгляду яких (лист від 16.07.2019 №35120/10/28-10-50-07-22), Офісом великих платників податків ДПС вирішено результати Акту перевірки залишити без змін.
На підставі Акту перевірки Офісу великих платників податків від 25.06.2019 №49/28-10-50-07-12/12602750 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (код ЄДРПОУ 12602750) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період діяльності квітень 2016 - березень 2018 з урахуванням розрахунків коригування відображених за травень 2018 з ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (код ЄДРПОУ 24510970), за жовтень 2018 з урахуванням розрахунків коригування відображених у листопаді 2018 з ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ" (код ЄДРПОУ 39444367) та податку на прибуток з зазначеними контрагентами за 2016-2018, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби виніс податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019:
- №0001895007, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 8510021,25 грн., з яких 6808017 грн. - зобов'язання, 1702004,25 грн. - штрафні санкції,
- №0001905007, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2338710,00 грн., з яких 1870968,00 грн. - зобов'язання, 467742,00 грн. - штрафні санкції,
- №000201507, яким зменшено, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3267776,00 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 1633888,00 грн.,
- №0002025007, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1679817,00 грн.
Скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження, ДП «АВІАКОН» подало скаргу від 01.08.2019 №4153 на рішення до Державної фіскальної служби України, за результатом розгляду якої було, прийнято рішення від 07.10.2019 №4573/6/99-00-08-05-02, яким ДФС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 19.07.2019 №0001895007, №0001905007, №0002015007, №0002025007.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.
Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.
За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено перевірку ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період діяльності квітень 2016 року - березень 2018 року з урахуванням розрахунків коригування відображених за травень 2018 року з ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (код ЄДРПОУ 24510970), за жовтень 2018 року з урахуванням розрахунків коригування відображених у листопаді 2018 року з ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ» (код ЄДРПОУ 39444367) та податку на прибуток з зазначеними контрагентами за 2016 -2018 роки.
За результатами перевірки складено акт перевірки №49/28-10-50-07-12/12602750 від 25.06.2019, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДП «АВІАКОН», встановлені порушення вимог:
- п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», п. 5 П(С) БО № 11 «Зобов'язання», п. 5 П(С) БО № 15 «Дохід», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 1 893 869,10 грн. та занижено об'єкту оподаткування на суму 6 807 516,56 грн.
- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 505 937,63 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 5 290 662,59 грн. та завищено бюджетне відшкодування у сумі 3 267 775,14 грн.
На підставі даного Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019:
- №0001895007, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 8510021,25 грн., з яких 6808017 грн. - зобов'язання, 1 702 004,25 грн. - штрафні санкції,
- №0001905007, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2338710,00 грн., з яких 1870968,00 грн. - зобов'язання, 467742,00 грн. - штрафні санкції,
- №000201507, яким зменшено, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3267776,00 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 1633888,00 грн.,
- №0002025007, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1679817,00 грн.
Підставою для нарахування грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» та ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ».
Так, матеріали справи містять ряд договорів поставки, укладених в період 2016 - 2017 між ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (Продавець) та ДП "Конотопський авіаремонтних завод "АВІАКОН (Покупець), а саме: від 21.03.2017 №177-17, від 03.03.2017 №141-17, від 01.03.2017 №122-17, від 01.03.2017 №121-17, від 01.03.2017 №120-17, від 31.01.2017 №48-17, від 05.12.2016 №1156-16, від 12.12.2016 №1165-16, від 14.12.2016 №1171-16, від 14.12.2016 №1170-16, від 25.11.2016 №1126-16, від 21.11.2016 №1110-16, від 05.12.2016 №1155-16, від 18.11.2016 №1104-16, від 24.11.2016 №1123-16, від 20.10.2016 №1028-16, від 08.11.2016 №1073-16, від 01.11.2016 №1049-16, від 01.11.2016 №1056-16, від 08.08.2016 №828-16, 27.09.2016 №972-16, від 18.08.2016 №862-16, від 08.09.2016 №928-16, від 08.09.2016 №927-16, від 15.07.2016 №769-16, від 07.07.2016 №723-16, від 28.07.2016 №793-16, від 12.07.2016 №754-16, від 13.11.2017 №1088-17, від 23.10.2017 №1013-17, від 06.10.2017 №962-17, від 26.09.2017 №909-17, від 29.08.2017 №796-17, від 15.09.2017 №873-17, від 06.09.2017 №834-17, від 31.08.2017 №817-17, від 14.08.2017 №750-17, від 01.08.2017 №698-17, від 28.08.2017 №790-17, від 17.08.2017 №760-17, від 26.07.2017 №680-17, від 19.07.2017 №661-17, від 14.06.2017 №537-17, від 22.06.2017 №577-17, від 04.07.2017 №610-17, від 27.06.2017 №594-17, від 05.05.2017 №381-17, від 16.06.2017 №545-17, від 06.06.2017№505-17, від 30.05.2017 №487-17, від 19.05.2017 №426, від 03.03.2017 №253-17, від 14.40.2017 №323-17, від 03.04.2017 №241-17, від 15.03.2017 №158-17, від 06.04.2017 №298-17, від 18.02.2016 №164-16, від 15.03.2016 №276-16, від 03.03.2016 №234-16, від 26.02.2016 №190-16, від 25.02.2016 №194-16, від 23.02.2016 №195-16, від 24.06.2016 №187-16, від 17.02.2016 №148-16, від 15.02.2016 № 143-16, від 27.01.2016 №70-16, від 01.02.2016 №91-16, від 04.02.2016 №116-16, від 12.01.2016 №12-16, від 12.09.2017 №860-17, від 27.07.2017 №687-17, від 24.04.2017 №339-17, від 16.03.2017 №171-17, від 17.10.2017 №994-17, від 19.10.2017 №1000-17, від 26.10.2017 №1025-17, від 05.05.2017 №382-17, від 19.05.2017 №427-17, від 25.01.2017 №468-17, від 20.06.2017 №560-17, від 25.07.2016 №779-16, від 25.07.2016 №780-16, від 29.07.2016 №808-16, від 07.07.2016 №736-16, від 06.07.2016 №715-16, від 06.07.2016 №715-16, від 10.16.2016 №636-16, від 07.07.2016 №722-16, від 23.06.2016 №681-16, від 16.06.2016 №650-16, від 23.06.2016 №680-16, від 02.06.2016 №593-16, від 02.06.2016 №592-16, від 20.05.2016 №552-16, від 16.05.2016 №524-16, від 23.05.2016 №545-16, від 13.05.2016 №507-16, від 16.05.216 №515-16, від 27.04.2016 №462-16, від 21.04.2016 №446-16, від 20.04.2016 №431-16, від 12.4.2016 №408-16, від 16.06.2016 №284-16, від 12.03.2016 №269-16, від 15.03.2016 №270-16, від 17.03.2016 №301-16, від 01.03.2016 №219-16.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 Договорів поставки, постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору, надалі - "Продукція", на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктами 2.1. Догові поставки визначено, що кількість, номенклатура Продукції вказується в Додатку І до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Договорів поставки, поставка Продукції здійснюється партіями на умовах поставки СРТ м Конотоп, "Нова пошта" відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010. Розмір кожної партії продукції визначається у відповідних Специфікаціях.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Договорів поставки, строки поставки Продукції складають (відповідну кількість днів, зазначену у кожному із договорів) з моменту отримання авансового платежу від Покупця. Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні, податкові накладні; експрес-накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, картки складського обліку матеріалів, які в сукупності підтверджують виконання вищевказаних договорів поставки.
Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, судовими рішеннями встановлені обставини щодо наявності господарських відносин між ДП "АВІАКОН" із ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА", зокрема, у справі №920/391/19 були досліджені господарські зобов'язання, що виникли між сторонами з господарського договору від 20.05.2016 №552-16; у справі №920/387-19 - за договором від 15.03.2016 №270-16; у справі №920/322/19 - за договором від 25.02.2016 №194-16; у справі №920/26/19 - за договором від 01.03.2017 №121-17; у справі №920/810/18 - за договором від 24.03.2014 №132-14; у справі №920/615/18 - за договором від 15.09.2017 №871-17; у справі №920/615/19 - за договором від 15.09.2017 №871-17; у справі №920/618/19 - за договором від 12.09.2017 №860-17; у справі №920/507/18 - за договором від 03.34.2017 №241-17; у справі №920/508/18 - за договором від 14.06.2017 №537-17; у справі №908/1374/18-33 договором від 01.08.2017 №698-17.
Посилання апелянта на наявність кримінальних проваджень щодо ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», колегія суддів зазначає наступне.
За правилами частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Разом з тим, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, контролюючим органом на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами будь-яких вироків суду надано не було.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2024 року у справі № 826/9244/16, «…лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов'язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Протокол допиту свідка у кримінальній справі, по якій немає обвинувального вироку, не може впливати на визначення податкових зобов'язань, що, зокрема, слідує із системного аналізу положень Податкового кодексу України. Правову оцінку свідченням свідка, які викладені у протоколі допиту свідка, має давати суд в порядку кримінального судочинства, а не податковий орган у своїх актах. За таких обставин, протокол допиту свідків, на які податковий орган посилається в акті перевірки, не є належними доказами, які свідчить про допущення порушень позивачем при формуванні даних податкового обліку».
В контексті наведеного, колегія судів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб'єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.
У цій постанові Велика Палата підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому, має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31.05.2024 у справі № 826/9244/16.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по те, що реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану ДП "АВІАКОН" повністю підтверджуються первинними та іншими документами (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, інша картки складського обліку, довіреності на отримання продукції, відомості про використання отриманої продукції у господарській діяльності).
З приводу реальності господарських операцій між ДП "АВІАКОН" та ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ", слід зазначити наступне.
Матеріали справи свідчать, що в період 2018 між "АВІА ТЕХКОНТАКТ" (Продавець) та ДП "Конотопський авіаремонтних завод "АВІАКОН (Покупець) укладена низка договорів поставки, а саме: від 01.08.2018 №727-18, від 05.09.218 №838-18, від 22.08.2018 №798-18.
Відповідно до пп.1.1 п.1 вищевказаних Договорів поставки, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору, надалі - "Продукція", на умовах, передбачених даним Договором.
Приписами пунктів 2.1. Договорів поставки визначено, що кількість, номенклатура Продукції вказується в Додатку І до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно підпунктів 3.1 та 3.2 пункту 3 Договорів поставки, поставка Продукції здійснюється партіями на умовах поставки СРТ м Конотоп, "Нова пошта" відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010. Розмір кожної партії продукції визначається у відповідних Специфікаціях.
Строки поставки Продукції складають (відповідну кількість днів, зазначену у кожному із договорів) з моменту отримання авансового платежу від Покупця. Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.
На підтвердження виконання умов договорів з ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ" позивачем надано:
- до Договору від 01.08.2018 №727-18: (видаткова накладна від 22.10.2018 №150; товарно-транспортна накладна від 22.10.2018 №150; платіжне доручення від 09.11.2018 №5603; рахунок на оплату від 22.10.2018 №186; картка складського обліку матеріалів №5049, паспорт на скло органічне листове - 2 шт.).
- до Договору від 05.09.2018 №838-18: (видаткова накладна від 22.10.2018 №151 на суму 1175584.08 грн., товарно-транспортна накладна під 22.10.2018 №150; Лист від 25.10.2018 №03/2510-31, службова записка ОСОБА_1 , видаткові накладні від 22.10.2018 №151, №194, №195, №196, №197, №198, №199, №200, №201, №202, товарно-транспортна накладна від 22.10.2018 №150; акт узгодження ціни продукції від 21.11.2018 №1; платіжне доручення від 21.11.2018 №5745, рахунок на оплату від 21.11.2018 №198, картка складського обліку матеріалів №11847; паспорти: на виріб №1 1807062, на виріб №61805045, на виріб №61808064, на виріб №61806046, на виріб №1808065, на виріб №61807050, на виріб №61807063, на виріб №61807047, на виріб №61807048, на виріб №61807060;
- до Договору від 22.08.2018 №798-18: видаткова накладна від 01.10.2018 №140, експрес-накладні від 10.10.2018 №59998069477024, №59998069482430, від 17.10.2016 №59998069806059; видаткові накладні від 10.10.2018 №145, від 17.10 2018 №146, рахунок на оплату від 21.09.2018 №182; платіжне доручення від 06.11.2018 №5470; картка складського обліку матеріалів №3612; паспорт на клей 4-НБ-ув.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану ДП "АВІАКОН" повністю підтверджуються первинними та іншими документами (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, інша картки складського обліку, довіреності на отримання продукції, відомості про використання отриманої продукції у господарській діяльності).
Щодо посилання апелянта на дефектність складених документів щодо транспортування спірної продукції, а саме, оформлення експрес-накладних ТОВ "Нова пошта" та порушення при їх виписці п.6 Умов надання послуг, слід зазначити, що сфера застосування екепрес-накладних, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, відсутність певних реквізитів в експрес-накладній є лише порушенням Умов надання послуг ТОВ "Нова пошта", яке не пов'язане з дотриманням вимог податковою законодавства нашим підприємством.
З приводу посилання апелянт на відсутність сертифікатів (паспортів) якості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена обставина не свідчить про порушення податкового законодавства та не відносяться до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності Товариства, оскільки, згідно з Положенням про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, сертифікати та паспорти виробника не є первинними документами, що підтверджують визначення податкових зобов'язань та кредиту.
Щодо доводів відповідача про те, що прийняття до податкового обліку податкових накладних, складених з порушенням п.201.1 ст.201 ПК України по яких не відображено імпорт не походження товарів (відсутня ознака імпортованого товару), слід зазначити, що позначка ознаки імпортованого товару не включена до переліку обов'язкових реквізитів податкової накладної, який встановлено вищезазначеною нормою ПК України, а отже, не може впливати на право відображення податкового кредиту з ПДВ у покупця товару.
Слід звернути увагу на те, що відповідачем не проводились зустрічні перевірки контрагентів позивача, а контролюючий орган посилається лише на наявну в нього податкову інформацію.
Разом з тим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №640/14930/20 дійшов висновку, що податкова інформація та акти перевірки не є належними доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, є недостатніми для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.
Отже, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №600/1083/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 19.07.2019 №0001895007, №0001905007, №000201507, №0002025007 та наявність підстав для їх скасування.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 21.11.2025 р.