П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/789/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Градовського Ю.М., суддів: Єщенка О.В., Скрипченка О.В., розглянувши питання щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та перебування у відпустці за станом здоров'я строком 30 календарних днів для лікування після тяжкого поранення, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позов залишити без розгляду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційне провадження відкрито та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 13.11.2025р..
Під час дослідження матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність дослідити обставини щодо строку звернення ОСОБА_1 до суду із даним адміністративним позовом.
Як вбачається із ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. про відкриття провадження, що суд першої інстанції погодився із доводами позивача щодо строку звернення до суду та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.
Розглянувши матеріали справи та доводи позивача щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом, судова колегія виходить з наступного.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2, 3 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правилами ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, ст.123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч.3 ст.123 КАС України).
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд вказував у постановах від 11.02.2021р. у справі №140/2046/19, від 10.06.2020р. у справі №620/1715/19, від 23.09.2020р. у справі №640/5645/19, від 3.12.2020р. у справі №817/660/18, від 17.03.2021р. у справі №160/3092/20, від 18.03.2021р. у справі №640/23204/19, від 20.04.2021р. у справі №640/17351/19, від 14.07.2022р. у справі №380/10649/21, від 9.06.2022р. у справі №160/15960/20, від 5.05.2022р. у справі №420/6134/21, від 14.11.2023р. у справі №500/4169/22 та судова колегія не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог ст.123 КАС України під час розгляду цієї справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом 20.01.2025р. (штамп на конверті) із вимогами щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Щодо строку звернення до суду позивач зазначив, що він отримав важке поранення під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини. У період з 30.10.2023р. по 28.11.2023р. позивач перебував на лікуванні та у період з 11.03.2024р. по 5.04.2024р. проходив стаціонарне лікування.
Крім того, позивач вказав, що після довгого часу перебування на стаціонарному лікуванні він продовжує проходити службу у ЗСУ, що на його думку є поважною причиною пропуску строку для звернення до суду.
Суд першої інстанції погодився із вказаними доводами позивача та вважав, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Однак, судова колегія не погоджується із вказаним з огляду на таке.
Частиною 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати) у разі порушення законодавства про оплату праці.
У судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7.05.2002р. №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022р., частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України).
При цьому, дія ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX від 1.07.2022р. може поширюватися тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №2352-IX від 1.07.2022р, застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач звернувся до суду з цим позовом 20.01.2025р. та заявив вимоги за періоди з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р..
Надаючи оцінку доводам позивача щодо підстав пропуску строку звернення до суду, судова колегія звертає увагу на наступне.
За правилами ч.1 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №206 від 11.08.2023р. (а.с.40), ОСОБА_1 з 11.08.2023р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із вибуттям до нового місця служби до ВЧ НОМЕР_3 .
Крім того, згідно із довідкою ВЧ НОМЕР_3 за №1793/195/995 від 25.10.2024р. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 .
Вказане свідчить, що позивача не було звільнено зі служби, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч.1 ст.233 КЗпП України, а не частину другу.
У зв'язку із чим необхідно встановити момент, коли позивачу стало відомо про порушення його прав щодо не виплати спірних сум грошового забезпечення.
У матеріалах справи наявний грошовий атестат ОСОБА_1 від 11.08.2023р. за №350/174/308/440/пс, в якому зазначено відомості щодо складових грошового забезпечення позивача та який містить особистий підпис позивача.
У відповідності до вимог п.1 Розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022р. №280, (далі - Інструкція №280), військовослужбовці, які переміщуються по службі з одного місця проходження військової служби до іншого, під час прямування рахуються як поповнення і можуть переміщуватись у складі команд або самостійно.
Згідно пункту 3 Розділу V Інструкції №280 під час відправки військовослужбовця самостійно У нього повинні бути, серед іншого, припис, в якому для осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу зазначено коли, кому та за яким вихідним номером надіслано особову справу військовослужбовця; військово-перевізні документи, продовольчий, речовий та грошовий атестати.
За змістом пункту 6 Розділу V Інструкції №280 перед відправленням поповнення посадові особи військової частини зобов'язані перевірити у військовослужбовців і старших команд наявність і правильність оформлених документів, передбачених пунктами 3 і 4 цього розділу, а також повноту забезпечення військовослужбовців усіма видами забезпечення і справність їх обмундирування.
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280 (далі - Правила №280) передбачено, що грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до положень п.11.3 Правил №280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Отримані від військовослужбовців грошові атестати зберігаються у справах фінансового органу військової частини та знищуються після перевірки (дослідження) їх підрозділами Служби внутрішнього аудиту.
У відповідності до п.19 Розділу ІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232 (далі - Інструкція №232) у разі вибуття зі складу військової частини, з'єднання, виду Збройних Сил, ОК, ВМС окремим військовослужбовцям, командам, підрозділам, військовим частинам, з'єднанням видається атестат на речове майно, який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби (дислокації).
Так, у порядку, визначеному вищенаведеними положеннями Інструкції №280, Порядку №280 та Інструкції №232, під час переведення ОСОБА_1 з ВЧ НОМЕР_1 до нового місця проходження військової служби - ВЧ НОМЕР_3 , грошовий та речовий атестати повинні бути отримані позивачем. Із грошового атестату позивач повинен дізнатись про наявність або відсутність виплати йому певних складових грошового забезпечення, зокрема й щодо виплати додаткової винагороди.
Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку, позивачу стало відомо про порушення прав щодо не виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 за періоди з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. саме в момент ознайомлення із грошовим атестатом від 11.08.2023р..
Що стосується доводів позивача про проходження військової служби, як підстави для поновлення строку, то судова колегія зазначає наступне.
Дійсно, введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади та громадян. Водночас апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на заявника.
Відтак, не заперечуючи, що зазначені обставини могли ускладнити дотримання позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_1 посилається на введення воєнного стану загалом та проходження ним військової служби, без конкретизації впливу цих обставин на виконання ним процесуальних обов'язків, а також без підтвердження таких обставин належними та допустимими доказами, що на думку судової колегії свідчить про їх необґрунтованість.
Отже, наявні підстави залишення адміністративного позов без руху із наданням позивачу строку для подачі клопотання про поновлення строку звернення до суду із наведенням в ньому конкретних об'єктивних підстав із відповідними доказами на їх підтвердження.
За правилами ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 123 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали для усунення зазначених недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя Ю.М. Градовський
Судді О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко